Постанова № 30291210, 25.03.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року м. Львів № 813/1007/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Навроцького А.І., представника відповідача Кельбас Р.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажна база ЛЗТА» до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вантажна база ЛЗТА» (далі - ТОВ «Вантажна база ЛЗТА) звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Франківському районі м. Львова) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2012 року № 0002982320 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 38334,34 грн. та № 0002972320 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 20834 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки податкового органу про заниження зобов'язання по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість є наслідком необґрунтованих тверджень про неможливість фактичної поставки позивачем товарів (сантехніки) покупцям - ТОВ «Промтехметал» та ТОВ «Крафт ЛВ». На підтвердження реальності господарських операцій із названими контрагентами позивач долучив усі наявні у нього первинні документи, оформлені по факту поставки, зокрема договори, накладні, податкові накладні, замовлення, документи стосовно оплати товарів. Окрім того, позивач долучив вантажно-митні декларації та рахунки-фактури, на підставі яких реалізований товар попередньо було ввезено на територію України. Позивач вважає, що він правомірно сформував валові доходи та валові витрати підприємства, а також податковий кредит та податкові зобов'язання по податку на додану вартість, а також у повному обсязі сплатив відповідні податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Натомість відповідач не надав суду обґрунтованих доказів того, що первинні документи містять недостовірні дані і що насправді товар відвантажено невстановленим особам, тобто іншим, аніж зазначено у первинних документах, оформлених за наслідками операцій позивача з ТОВ «Промтехметал», ТОВ «Крафт ЛВ». У зв'язку з тим, що у результаті перевірки податковий орган дійшов помилкових, на думку позивач, висновків, то прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задовольнити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, які викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 21.02.2013 року, зміст яких полягає у наступному. На основі аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТОВ «Промтехметал» та ТОВ «Крафт ЛВ» встановлено, що у цих контрагентів позивача немає необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, виробничих активів, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), вони відсутні за юридичною адресою, що на думку податкового органу свідчить про укладення правочинів, які не спричиняють настання правових наслідків. Таким чином, ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» неправомірно відобразило у своєму бухгалтерському та податковому обліках господарські операції щодо поставки продукції контрагентам ТОВ «Крафт ЛВ» та ТОВ «Промтехметал», оскільки ці операції, на думку податкового органу, насправді не могли відбутися, а первинні документи, які надав позивач, містять неправдиві відомості. Відповідач звертає увагу на те, що платник не надав товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування товару, що на його думку також свідчить про відсутність поставок названим вище контрагентам. Отже, висновки акта перевірки в цій частині є правомірними. Поряд з тим відповідач звертає увагу на те, що кошти, які надійшли на рахунок позивача від ТОВ «Крафт ЛВ» та ТОВ «Промтехметал» слід вважати попередньою оплатою, що є однією із подій, з якою Податковий кодекс України пов'язує виникнення у платника обов'язку сплатити до бюджету зобов'язання по податку на додану вартість. Всупереч вимог ст. 187 ПК України позивач свого обов'язку не виконав. Щодо товарів, які позивач ввіз на митну територію України, то оскільки ТОВ «Крафт ЛВ» та ТОВ «Промтехметал» цих товарів не отримували, але судячи із відомостей бухгалтерського обліку, їх кількість на складі зменшилась, відповідач дійшов висновку про те, що платник їх безоплатно передав невстановленим особам. В силу вимог п. 135.4.1 ст. 135 Податкового кодексу України такі операції знову ж таки підлягають оподаткуванню податком на прибуток, відтак висновки податкового органу, на переконання останнього, в цій частині також є правомірними. З урахуванням наведеного вище відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача таку позицію також підтримав.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення і з'ясував наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Протягом березня - липня 2011 року ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» придбало та ввезло на митну територію України санітарно-технічне устаткування, на підтвердження чого до справи долучено копії п'яти вантажно-митних декларацій та рахунки-фактури, (а.с. 90-99). При розмитненні цих товарів позивач сплатив податок на додану вартість (далі - ПДВ), що підтверджується платіжними дорученнями № 103 від 03.06.2011 року на суму 112000 грн., № 14 від 07.02.2011 року на суму 330000 грн. та № 23 від 239000 грн. (а.с. 100-102).

Частину із ввезених в Україну сантехнічних виробів позивач реалізував контрагентам ТОВ «Промтехметал» та ТОВ «Крафт ЛВ» на умовах договорів купівлі-продажу № 020311 від 01.03.2011 року (з ТОВ «Промтехметал») та № 128-К від 01.06.2011 року (з ТОВ «Крафт ЛВ»).

