Ухвала суду № 30290137, 27.03.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0306/8031/2012 Головуючий у 1 інстанції:Бондар В.М. Провадження № 22-ц/773/436/13 Категорія: 52 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С.І., Шевчук Л.Я.

при секретарі Семенюк О.А.

з участю представника позивача Ярмолюка Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за апеляційною скаргою Ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 лютого 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ремонтне житлово-комунальне підприємство №2 подало апеляційну скаргу на рішення Ковельського міськрайонного суду від 07 лютого 2013 року, яким даний позов задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь Ковельського ремонтного житлово-комунального підприємства №2 1286 (одну тисячу двісті вісімдесят шість) гривень 62 копійки заборгованості за житлово-комунальні послуги та 214,60 грн. понесених судових витрат.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивач, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просить її задоволити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними, а тому, не сплачуючи послуги за утримання будинку, споруд, прибудинкової території та поточний ремонт приміщень, відповідачка ОСОБА_2, яка є власником квартири АДРЕСА_1, порушує права ремонтного житлово-комунального підприємства № 2, яке надає ці послуги.

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

За нормами ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом правильно встановлено і це підтверджується належними доказами, що відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2. Ремонтне житлово-комунальне підприємство № 2 є балансоутримувачем даного будинку та здійснює управління будинком.

Відповідач не здійснює своєчасно оплату за надані житлово-комунальні послуги, унаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.01.2009 року по 01.12.2012 року в розмірі 2448,48 грн. Даний розмір заборгованості підтверджується поданим позивачем розрахунком заборгованості за вказаний період.

Правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем є грошовим зобов'язанням, і на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

За спірний період нараховано інфляційні виплати в сумі 55,23 грн. та три проценти річних від простроченої суми - 36,02 грн.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлові-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтями 20, 21 цього Закону визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про падання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 не було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до якого ремонтне житлово-комунальне підприємство №2 зобов'язалося надавати послуги з утримання будинку і прибудинкової території, а відповідач в свою чергу зобов'язалася оплачувати зазначені послуги. Відсутність такого договору не звільняє споживачів від оплати наданих їм житлово-комунальних послуг за затвердженими в установленому порядку тарифами, що прямо передбачено ч. 2 ст. 162 Житлового кодексу України та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якою це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, тому суд першої інстанції правильно стягнув суму боргу у межах строку позовної давності за період з 01 грудня 2009 року по 01 грудня 2012 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності було перервано у зв'язку зі сплатою у 2010 році заборгованості за послуги, спростовуються розрахунками заборгованості, наданими позивачем, оскільки з них убачається, що у листопаді, грудні 2010 року, в січні - квітні 2011 року відповідачем сплачувалися поточні платежі за рахунок субсидії, а не погашалася сума заборгованості.

Крім цього, судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені та інфляційних, про що зазначено у резолютивній частині рішення, оскільки позивачем не надано розрахунків, з яких він виходив, визначаючи дані суми.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду, оскільки були предметом дослідження судом першої інстанції, і судом дано їм вірну юридичну оцінку.

Рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 лютого 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді