Постанова № 30288895, 18.02.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2013 р. (16:10) Справа №2а-13843/11/0170/21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді: Євдокімової О.О., при секретарі Івановій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест плюс"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій

Обставини справи: TOB «Інвест Плюс» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до ДПІ в м. Ялта, Головного Управління Державного казначейства України в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Ялта № 0000502301 від 22.02.2011, яким платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 903492 грн., в т.ч. 612142 грн. за жовтень 2010 р. та 291350 грн. за листопад 2010 р.; № 0000512301 від 22.02.2011, яким платнику зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1781709 грн., у т.ч. 164127 грн. за вересень 2010р., 392876 грн. за жовтень 2010р. та 1224706 грн. за листопад 2010 р.; визнання неправомірними дій ДПІ у м. Ялта по зазначенню в Акті перевірки №120/23-4/32362095/7 від 08.02.2011 р., порушень з боку ТОВ «Інвест плюс», що призвели до зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 р. на 612142 грн., та листопад 2010 р. на 291350 грн., завищенню від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2010 р. на 164127 грн., за жовтень 2010 р. на 392876 грн. та за листопад 2010 р. на 1224706 грн., завищенню залишку від'ємного значення строки 26 декларації з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2010 р. на 262416 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ за жовтень 2010 р. у розмірі 612142,00 грн. та за листопад 2010 р. в у розмірі 291350 грн.

Ухвалою суду від 28.03.12 р. замінено відповідача ДПІ в м. Ялта АРК на належного - Державну податкову інспекцію у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Ухвалою суду від 28.03.12 р. замінено другого відповідача -Головне управління Державного казначейства України в АР Крим, належним відповідачем - Управлінням Державної казначейської служби України у м. Ялта АР Крим.

Ухвалами суду від 28.03.12 р. призначено по справі судову експертизу та зупинено провадження по справі.

Ухвалою суду від 19.11.12 р. провадження у справі поновлено у зв'язку з надходженням до суду висновків експертизи.

Ухвалою суду від 18.02.13 р. роз'єднано справу № 2а-13843/11/0170/23 на справу №2а-13843/11/0170/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест плюс" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Ялта АР Крим ДПС № 0000502301 від 22.02.2011р. та № 0000512301 від 22.02.2012р.; визнання неправомірними дій ДПІ у м.Ялта АР Крим ДПС по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки № 120/23-4/32362095/7 від 08.02.2011р. порушень з боку ТОВ "Інвест Плюс", що при звели до зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010р. на 612142 грн. та листопад 2010 року на 291350 грн.; завищенню від'ємного значення різниці між сумою податкових зо бов'язань та податкового кредиту за вересень 2010р. на 164127грн., за жовтень 2010 року на 392876грн. та за листопад 2010 р. на 1224706; завищенню залишку від'ємного значення строки 26 Декларації з ПДВ, який після бю джетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового пе ріоду за листопад 2010 року на 262416грн.;

та справу № 801/1830/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест плюс" до Управління державної казначейської служби України у м. Ялта АР Крим про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс" заборгованості по відшкодуванню податку на додану вар тість за жовтень 2010 року у розмірі 612142 грн. та за листопад 2010 року у розмірі 291350 грн.

У судове засідання 18.02.13 р. позивач не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, код за ЄДРПОУ 32362095.

Позивач перебуває на обліку у органах державної податкової служби з 04.04.2003 р.

З 28.01.2011р. тривалістю 5 робочих днів Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим ДПС (далі відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інвест плюс" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 р., що декларувалось за період з 01.09.10 р. по 30.09.10 р., за листопад 2010р, що декларувалось за період з 01.10.10 р. по 31.10.10 р.

За результатами перевірки складено Акт виїзної позапланової перевірки №120/23-4/32362095/7 від 08.02.11 р. (далі - Акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:

- п.1.4. ст.1, п.п.7.2.1., 7.2.3., 7.2.6., п.7.2., п.п. 7.4.1., п.7.4., ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.97р. змінами та доповненнями) п.п. 5.3.9. п.5.3., ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97-ВР ТОВ "Інвест Плюс" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2010 р. на 164127,00 грн., за жовтень 2010 р. на 392876,00 грн., за листопад 2010 р. на 1224706,00 грн.