Умовами цих договорів передбачено, що Постачальник (ТОВ «Вантажна база ЛЗТА») бере на себе зобов'язання систематично постачати і передавати у власність Покупцю (ТОВ «Промтехметал» і ТОВ «Крафт ЛВ» відповідно) санітарно-технічне обладнання, устаткування, матеріали, а також інші ТМЦ, далі - товар (обсяг, асортимент та термін поставки кожної партії погоджується сторонами окремо), а Покупець - прийняти і оплатити Постачальнику його вартість в строки та в порядку, передбачені цим договором.

Господарські операції з поставки товару ТОВ «Промтехметал» підтверджуються замовленням № 01 від 14.03.2011 року (а.с. 75), видатковою накладною № 68 від 16.03.2011 року (а.с. 74) на суму 100000 грн., а також виписаною позивачу по факту поставки податковою накладною № 8 від 16.03.2011 року на суму 100000 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 16666,67 грн. (а.с. 73). Ці ж господарські операції відображено у картках бухгалтерського обліку по рахунку № 361 за березень 2011 року (а.с. 76, 77). Вартість придбаного товару ТОВ «Промтехметал» оплатило у повному обсязі, свідченням чого є довідка відділення АТ «УкрСиббанк» про рух коштів на рахунку ТОВ «Вантажна база ЛЗТА», відповідно до якої на користь позивача 16.03.2011 року від ТОВ «Промтехметал» надійшло 100000 грн., призначенням платежу зазначено «оплата за сантехнічні вироби згідно з рахунком (…)» (а.с. 78).

Стосовно ТОВ «Крафт ЛВ», то господарські операції щодо поставки цьому покупцю сантехнічного обладнання на умовах договору № 128-К від 01.06.2011 року підтверджуються: замовленням № 01 від 31.05.2011 року (а.с. 84), видатковою накладною № 127 від 08.06.2011 року (а.с. 83), довіреністю від 01.06.2011 року на отримання від ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» товарно-матеріальних цінностей, виданою на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 82), а також податковою накладною № 1 від 01.06.2011 року на суму 130000 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 21666,67 грн. (а.с. 81), яку позивач отримав від ТОВ «Крафт ЛВ» по факту поставки. Господарські операції з цим контрагентом також відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» по рахунку № 361 за червень 2011 року (а.с. 85, 86). Вартість реалізованого товару оплачено у повному обсязі, на підтвердження чого позивач долучив копію виписки банку про надходження на його рахунок 130000 грн. від ТОВ «Крафт ЛВ» з призначенням платежу «оплата за сантехнічні вироби(…)» (а.с. 87).

Господарські операції щодо продажу сантехніки згаданим вище суб'єктам господарювання також вплинули на формування показників декларацій з податку на прибуток та податку на додану вартість (шляхом збільшення податкових зобов'язань позивача), копії яких позивач також надав для доручення до матеріалів справи.

ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» зареєстроване як юридична особа державним реєстратором виконкому Львівської міської ради 07.02.2003 року. Товариство діє на підставі статуту, затвердженого загальними зборами учасників товариства згідно з протоколом № 01 від 06.12.2012 року. Слід зазначити, що до того вид організаційно - правової форми товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажна база ЛЗТА» був іншим - «закрите акціонерне товариство». На підставі протоколу № 2 від 08.08.2012 року загальних зборів акціонерів діяльність ЗАТ «Вантажна база ЛЗТА» припинено шляхом перетворення із «заритого акціонерного товариства» на товариство з обмеженою відповідальністю «Вантажна база ЛЗТА».

Для здійснення статутної діяльності товариство має у власності нежитлове приміщеннями площею 16959 м2, що підтверджується витягом БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 103). Окрім того, судячи із податкових розрахунків сум доходу, нарахованого та сплаченого на користь платників податку і сум утриманого з них доходу протягом 2-3 кварталу 2011 року на ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» працювало більше тридцяти працівників (а.с. 104, 105).

