Рішення № 30292612, 27.03.2013, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №1023/1719/12

Провадження №2/377/9/13

27 березня 2013 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючого Малишенко Т.О., при секретарях Сікорському С.Р., Прядко Н.М., за участі представника банку ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Банк «Київська Русь» - про захист прав споживача шляхом визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року у розмірі 7 460 318, 41 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати. В позовній заяві посилається на те, що 22.11.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 42491-45.1/7-2, за яким банк відкрив позичальнику відкличну кредитну лінію з лімітом 7 500 000, 00 грн., строком з 22.11.2007року по 22.11.2011року з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 17,5 % відсотків річних. Протягом 2008-2012 років сторонами неодноразово укладалися договори про внесення змін до кредитного договору, якими вносилися зміни щодо відсоткової ставки та збільшення ліміту кредитування. Банк виконав зобов'язання за кредитним договором та надав позичальнику кредитні кошти у повному обсязі. У зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань по кредитному договору банком направлено повідомлення від 12.09.2012 року за вих. № 6754/25-11586 з вимогою здійснити повне погашення кредиту та попередження про стягнення заборгованості у судовому порядку у випадку невиконання вимог банку. Вказане повідомлення отримане відповідачем засобами поштового зв'язку 15.09.2012 року та особисто 18.09.2012 року, однак вимоги позивача з боку відповідача були проігноровані, залишені без відповіді та кредитна заборгованість не сплачена. Зобов'язання, передбачені кредитним договором, позичальником належним чином не виконуються, а саме: зобов'язання по кредитному договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року позичальником виконані частково, сума кредитної заборгованості станом на 27.09.2012 року становить 7 460 318, 41 грн., у тому числі: основна заборгованість за кредитом - 7 000 000, 31 грн.; заборгованість за відсотками за період з 23.11.2007 року по 26.09.2012 року - 393 914, 13 грн.; штраф за прострочення погашення відсотків за період з 22.05.2012 року по 26.09.2012 року - 60 891, 47 грн.; пеня за прострочення погашення кредиту за період з 01.07.2012 року по 09.08.2012 року - 5 512, 50 грн.

Відповідачем у судовому засіданні, що відбулося 28.11.2012 року було заявлено зустрічний позов про захист прав споживача шляхом визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину. Ухвалою суду від 28.11.2012 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 були об'єднані в одне провадження з первісними позовними вимогами банку.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що всупереч п.1.6 кредитного договору, за яким встановлено, що сукупна вартість кредитної лінії визначається згідно Додатку 1, який є невід'ємною частиною цього договору, Додаток 1 до вказаного договору, що встановлював би сукупну вартість кредитної лінії, між сторонами не укладався ні при підписанні кредитного договору, ні при внесенні змін до нього. Тому укладений між сторонами кредитний договір має бути визнаний у судовому порядку недійсним як такий, що прямо суперечить чинному законодавству України, із застосуванням наслідків недійсності правочину з огляду на наступне. ОСОБА_2, отримав у банку всього 14 880 786, 10 грн. кредитних коштів. Разом з цим, ним було повернуто банку (з урахуванням відсотків за користування кредитними коштами) 19 950 895, 43 грн. Тому, з урахуванням наслідків недійсності правочину, у зустрічному позові просив стягнути з нього на користь банку 14 880 786, 10 грн., а з банку на його користь - 19 950 895, 43 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав первісні позовні вимоги банку у повному обсязі. Щодо задоволення зустрічних позовних вимог заперечував у повному обсязі, надав суду письмові заперечення на зустрічну позовну заяву та заяву про застосування позовної давності.

Відповідач та його представник у судовому засіданні первісний позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволенні. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у зустрічному позові.

В судовому засіданні встановлено, що 22.11.2007 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2, було укладено кредитний договір № 42491-45.1/7-2.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, банк (кредитодавець) відкриває позичальнику відкличну кредитну лінію з лімітом 7 500 000, 00 (сім мільйонів п'ятсот тисяч) грн. строком з 22.11.2007 року по 22.11.2012 року.

Згідно з п.1.3 кредитного договору встановлена відсоткова ставка за користування кредитними коштами в розмірі 17,5 % (сімнадцять цілих та п'ять десятих) відсотків річних.

За п.1.6 кредитного договору встановлено, що сукупна вартість кредитної лінії визначається згідно Додатку 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.2 кредитного договору передбачено, що у випадках, встановлених п.3.1 цього договору, в триденний строк з дати отримання повідомлення банку достроково повернути кредитні кошти, сплатити відсотки та штрафні санкції.

Відповідно до п.2.4 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю відсотки, згідно з п.2.11 кредитного договору, у випадку порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, зазначених в п. 2.4 договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від суми прострочених відсотків за кожний випадок прострочення.

За п.3.1 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, про що письмово повідомити позичальника, у випадку, зокрема, утворення простроченої заборгованості за кредитом та/або відсотками щонайменше на один календарний місяць.