- п.1.4. ст.1, п.п.7.2.1., 7.2.3., 7.2.6., п.7.2., п.п. 7.4.1., п.7.4., ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.97р. змінами та доповненнями) п.п. 5.3.9. п.5.3., ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97-ВР ТОВ "Інвест Плюс" завищено залишок від'ємного значення декларації з ПДВ за листопад 2010 р. на суму ПДВ у розмірі 262416,00 грн.

А також, зроблено висновок, що згідно п.п.7.7.1., 7.7.2., п.7.7., ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.97р. змінами та доповненнями), сума ПДВ заявлена до бюджетного відшкодування по деклараціям ПДВ підлягає зменшенню за жовтень 2010 р. на суму ПДВ у розмірі 612142 грн., листопад 2010 р. на суму ПДВ у розмірі 291350 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000502301 від 22.02.2011, яким платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 903492 грн., в т.ч. 612142 грн. за жовтень 2010 р. та 291350 грн. за листопад 2010 р. та податкове повідомлення-рішення № 0000512301 від 22.02.2011, яким платнику зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1781709 грн., у т.ч. 164127 грн. за вересень 2010р., 39287 грн. за жовтень 2010р. та 1224706 грн. за листопад 2010 р.;

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у періоді, що був охоплений перевіркою - вересень-листопад 2010 року.

Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України "Про податок на додану вартість" (далі Закон № 168).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача викладені в акті перевірки були зроблені з підстав встановлення порушень під час формування позивачем від'ємного значення ризниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за період квітень-липень, вересень-листопад 2010 р.

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 було передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 було встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Як вже було зазначено вище, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також, згідно п.п.7.7.1., п.7.7. ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2., п.7.7., ст. 7 Закону № 168 передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

В той час, приписами п.п. 7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону № 168 передбачено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно матеріалів справи між позивачем та контрагентами було укладено низку угод, на виконання яких були складені та видані первинні бухгалтерські та податкові документи: видаткові накладні, витратні накладні, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні.

Оглянувши у судовому засіданні податкові накладні (копії залучені до матеріалів справи) суд вбачає, що вони видані у відповідності до норм діючого на той час законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що контрагенти позивача на час виписки податкових накладних перебували платниками податку на додану вартість, що повністю відповідає приписам Закону № 168 та не спростовано представником відповідача під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Таким чином, зміст правочинів позивача з контрагентами не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства та спрямований на реальне настання правових наслідків. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання правочинів, ці документи були належним чином оформлені.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що контрагенти позивача свої обов'язки виконали в повному обсязі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що товар (роботи, послуги) не тільки отримані позивачем, але й сплачена їх вартість, що підтверджується платіжними дорученнями, які залучені до матеріалів справи.

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних платником податку на додану вартість, проведення розрахунків, отримання товару (послуг), керуючись зазначеними вище положеннями ст. 7 Закону № 168, суд дійшов висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені контрагентам в ціні товарів (робіт, послуг) згідно отриманих податкових накладних.

Отже, висновки відповідача щодо завищення позивачем розміру від'ємного значення з ПДВ на загальну на суму 1781709 грн. є упередженими, неспроможними та безпідставними.

Водночас, судом встановлено, що незважаючи на підтвердження первинними документами сформування податкового кредиту у квітні 2010 р. в наявних первинних документах відсутні будь-які позначки, що дозволяють визначити зв'язок між здійсненними витратами та господарською діяльністю позивача, тому, віднесення ПДВ в загальній сумі 2070,89 грн. вартості цих послуг до податкового кредиту з ПДВ у квітні 2010 р. є порушенням п.п.7.4.1. Закону №168.

Також, матеріали справи свідчать, що заявлений до бюджетного відшкодування у жовтні 2010 р. ПДВ в сумі 441,05 грн. по податковій накладній ТОВ «Амбелія» №38 від 30.09.2010 р. був сплачений постачальнику вже у жовтні 2010 р. (виписка банку з 14.10.2010 р., а заявлений до бюджетного відшкодування в листопаді 2010 р. ПДВ в сумі 441.05 грн. за податковою накладною №43 від 31.10.2010 р. був сплачений постачальнику в листопаді (платіжне доручення №1597 від 11.11.2010 р. (т.1, а.с.240, т. 4 а.с. 124) тобто, в місяці декларування бюджетного відшкодування, що є порушенням п.п. 7.7.2. Закону №168.