У жовтні 2012 року ДПІ у Франківському районі м. Львова провела документальну позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Вантажна база ЛЗТА» з питань правових відносин з ТОВ «Крафт ЛВ» та ТОВ «Промтехметал» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої складено акт від 07.11.2012 року № 1852/22-10/32327825 (далі - акт перевірки від 07.11.2012 року). Позиція органу ДПС, яку викладено в акті перевірки від 07.11.2012 року, ґрунтується на тому, що господарські операції позивача із ТОВ «Промтхметал» фактично не відбулись, оскільки названий контрагент, судячи зі змісту акта перевірки від 07.11.2012 року, не має необхідної матеріально-технічної бази, основних засобів та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. В основу такого твердження покладено акт перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова, складений за наслідками перевірки цього платника, а також інформація, яку надав Головний відділ податкової міліції СДПІ ВПП у м. Львові на звернення податкового органу стосовно фіктивної діяльності підприємств, серед яких згадано й ТОВ «Промтхметал». На підставі цього відповідач ствердив, що названий контрагент відсутній за своїм місцезнаходженням і фактично господарською діяльністю не займається. Відтак, первинні документи, на підставі яких у бухгалтерському та податковому обліках ВАТ «Вантажна база ЛЗТА» відображено результати діяльності підприємства, містять неправдиві відомості про поставку товару на ТОВ «Промтехметал». Далі, проаналізувавши податкову та бухгалтерську звітність податковий орган вирішив, що ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» за підсумками першого кварталу 2011 року безпідставно списало зі складу товару на суму 83333 грн., оскільки фактичної реалізації цього товару покупцеві ТОВ «Промтехметал» не відбулося і ці запаси використано не у господарській діяльності. Тому ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» «безпідставно завищило убуток балансової вартості запасів за перший квартал 2011 року на суму 68603,00 грн. за рахунок не відображення в додатку К1 Декларації з податку на прибуток за перший квартал 2011 року запасів, використаних не у господарській діяльності.

Щодо ТОВ «Крафт ЛВ», то ДПІ у Франківському районі м. Львова також зазначила про наявність ознак фіктивності у діяльності цього контрагента і про безпідставне завищення доходів на основі безтоварних операцій з цим підприємством за другий квартал 2011 року на 108333,33 грн. Оскільки відносини позивача із ТОВ «Крафт ЛВ», як зазначив податковий орган, не мають достатньої доказовості, а згідно з даними бухгалтерського обліку товарно-матеріальні цінності зі складу списано, отже їх було безоплатно передано, як вважає орган ДПС, невстановленим особам. На цій підставі орган ДПС вирішив, що позивач безпідставно занизив доходи від операційної діяльності за рахунок не включення до бази оподаткування податком на прибуток операцій з безоплатної передачі товару на загальну суму 108333,33 грн.

Що ж до коштів, які надійшли на рахунок ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» від ТОВ «Крафт ЛВ» та ТОВ «Промтехметал», то відповідач в акті перевірки від 07.11.2012 року зазначив, що ці кошти є попередньою оплатою, що відповідно до вимог Податкового кодексу України покладає на платника обов'язок сплатити у зв'язку з цим податок на додану вартість.

У підсумку перевірки орган ДПС дійшов до висновку про порушення ВАТ «Вантажна база ЛЗТА» вимог пункту 137.4. статті 137 Податкового кодексу України та пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 20833,00 грн. та пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 38333,34 грн.

На підставі акта перевірки податковий орган прийняв два податкових повідомлення-рішення від 26.11.2012 року:

1) № 0002982320 про збільшення ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 38334,34 грн.;

2) № 0002972320 про збільшення ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 20834 грн.

Позивач не погоджується як з висновками акта перевірки від 07.11.2012 року, так і прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим заявлено даний позов.

При вирішенні спору суд керувався наступними положеннями чинного законодавства:

відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також у Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У статті 67 Конституції встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відносини у сфері справляння податку на прибуток підприємств до 1 квітня 2011 року регулював Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334), а після зазначеної дати - Податковий кодекс України (відповідно до п. 2 Прикінцевих положень, далі - ПК України).

У даному випадку ДПІ у Франківському районі м. Львова провела перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Промтехметал», які виникли у першому кварталі 2011 року, та при взаємовідносинах з ТОВ «Крафт ЛВ», які відбулись у другому кварталі 2011 року. Оскільки господарські відносини ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» зі згаданими вище контрагентами виникли у період дії різних законодавчих актів, то даючи оцінку спірним правовідносинам суд взяв до уваги також і норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який станом на дату розгляду вже втратив чинність, але регулював спірні правовідносини на момент їх виникнення.

Згідно з п. 3.1. ст.. 3 Закону № 344 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону № 344, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), як зазначено у п. 5.1. ст. 5 Закону № 334, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п. 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підп. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334).

У підп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону № 344 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

З 01 квітня 2011 року відносини у сфері справляння податку на прибуток підприємств регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), у підп. 134.1.1. п. 134.1 якого зазначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.1., 135.2 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 135.4. ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу (підп. 135.4.1. п. 135 ст. 135 ПК України).

Відповідно до п. 137.1. та п. 137.4 ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу. Витрати, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податків, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із: 1) витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; 2) інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу».

