Постанова № 30287460, 12.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 року справа № 810/359/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пані Аптека" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Пані Аптека» з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 15.01.2013 року № 0000222300, № 0000202300, № 0000212300.

Позов обґрунтовано безпідставністю, незаконністю прийняття податкових повідомлень-рішень з огляду на помилковість і необґрунтованість висновків податкової перевірки про недійсність, фіктивність і нікчемність угод укладених позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс», приватним підприємством «АВП-Буд», товариством з обмеженою відповідальністю МСК Трейдінг», товариством з обмеженою відповідальністю «Ньюсістемс-Технолоджі» та про наявність порушень ст.. 14, ст..138, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст.. 1, 5,11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», результаті чого було занижено податок на додану вартість та занижено суми податку на прибуток.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пані Аптека» не погоджується з висновками перевірки Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. В наданих суду запереченнях зазначив, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Пані Аптека» зареєстровано юридичною особою 07.04.2004 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.04.2004 року.

Відповідно до даних довідки АА № 452006 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача є: роздрібна торгівля фармацевтичними товарами, оптова торгівля фармацевтичними товарами, медична практика, ветеринарна діяльність, діяльність по забезпеченню фізичного комфорту, надання послуг перукарням та салонам краси.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 642 від 01.10.2012 виданого ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, головними державними податковими ревізорами-інспекторами, відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Пані Аптека» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки 04.12.2012 року складено Акт № 468/22-01/32920616, в якому зазначено, що зміст порушень законодавства полягає у тому, що правочини між позивачем та ТОВ «Укртехномас-Сервіс», ПП «АВП-Буд», ТОВ "МСК Трейдінг», ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі» з придбання товарів, робіт, послуг не направленні на реальне настання правових наслідків, і є нікчемними. Такий висновок було зроблено відповідачем посилаючись на листи ДПІ у Печерському районі м. Києва від 30.08.2011 року та 26.07.2012 року, та на лист ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 13.07.2012 року, в яких було зазначено про відсутність у вищезазначених контрагентів трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення основних видів діяльності.

За наслідками складеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 15.01.2013 року № 0000222300, № 0000202300, № 0000212300.

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «Пані Аптека» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс», ПП «АВП-Буд», ТОВ "МСК Трейдінг», ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі» при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача є нікчемним, суд зазначає наступне.

Факт виконання умов договору може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19.08.1999 року № 996-XIV бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України 198.3. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Судом досліджені первинні документи укладені між ТОВ «Пані Аптека» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс», ПП «АВП-Буд», ТОВ "МСК Трейдінг», ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі» та здійснено висновок, що останні складені сторонами з додержанням вимог чинного законодавства України, містять всі необхідні реквізити, тобто, являють собою первинні бухгалтерські документи, та відповідно є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Судом також було досліджено механізм виконання умов договорів, який цілком узгоджується із наданими позивачем первинними документами.

Посилання ж відповідача на відсутність мети у позивача та його контрагентів щодо реального настання правових наслідків, з метою несплати податків та щодо нікчемності та фіктивності правочинів, не приймається судом до уваги, з таких підстав.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Окрім того суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатам одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Суд враховує наявність в матеріалах справи копії постанови Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2012р. по справі №1-167/12, проте, оцінюючи її як доказ керується приписами ч. 4 ст. 72 КАС України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Втім в межах даної справи не розглядається питання про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений цей вирок суду, у зв'язку з чим суд на підставі ст. 70 КАС України не бере до уваги доказ, який не стосується предмету доказування даної адміністративної справи.

Зокрема слід відзначити, що визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, не виключає можливості здійснення ТОВ "Пані Аптека" реальних господарських операцій.

У вказаній постанові суду відсутні будь-які докази щодо відсутності реальної, господарської діяльності між позивачем та контрагентом, а також відсутні докази щодо завдання державі збитків по господарським операціям ТОВ "Пані Аптека" та ТОВ «Укртехномас-Сервіс».

Крім того, суд бере до уваги практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. по справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 15.01.2013 року № 0000222300, № 0000202300, № 0000212300 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пані Аптека" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 70, 71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пані Аптека" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 15 січня 2013 року № 0000222300, № 0000202300, № 0000212300, видані Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язанням Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пані Аптека" понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.