Рішення № 30287036, 27.03.2013, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/175/13-ц

Провадження №2/377/112/13

27 березня 2013 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Орла А.С., при секретарі Прохоровій О.О., з участю:

позивача ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: реєстраційна служба Славутицького міського управління юстиції Київської області, - про усунення перешкод у здійсненні права власності та встановлення порядку користування жилим приміщенням, -

УСТАНОВИВ:

7 лютого 2013 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 з вимогою усунути перешкоди у здійсненні права приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та встановити такий порядок користування квартирою: виділити ОСОБА_1 кімнату площею 11,7 кв.м., ОСОБА_2 і ОСОБА_3 кімнату площею 17,4 кв.м., всі інші приміщення залишити у спільному користуванні.

Позивач посилався на те, що є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1. Двома іншими співвласниками квартири є його колишня дружина та її дочка. Всі вони зареєстровані у цій квартирі, однак користуються нею тільки відповідачі, а він позбавлений такої можливості, оскільки вони проти цього категорично заперечують, чим створюють перешкоди у здійсненні права приватної власності, які можуть бути усунуті шляхом встановлення порядку користування квартирою.

Відповідачем ОСОБА_3 подано заперечення, у яких вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення обгрунтовуються тим, що перешкод позивачеві вони не створюють, що підтверджується заявою до комунального підприємства та листом міліції. Проти вказаного позивачем порядку користування квартирою заперечує, оскільки він суперечить розміру їх часток у праві спільної часткової власності і порушує її права.

У судовому засіданні позивач пояснив, що перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2, який розірвано. Він вирішив переселитися ближче до місця народження і запропонував відповідачам вирішити питання про виплату йому грошової компенсації за його частку, однак вони відмовилися. Просив встановити порядок користування квартирою, щоб проводити окрему оплату за житлово-комунальні послуги, які нараховуються на квартиру.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечувала. Суду пояснила, що перешкод позивачеві вони не створюють, у нього є ключ від квартири, він нею користується, коли приїздить у м. Славутич. Навпаки, позивач ствоював їм перешкоди у користуванні квартирою, замінивши замки на дверях квартири. У зв'язку з цим вона зверталася із заявою до комунального підприємства. Проти встановлення вказаного позивачем порядку користування квартирою заперечує, оскільки їм з дочкою буде менша жила площа, ніж їх частки у праві спільної власності на квартиру. Вони погоджуються на виплату позивачеві компенсації за його частку у квартирі, якщо домовляться з ним про суму виплати.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечувала з мотивів, викладених у запереченнях. Суду пояснила, що перешкод позивачеві вони не створюють. Навпаки він створював їм перешкоди, замінивши замки на дверях квартири. У зв'язку з цим її мати деякий час у квартирі не проживала. Вона у цей час проживала з чоловіком в іншому місці, але пізніше через сварки з чоловіком змушена була з дитиною повернутися у свою квартиру. Проти вказаного позивачем порядку користування квартирою вона заперечує, оскільки такий порядок не відповідає розміру часток у праві власності на квартиру. Крім того, просила врахувати, що з ними у квартирі проживає також її дитина. Проти виплати позивачеві компенсації за його частку вона не заперечує, якщо буде домовленість про суму і порядок виплати.

Представник третьої особи просила вирішити справу відповідно до закону, пославшись на те, що реєстраційна служба не має відношення до спору.

Вислухавши сторони, перевіривши надані докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Славутицького міського суду Київської області від 21 червня 2011 року (справа № 2-190/2011), яке набрало законної сили 2 липня 2011 року, копія якого долучена до справи.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.02.2009 р., виданого виконавчим комітетом Славутицької міської ради, власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1, є: ОСОБА_1; ОСОБА_3; ОСОБА_2. Форма власності приватна спільна часткова. Частка кожного 1/3.

Право власності зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 11 лютого 2009 року.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.02.2009 р. власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1, є: ОСОБА_1; ОСОБА_3; ОСОБА_2. Форма власності приватна спільна часткова. Частка кожного 1/3.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві спільної власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири, має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 цього Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позивач просить усунути перешкоди у здійсненні ним права приватної власності на квартиру, які створюють відповідачі.

Відповідно до правила ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на лист Славутицького МВ ГУ МВС України в Київській області від 05.03.2013 р. № 587, долученого до справи, зі змісту якого видно, що ОСОБА_1, - позивач у справі, із заявами про протиправні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 протягом 2012-2013 р. не звертався.

Крім того, відповідачі посилалися на те, що сам позивач створював їм перешкоди у користування квартирою, посилаючись на заяву ОСОБА_2 до комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» від 30.08.2012 р., у якій вона просила провести перевірку протиправних дій позивача та надати допомогу в усуненні перешкод у користуванні квартирою.

У судовому засіданні позивач пояснив, що після розірвання шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 вирішив переїхати на проживання в іншу місцевість, ближче до місця народження, де на даний час і проживає та працює.

Не заперечував позивач і ті обставини, що у нього є ключ від квартири і він користується квартирою у разі приїзду до м. Славутича.

Оцінивши надані докази, суд вважає недоведеними позивачем наявність перешкод з боку відповідачів у користуванні спірною квартирою, у зв'язку з чим немає підстав для задоволення позову у цій частині.

Згідно технічного паспорту на вказану квартиру, загальна площа якої становить 51,1 кв.м., вона складається з двох ізольованих кімнат загальною жилою площею 29,1 кв.м., в т.ч.: кімната площею 11,7 кв.м. (на плані 6) і кімната площею 17,4 кв.м. (на плані 7).

Виходячи з кількості співвласників, на кожного з них припадає жилої площі з розрахунку: 29,1 кв.м. : 3 = 9,7 кв.м..

Сумарно на двох співвласників, - відповідачів у справі, припадає жилої площі з розрахунку: 9,7 кв.м. х 2 = 19,4 кв.м..

Згідно ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (ч.2 цієї статті).

За правилом ч. 3 цієї статті кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Як видно з наведеного розрахунку, жила площа, яку позивач просить виділити відповідачам у користування, не відповідає їх частці у праві спільної часткової власності, оскільки є меншою на 2 кв.м., що є істотним відступом від розміру жилої площі, яка припадає на них сумарно відповідно до розміру їх часток.

Жила площа, яку позивач просить виділити йому у користування, також не відповідає його частці у праві спільної часткової власності, оскільки є більшою на 2 кв.м., що є істотним відступом від розміру жилої площі, яка припадає на нього відповідно до розміру його частки.

Виходячи з цього, запропонований позивачем варіант встановлення порядку користування спірною квартирою порушує права відповідачів, у зв'язку з чим позов і в цій частині не може бути задоволений.

Інших варіантів встановлення порядку користування спірною квартирою відповідно до часток співвласників у праві спільної часткової власності не вбачається.

Питання про матеріальну компенсацію співвласнику, позбавленому можливості одержання у володіння та користування частини квартири, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, виходить за межі позовних вимог у цій справі.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

За правилом ст. 88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення понесені судові витрати позивачеві не відшкодовуються.

Керуючись ст. 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі складено 29 березня 2013 року.

Суддя А. С. Орел