Згідно з пп. 138.2., 138.3. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для формування валових витрат та доходів підприємства є те, щоб такі витрати і доходи підтверджувалися первинними обліковими документами. Основою для податкового обліку, як зазначено у статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є бухгалтерський облік, який відображає усю діяльність підприємства з початку створення і містить, у тому числі, відомості про ресурси такого підприємства, які використовуються у процесі господарської діяльності. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Якщо при перевірці платника податків податковий орган виявить, що та чи інша стаття витрат чи доходів підприємства немає документального підтвердження, зобов'язаний вказати перелік документів, яких немає.

Щодо порядку формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то згідно з підпунктом «а» пункту 185.1. статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У пункті 187.1. статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Аналогічна за змістом норма є в Законі України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

При прийнятті рішення суд виходить з наступних мотивів:

На основі долучених до справи документів суд встановив, що ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» уклало два договори купівлі-продажу, один з ТОВ «Крафт ЛВ», інший з ТОВ «Промтехметал», щодо продажу сантехніки, яку перед тим ввезено з-за кордону в Україну. На виконання взятих договірних зобов'язань ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» реалізувало названим покупцям товару на суму 100000 грн. та 130000 грн. відповідно. Результати господарських взаємовідносин позивача відображено у видаткових накладних, замовленнях покупців, податкових накладних, банківських виписках про оплату товару, які в цілому відображають зміст господарських операцій позивача та їх вартісні і кількісні показники. Зазначені первинні документи складено у відповідності з вимогами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704 і зауважень щодо правильності їх оформлення відповідач не висловив.

Крім того, на підтвердження того, що підприємство має матеріальну основу для ведення господарської діяльності з поставки товарів - складське приміщення загальною площею понад 16 тис.м.кв, а також відомості щодо кількості працюючих на підприємстві осіб. На думку суду, наведені вище обставини в цілому свідчать про правомірність відображення у податковій звітності ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» результатів операційної діяльності з ТОВ «Промтехметал» та ТОВ «Крафт ЛВ» щодо продажу санітарно-технічного обладнання.

Позиція відповідача з цього приводу протилежна, доводи останнього по суті зводяться до заперечення факту поставок на ТОВ «Крафт ЛВ» та ТОВ «Промтехметал», які на його погляд не могли відбутись насправді у зв'язку з неспроможністю контрагентів позивача займатись господарською діяльністю. Як наслідок відповідач вирішив, що правочини позивача є нікчемними і не спричинили правових наслідків. В основу таких висновків покладено результати аналізу діяльності ТОВ «Крафт ЛВ» та ТОВ «Промтехметал», про що згадано вище. Окрім того відповідач зазначає про відсутність товарно-транспортних накладних, на підставі яких мав би перевозитись товар покупцям. Ця обставина, на переконання органу ДПС також підтверджує його висновок про безтоварність цих операцій.

У першу чергу суд вважає за необхідне зазначити, що чинне податкове законодавство передбачає, що аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних саме його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій. Порушення податкового законодавства одними платниками - безпосередніми контрагентами, не може бути безумовною підставою для настання негативних наслідків для іншого платника, навіть якщо він мав взаємовідносини з суб'єктами господарювання, які на думку органу ДПС є порушниками законодавства. Твердження відповідача про те, що здійснення вантажних перевезень можливе лише за умови наявності товарно-транспортних накладних є, на думку суду, помилковим, оскільки товарно-транспортна накладна є лише одним, але не єдиним, з рекомендованих форм документів для здійснення вантажних перевезень. Факт відсутності товарно-транспортних накладних, за наявності інших необхідних документів, які підтверджують факт реалізації позивачем товарів, не може бути достатнім доказом відсутності господарських операцій взагалі. Більше того, з пояснень та первинних документів вбачається, що покупці отримували товар зі складу позивача самовивозом, а отже - у позивача і не може бути товарно-транспортних накладних, оскільки він не здійснював транспортування товару контрагентам.