Відтак, оскільки судом встановлено відсутність підстав для зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за період квітень-липень 2010р., вересень-листопад 2010 р., то й відсутні і підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 900539,00 грн. (903492 грн.-2953 грн.).

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що по справі було проведено судово-економічну експертизу.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №76/12 від 15.11.2012 р. по адміністративній справі №2а-13843/11/0170/17 первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Інвест плюс» підтверджуються висновки акту перевірки ДПІ №120/23-4/32362095/7 від 08.02.2011 р. про завищення від'ємного значення з ПДВ за квітень 2010 р. на 2071 грн., та не підтверджуються висновки цього акту про завищення суми від'ємного значення з ПДВ за травень 2010 р. на 213968 грн., за червень 2010 р. на 51972, за липень 2010 р. на 307076 грн. за вересень 2010 р. на 164127 грн., за жовтень 2010 р. 392876,00 грн., листопад 2010р. в сумі 1224706 грн. Первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Інвест Плюс» підтверджується достовірність нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за жовтень 848912 грн. за листопад 2010 р. в сумі 805380 грн.

Завищення залишку від'ємного значення рядку 26 декларації з ПДВ за листопад 2010 р. на 262416 грн. первинними бухгалтерськими документами ТОВ «Інвест Плюс» не підтверджується.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення від'ємного значення з ПДВ у сумі 1781709,00 та суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 900539,00 грн. (903492 грн.-2953 грн.).

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Ялта № 0000502301 від 22.02.2011, яким платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 900539 грн., № 0000512301 від 22.02.2011, яким платнику зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1781709 грн., підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

В той час, суд зазначає, що вимоги позивача щодо визнання неправомірними дії ДПІ у м.Ялта АР Крим ДПС по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки №120/23-4/32362095/7 від 08.02.2011р. порушень з боку ТОВ "Інвест Плюс", що при звели до зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010р. на 612142 грн. та листопад 2010 року на 291350 грн.; завищенню від'ємного значення різниці між сумою податкових зо бов'язань та податкового кредиту за вересень 2010р. на 164127грн., за жовтень 2010 року на 392876грн. та за листопад 2010 р. на 1224706; завищенню залишку від'ємного значення строки 26 Декларації з ПДВ, який після бю джетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового пе ріоду за листопад 2010 року на 262416грн не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до п.86.1. ст. 86 Податкового кодексу України 86.1. Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Згідно з п.86.10 ст.86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Дії відповідача щодо оформлення результатів перевірки проведеної у період з 28.01.2011 р. тривалістю 5 робочих днів, суд не може визнати неправомірними, виходячи з наступного.

Перевірка проводилась на підставі направлення від 28.01.2011 р. та наказу №62 від 27.01.2011 р.

Судом встановлено, що позивачем на підставі зазначеного наказу та направлення було допущено до проведення перевірки службових осіб відповідача, крім того наказ №62 від 27.01.2011 р. позивачем не оскаржувався та не визнавався судом протиправним і не скасовувався. Отже, відповідно до ст. 86 ПК України відповідач зобов'язаний був оформити результати перевірки відповідним актом або довідкою.

Позивач не зазначив обставин, які б свідчили про недотримання посадовими особами Державної податкової інспекції у. м Ялта АР Крим ДПС порядку здійснення перевірок.

У судовому засіданні позивач також не зазначив, які саме дії посадових осіб Державної податкової інспекції у. м Ялта АР Крим були проведенні з порушенням порядку для їх здійснення. Відповідних доказів позивачем також надано не було.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що дії відповідача по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки №120/23-4/32362095/7 від 08.02.2011р. порушень з боку ТОВ "Інвест Плюс", що при звели до зменшення суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, окремо не тягнуть для позивача негативних наслідків, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, оскільки вони зафіксовані в Акті перевірки, який не має обов'язкового характеру, та як вже було зазначено судом вище саме податкові повідомлення-рішення мають вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Частиною 3 статті 94 КАС України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В силу ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Листі від 21.11.2011р. № 2135/11/13-11.

Приймаючи до уваги, що суд дійшов висновків про задоволення позовних вимог частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Державного бюджету шляхом їх безспірного списання із рахунку відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 1698,14 грн.

В судовому засіданні 18.02.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 25.02.2013 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 94, 98 ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000512301 від 22.02.2011р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000502301 від 22.02.2011р. в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 900539,00 грн.

4. В інший частині позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест плюс" 1698,14 грн. судових витрат, шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.