Згідно з п.3.3 кредитного договору, у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, передбачених п.п.1.2, 2.2 цього договору, банк має право вимагати від позичальника сплати пені в розмірі відсотків річних, обчислених за подвійною обліковою ставкою НБУ, яка діяла в період прострочення, нарахованої на суму простроченого платежу, за кожний календарний день прострочення.

Договором від 29.02.2008 року про додаткові умови до кредитного договору було встановлено збільшення ліміту кредитування до 10 500 000, 00 (десяти мільйонів п'ятисот тисяч) грн., з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 18,0% річних, починаючи з 01.03.2008 року. Інші умови кредитного договору - залишилися без змін.

Договором від 22.08.2008 року про додаткові умови до кредитного договору було встановлено збільшення ліміту кредитування до 11 000 000, 00 (одинадцяти мільйонів) грн., з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 21,0% річних, починаючи з 22.08.2008 року. Інші умови кредитного договору - залишилися без змін.

Договором від 03.10.2008 року про додаткові умови до кредитного договору було встановлено збільшення ліміту кредитування до 15 500 000, 00 (п'ятнадцяти мільйонів п'ятисот тисяч) грн., з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 24,0% річних, починаючи з 01.10.2008 року. Інші умови кредитного договору - залишилися без змін.

Договором від 12.02.2009 року про додаткові умови до кредитного договору відклична кредитна лінія була переведена в режим кредиту, встановлена сума (залишок) кредиту в сумі 14 880 786, 10 (чотирнадцять мільйонів вісімсот вісімдесят тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 10 копійок) грн. та встановлена кредитна ставка по кредиту в розмірі 26,0% річних, починаючи з 01.03.2009 року. Інші умови кредитного договору - залишилися без змін.

Договором від 30.08.2010 року про додаткові умови до кредитного договору було встановлено відсоткову ставку по кредиту в розмірі 25,0% річних, починаючи з 01.09.2010 року. Інші умови кредитного договору - залишилися без змін.

Договором від 01.11.2010 року про додаткові умови до кредитного договору було встановлено відсоткову ставку по кредиту в розмірі 24,0% річних, починаючи з 01.11.2010року. Інші умови кредитного договору - залишилися без змін.

Договором від 01.02.2011 року про додаткові умови до кредитного договору було встановлено відсоткову ставку по кредиту в розмірі 22,0% річних, починаючи з 01.02.2011року. Інші умови кредитного договору - залишилися без змін.

Договором від 01.04.2011 року про додаткові умови до кредитного договору було встановлено суму (залишок) кредиту у сумі 10 557 192, 31 (десять мільйонів п'ятсот п'ятдесят сім тисяч сто дев'яносто дві гривень 31 копійка) грн. та встановлена відсоткова ставка по кредиту в розмірі 20,0% річних, починаючи з 01.04.2011 року. Інші умови кредитного договору - залишилися без змін.

Договором від 17.02.2012 року про додаткові умови до кредитного договору було встановлено суму (залишок) кредиту у сумі 9 327 192, 31 (дев'ять мільйонів триста двадцять сім тисяч сто дев'яносто дві гривні 31 копійка). Інші умови кредитного договору - залишилися без змін.

Заслухавши сторони та їх представників, вивчивши надані документи, суд прийшов до висновку, що первісний позов банку задоволенню не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_2, має бути задоволений повністю.

Відповідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, у кредитному договорі міститься посилання на Додаток 1, який є невід'ємною частиною цього договору та за яким визначається сукупна вартість кредитної лінії (п. 1.6 кредитного договору).

Суд вважає, що в судовому засіданні знайшло підтвердження посилання ОСОБА_2, і його представника на ту обставину, що Додаток 1 до вказаного кредитного договору, що встановлював би сукупну вартість кредитної лінії, не укладався ні при підписанні (укладенні) кредитного договору, ні при внесенні змін до нього. Доказів протилежного банком не надано.

Банк як в самому кредитному договорі, пославшись на Додаток 1, що встановлює сукупну вартість кредитної лінії, так і в поданих суду письмових запереченнях на зустрічний позов, пославшись на Анкету позичальника, визнав, що укладений між сторонами кредитний договір є споживчим, а тому на нього поширюються правові норми, встановлені у Законі України «Про захист прав споживачів».

За статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками (ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про, зокрема, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо) (п. «д» ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У договорі про надання споживчого кредиту зазначається, в тому числі, детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача (п.2 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Окрім цього, відповідно до п.1.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року ці Правила регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредиту на поточні потреби, кредиту в інвестиційну діяльність, іпотечного кредиту) з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту (у тому числі наданого у формі кредитної лінії, овердрафту за картковим рахунком тощо) і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту.

Пунктом 2.1 Правил визначено обов'язок банку перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту.

У разі, якщо окремі умови кредитування діятимуть протягом не всього строку користування кредитом, банки мають обов'язково ознайомити споживача з умовами, а також зі строком, протягом якого діятимуть такі умови, та з порядком інформування споживача про їх зміну (п.2.3 Правил). Банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією (п. 2.4 Правил).