Наступним висновком відповідача після визнання операційної діяльності позивача із ТОВ «Крафт ЛВ» та ТОВ «Промтехметал» безтоварною, є те, що віднесення до валових витрат підприємства витрат, пов'язаних з відвантаженням товару ТОВ «Крафт ЛВ» та ТОВ «Промтехметал» призвело до завищення валових витрат ВАТ «Вантажна база ЛЗТА» за перший і другий квартали 2011 року відповідно, а відтак і до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток. Поряд з тим кошти, які надійшли від цих же контрагентів відповідач розцінює як попередню оплату. Про мотиви, якими при цьому керувався орган ДПС, в акті перевірки від 07.11.2011 року не зазначено і відповідач їх так суду і не пояснив. Слід зазначити, що у виписці банківської установи про рух коштів на рахунку ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» чітко зазначено, що кошти які надійшли від ТОВ «Промтехметал» та ТОВ «Крафт ЛВ» в сумі 100000 та 130000 грн. відповідно призначені на оплату сантехнічних виробів. Тут варто зауважити, що право визначати «призначення платежу», змінювати правові підстави перерахування коштів відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а відтак відповідач помилково прийшов до висновку про надходження коштів від ТОВ «Крафт ЛВ», ТОВ «Промтехметал» не як оплати за поставлені позивачем сантехнічні вироби, а як попередньої оплати за іншими господарськими зобов'язаннями. За якими саме орган ДПС також не зазначив і доказів, які б свідчили про їх існування суду не надав. Згадана вище стаття 187 ПК України однією із подій з настанням якої у платника виникає обов'язок по сплаті податку на додану вартість з постачання товарів, є дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг. У даному випадку позивач свій обов'язок по сплаті податкових зобов'язань за наслідками операцій з ТОВ «Крафт ЛВ» та ТОВ «Промтехметал» вже виконав і повторне оподаткування тих же операцій, лише на основі непідтверджених доводів органу ДПС про інше призначення платежу у контексті описаних вище відносин, на переконання суду, суперечить вимогам законодавства. Тому суд погоджується з позивачем про необґрунтованість висновку податкового органу про порушення ним вимог ст. 187 ПК України і збільшення у зв'язку з цим зобов'язання ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» за платежем податок на додану вартість.

Стосовно тверджень органу ДПС про неправомірне заниження ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» зобов'язання з податку на прибуток та необхідність оподаткування операцій з безоплатної передачі товару невстановленим особам, то основою для такого висновку є відображений у бухгалтерському обліку факт саме відвантаження зі складу підприємства санітарно-технічного обладнання в тих же обсягах, що й ТОВ «Крафт ЛВ», ТОВ «Промтехметал». Позаяк відповідач категорично заперечує реальність господарських операцій позивача саме із названими контрагентами, він стверджує про безоплатну передачу товару іншим суб'єктам господарювання, яким саме - не встановлено. Обґрунтованих підстав для таких умовиводів податковий орган суду не назвав, доказів, які б підтверджували слушність таких висновків також не надав. По суті, аргументи відповідача знову ж таки зводяться до безтоварності операцій позивача з ТОВ «Промтехметал» та ТОВ «Крафт ЛВ» з підстав, про які зазначено вище. Суд вважає, що висновки органу ДПС в цій частині є надуманими, оскільки зводяться до необхідності повторного оподаткування одних і тих же операцій з відвантаження сантехніки ТОВ «Крафт ЛВ» та ТОВ «Промтехметал», що є недопустимо.

На думку суду, оскільки позивач виконав передбачені законом умови стосовно декларування податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за перший і другий квартали 2011 року по операціях з ТОВ «Промтехметал» та ТОВ «Крафт ЛВ», зокрема має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового зобов'язання та кредиту, валових доходів та витрат, то мотиви податкового органу у даному випадку не дають підстав для позбавлення позивача права на декларування таких податкових зобов'язань та податкового кредиту, і покладення натомість обов'язку ще раз сплатити податки за тими ж операціями.

З приводу такого підходу відповідача до перевірки платника на предмет дотримання вимог податкового законодавства слід зазначити наступне. У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;. експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пп. 83.1.1. 83.1.2. 83.1.383.1.4. 83.1.6. п. 81.3 ст. 83 ПК України).

Всупереч наведеній нормі, орган ДПС досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства. Проте, висновки про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України відповідач зробив з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ані Податковий кодекс України, ані Закон України «Про державну податкову службу України» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Податкові органи не наділено компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону. Встановивши, що правочин має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яку наведено у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема, корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо у нього і були б відповідні переконання.

За змістом статті 228 ЦК України у редакції, яка діє з 01 січня 2011 року, правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, належать до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів. З цього приводу варто також додати, що відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На основі наведено вище суд дійшов висновку, що прийняті на основі висновків акта перевірки від 07.11.2012 року податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 року №0002982320 та № 0002972320 не відповідають критеріям, які наведено у частині третій статті 2 КАС України, оскільки ці рішення прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд прийшов до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 26.11.2012 року № 0002982320 та № 0002972320.

Стягнути з державного бюджету на користь ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» сплачений судовий збір в сумі 591 (п'ятсот дев'яносто одна) гривня 69 копійок.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29 березня 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.