Рішення № 30294469, 27.03.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.03.13р. Справа № 904/1287/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТАЛІ ФАРМ", м. Єреван, Вірменія

до Приватного підприємства "СІМОР", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення 77 122,60 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ складає 616 440,94 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

Від позивача - Лещенок Ф.Д., представник, дов. б/н від 18.06.2012р.

Від відповідача - представник не з'явився.

CУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАТАЛІ ФАРМ" звернулось до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Сімор" про стягнення 77 122,60 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ складає 616 440,94 грн. Разом з позовною заявою позивачем надано клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, відповідно до ст. 66,67 господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, щодо повернення передплати за не поставлений товар за контрактом на поставку № 01/05-05-2010 від 05.05.2010 року.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2013 року розгляд справи призначено на 28.02.2013р.

В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою представника відповідача з 28.02.2013 до 14.03.2013 та з 14.03.2013 до 26.03.2013 року.

26.03.2013 року представник позивача надав до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків станом на 18.02.2013р., який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с. 107 )

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до суду повернулись поштові конверти з відмітками про закінчення терміну зберігання (а.с.89, 93), відзив на позовну заяву витребуваний ухвалами суду від 14.02.13р., 28.02.13р. та 14.03.13р. до матеріалів справи не надав, про причини неявки не повідомив. Ухвала господарського суду Дніпропетровської області про порушення провадження у справі та про відкладення справи були надіслані за належною адресою, відповідно до адреси, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з п. 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, оскільки останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

У зв'язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

26.03.2013р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством "Сімор" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "НАТАЛІ ФАРМ" (покупець) укладено контракт на поставку № 01/05-05-2010 від 05.05.2010 року, відповідно до умов якого постачальник продає, а покупець купує рибну продукцію - консерви рибні (надалі - товар).

Покупець приймає товар від постачальника у відповідності з попередньо узгодженою обома сторонами специфікацією та оплачує його в порядку та строки вказаними в даному контракті (п. 1.2. контракту).

Відповідно до п. 2.1 контракту, ціна на товар узгоджується сторонами при кожній відправці та вказується у відповідній специфікації.

Строк дії контракту - до 31 грудня 2010 року (п. 10.1. контракту).

Валюта контракту та платежів - долари США (п. 5.5. контракту).

Згідно з п.5.1. контракту, умовою оплати за товар за згодою сторін є 100% передоплата.

24.11.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "НАТАЛІ ФАРМ" (цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс Григ" (цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги № 05 від 24.11.09р. У відповідності з додатковою угодою №1 від 02.08.2010 року до договору про відступлення права вимоги № 05 від 24.11.2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю "НАТАЛІ ФАРМ" та товариство з обмеженою відповідальністю "Алекс Григ" узгодили, що в рахунок оплати за передане цедентом право вимоги, цесіонарій зобов'язаний оплатити залишок оплати за контрактом на поставку №01/05-05-2010 від 05.05.2010 року, укладеного між приватним підприємством "Сімор" та товариством з обмеженою відповідальністю "НАТАЛІ ФАРМ". Розмір оплати складає 14 112 доларів США.

На виконання п. 5.1. контракту, позивачем було здійснено оплату за специфікацією від 05.05.2010 року (а.с.12) на загальну суму 51 744,00 доларів США. Оплату за даною специфікацією було здійснено наступним шляхом:

- 37 632,00 доларів США - згідно міжнародного платіжного доручення №001218 [613828736] від 14.07.2010 року (а.с.67), на підставі рахунку №15 від 13.05.2010 р.(а.с.75);

- 14 112,00 доларів США - згідно платіжного доручення №150 від 06.08.2010 року (платник товариство з обмеженою відповідальністю "Алекс Григ")(а.с.71), на підставі виставленого відповідачем рахунку №NF0807CI від 08.07.2010 року (а.с.76).

Відповідно до п 5.4. контракту, у випадку якщо по передплаті поставка товару неможлива, постачальник повертає грошові кошти покупцю не пізніше 15 днів з моменту її здійснення.

Відповідач вчасно свої зобов'язання з поставки попередньо оплаченого товару не виконав, відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 61 від 22.10.2010 року відповідач повернув позивачу грошові кошти в розмірі 11 000,00 доларів США (а.с.77), крім того відповідач надіслав позивачу листи Вих.№36 від 01.10.2010 року (а.с.78) та Вих.№3/03-1 від 31.03.2011 року (а.с. 79), Вих.№3/03-2 від 31.03.2011 року (а.с.80), якими визнав наявність заборгованості перед позивачем та повідомив про готовність повернути отримані грошові кошти по зазначеними в листах графіках.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, відповідач не заперечував проти наявності у нього заборгованості в розмірі 40744 доларів США, без заперечень підписав відповідний акт звірки взаєморозрахунків станом на 18.02.13р. (а.с.107)

На момент звернення позивача до господарського суду, відповідач свої зобов'язання з повернення попередньої оплати за укладеним між сторонами контрактом не виконав, з урахуванням часткової оплати заборгованість відповідача перед позивачем складає 40 744 доларів США.

Відповідно до п.7.3. контракту, у випадку затримки повернення передоплати постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від неповернутої в строк суми за кожен день прострочки.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань встановлених п. 5.4. контракту, позивач, відповідно до позовної заяви, нарахував відповідачу за весь період прострочки пеню в розмірі 33615,67 доларів США, а також на підставі ст.625ЦК України 3% річних в розмірі 2 762,93 доларів США.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Факт попередньої оплати за товар з боку позивача доводиться матеріалами справи.

Зобов'язання відповідача передбачено умовами контракту та нормами законодавства.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ст. 530 ЦК України )

Ст. 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу положень ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.

На підставі наведеного, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 40 744 доларів США основного боргу та 3% річних в розмірі 2 762,93 доларів США підтверджуються матеріалами справи є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 10 595,31 доларів США (з урахуванням уточненого розрахунку позовних вимог щодо пені) (а.с. 108), суд вважає, що в цій частині вони підлягають задоволенню частково на суму 4499,37 доларів США. Оскільки, нарахована позивачем сума пені перевищує її граничний розмір, який встановлений статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - подвійну облікову ставку НБУ.

При подачі позовної заяви позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про застосування заходів, щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача.

У відповідності до статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України "Забезпечення позову", розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже вимога про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Разом з тим, як вбачається з вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування вищевказаних заходів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано належних доказів сплати судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову. Оскільки при поданні заяви про забезпечення позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 1609 грн. 50 коп., що підтверджується квитанцією №QS16217821 від 06.11.2012 року.

В пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 23.05.2012 № 01-06/704/2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" вказано, що підпунктом 3 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" з 1 січня 2013 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1147 грн.

Отже, сума судового збору за подання заяви про забезпечення позову має бути у мінімальному розмірі - 1720 грн. 50 коп.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 66, 67, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "СІМОР" (51900, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, Заводський район, вул. Галини Романової б.10 прим. 28, код ЄДРПОУ 19146901) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НАТАЛІ ФАРМ" (0065, Вірменія, м. Єреван, вул. Тичіни, 3-й пер,2/2, код підприємства 37441199) 40 744 доларів США основного боргу, пені в розмірі 4499,37 доларів США, 3% річних в розмірі 2 762,93 доларів США та судовий збір у розмірі 7 672 грн. 14 коп.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України "28" березня 2013р.