Також у вказаних Правилах визначено вимоги щодо детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача під час укладення кредитного договору, а саме: банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке:

значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку;

перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо;

перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо) (п. 3.1 Правил).

Кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом; у графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом (п. 3.2 Правил).

Тому на підставі ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року суд приходить до висновку про обов'язковість надання банком ОСОБА_2, відомостей про сукупну вартість кредиту, які є невід'ємною частиною кредитного договору.

Окрім цього, при розгляді справи у суді, ОСОБА_2, пояснив суду, що про обов'язковість надання йому банком відомостей про сукупну вартість кредиту, які є невід'ємною частиною кредитного договору, йому стало відомо після офіційного оприлюднення рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) від 10.11.2011 р. № 15-рп/2011.

У пункті 1 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України визначено, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Тому суд погоджується з посиланням ОСОБА_2, що виходячи з офіційного тлумачення, даного Конституційним Судом України, сукупна вартість кредиту мала бути обов'язково визначена банком не лише при укладенні спірного кредитного договору, але і при внесенні відповідних змін до нього.

Разом з цим, суд не бере до уваги заяву банку про застосування строків позовної давності з огляду на вищезазначені пояснення ОСОБА_2, про момент, коли він дізнався про порушення своїх прав та інтересів, а саме після офіційного оприлюднення рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 ЦК України).

Як встановлено судом, в укладеному між сторонами кредитному договорі всупереч ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року відсутні відомості про сукупну вартість кредиту, які є невід'ємною частиною кредитного договору.

Тому, цей кредитний договір чинному законодавству України, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ч.1 ст.203 ЦК України, а зустрічний позов у цій частині підлягає до задоволення судом.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а на підставі ч.1 ст.216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» встановлено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2, отримав у банку 14 880 786, 10 грн. кредитних коштів та ним було повернуто банку (з урахуванням відсотків за користування кредитними коштами) 19 950 895, 43 грн.

Тому, оскільки суд прийшов до висновку про недійсність кредитного договору та з урахуванням наслідків недійсності правочину, встановлених у ст. 216 ЦК України, з ОСОБА_2, на користь банку має бути стягнуто 14 880 786, 10 грн., а з банку на користь ОСОБА_2 - 19 950 895, 43 грн.

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При розгляді справи по суті судом встановлено, що заявлений банком первісний позов є безпідставним, а зустрічні позовні вимоги підтверджені матеріалами справи та ґрунтуються на чинному законодавстві України.

На підставі викладеного і керуючись ст. 218 ЦПК України, ст.ст.202,203, 1048-1052,1054,1055 ЦК України, ст.11,18,19 Закону України ««Про захист прав споживачів», суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про захист прав споживача шляхом визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - задовольнити повністю.

Визнати недійсним кредитний договір № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року зі змінами внесеними на підставі договору від 29.02.2008 року про додаткові умови до кредитного договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року; договору від 22.08.2008року про додаткові умови до кредитного договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року; договору від 03.10.2008 року про додаткові умови до кредитного договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року; договору від 12.02.2009 року про додаткові умови до кредитного договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року; договору від 30.08.2010 року про додаткові умови до кредитного договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року; договору від 01.11.2010 року про додаткові умови до кредитного договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року; договору від 01.02.2011 року про додаткові умови до кредитного договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року; договору від 01.04.2011 року про додаткові умови до кредитного договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року; договору від 17.02.2012 рок про додаткові умови до кредитного договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року.

Застосувати наслідки недійсності правочину (кредитного договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року зі змінами внесеними на підставі договору від 29.02.2008 року про додаткові умови до кредитного договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року; договору від 22.08.2008 року про додаткові умови до кредитного договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року; договору від 03.10.2008 року про додаткові умови до кредитного договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року; договору від 12.02.2009 року про додаткові умови до кредитного договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007року; договору від 30.08.2010 року про додаткові умови до кредитного договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року; договору від 01.11.2010 року про додаткові умови до кредитного договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року; договору від 01.02.2011 року про додаткові умови до кредитного договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року; договору від 01.04.2011 року про додаткові умови до кредитного договору № 42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року; договору від 17.02.2012 року про додаткові умови до кредитного договору №42491-45.1/7-2 від 22.11.2007 року, а саме:

стягнути з ОСОБА_2 (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Майбутнього, 4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-а, код ЄДРПОУ 24214088, МФО 319092) 14 880 786, 10 (чотирнадцять мільйонів вісімсот вісімдесят тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 10 копійок) грн.;

стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-а, код ЄДРПОУ 24214088, МФО 319092) на користь ОСОБА_2 (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Майбутнього, 4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 19 950 895, 43 (дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят тисяч вісімсот дев'яносто п'ять гривень 43 копійки) грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Т. О. Малишенко