Рішення № 30293360, 28.03.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2013 р.

Справа № 924/236/13-г

Господарський суд Хмельницької області у складі cудді Гладія С.В., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус” м. Київ

до Приватного підприємства "Лідер-ІТ" с.Дубинка, Хмельницької області, Дунаєвецького району

про стягнення 55931,71 грн.

Представники сторін:

позивача: не з’явився

відповідача : не з’явився

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 55931,71 грн. заборгованості за отриманий товар відповідно до договорів поставки №05014 від 06.05.2011р. та №05015 від 06.05.2011р.

Позивач в судове засідання не з’явився, надіслав на адресу суду клопотання відповідно до якого просить розглядати справу без участі представника позивача. Крім того, повідомив, що позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Ухвалою господарського суду від 25.02.2013р. прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі №924/236/13-г. Сторони про час і місце проведення судового засідання повідомленні належним чином.

В судові засідання 12.03.2013р. та 28.03.2013р. відповідач за викликом не з’явився, доказів поважності причин неявки та відзиву на позов не надав.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, враховуючи, що судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі докази вважає за можливе прийняти рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між ТОВ „Агробонус” (позивач - Постачальник) та ПП „Лідер – ІТ” (відповідач – Покупець) укладено договір №05014 від 06.05.2011р., за умовами п. 1.1 Договору постачальник зобов’язується поставити і передати у власність Покупця насіння ріпаку, кукурудзи та соняшника, а Покупець зобов’язується прийняти й оплатити товар на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.1.2 договору кількість, одиниця виміру, асортимент, ціна товару, вартість партії товару визначається сторонами в специфікації до даного договору.

Згідно п.п. 5.1, 5.2 договору, покупець здійснює оплату за товар в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у порядку, що визначений у специфікації(ях), які є невід’ємною частиною цього договору. Покупець здійснює оплату за цим договором на підставі рахунків постачальника, які виставляються ним.

06.05.2011р. між ТОВ „Агробонус” (позивач - Постачальник) та ПП „Лідер – ІТ” (відповідач – Покупець) укладено договір №05015, за умовами п. 1.1 Договору постачальник зобов’язується поставити і передати у власність Покупця засоби захисту рослин та/або міндобрива(іменоване надалі – товар), а Покупець зобов’язується прийняти й оплатити товар на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.1.2 договору товар поставляється партіями в порядку та на умовах, визначених даним договором, відповідно до специфікацій, що оформляються сторонами за кожну партію товару і є невід’ємними частинами даного договору.

Згідно до п.1.3 договору, кількість, одиниця виміру, асортимент, ціна товару, вартість партії товару визначається сторонами в специфікації до даного договору.

Згідно п.п. 5.1, 5.2 договору, покупець здійснює оплату за товар в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у порядку, що визначений у специфікації(ях), які є невід’ємною частиною цього договору. Покупець здійснює оплату за цим договором на підставі рахунків постачальника, які виставляються ним.

Позивач на виконання умов договорів №05014 від 06.05.11р. та №05015 від 06.05.2011р., по видаткових накладних № 747 від 02.05.2011р. на суму 28919,20 грн., №744 від 07.05.2011р. на суму 67375,84 грн., №1022 від 10.06.2011р. на суму 3857,46 грн., №1023 від 10.06.2011р. на суму 362,70 грн., №1052 від 14.06.2011р. на суму 22162,97 грн. передав відповідачу товару на суму 122678,17 грн.

Відповідач по видаткових накладних на повернення товару №3 від 07.11.2011р. на суму 24214,54 грн. (товар – насіння кукурудзи ЗУМ, насіння соняшника PR62A/91/ПР62А91), та №4 від 07.11.2011р. на суму 3031,92 грн. (агроацетохлор) повернув товар на загальну суму 27246,46 грн.

Позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 95431,71 грн.

Відповідач з позивачем розрахувався частково на суму 39500,00 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 55931,71 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договорами позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості в розмірі 55931,71 грн.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов’язання за Договорами та передав відповідачу товар на загальну суму 95431,71 грн. В свою чергу, відповідач прийняв товар, однак обов’язку по його оплаті в строк встановлений Договорами виконав частково на суму 39500,00 грн.

Як встановлено судом, на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 55931,71 грн., що підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 44, 49, ст. 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" м. Київ до Приватного підприємства "Лідер - ІТ" с. Дубинка, Дунаєвецького району, Хмельницької області про стягнення 55931,71 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Лідер - ІТ" (с. Дубинка, Дунаєвецького району, Хмельницької області, вул. Озерна,4, код 36588293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (м. Ірпінь, смт. Ворзель, Київської області, вул.. Крупської,18, код 36426339) – 55931,71 грн. (п’ятдесят п’ять тисяч дев’ятсот тридцять одна гривна 71 коп.) заборгованості, 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Суддя С.В. Гладій

Помічник судді І.М. Вальчук

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (м. Київ, вул. Старокиївська,10"И", офіс 205, офісний центр "Кубік-центр2")(з повід.)

3 - відповідачу, ( Хмельн.обл. Дунаєвецький р-н. с. Дубинка вул. Озерна,4) (з повід.)