Постанова № 30287399, 15.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2013 року справа № 2а-5664/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велдінг" до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Велдінг" з позовом до Фастівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000112302 та №0000122302 від 07.11.2012 року.

Позов обґрунтовано безпідставністю, незаконністю прийняття податкових повідомлень-рішень з огляду на помилковість і необґрунтованість висновків податкової перевірки про недійсність, фіктивність і нікчемність угод укладених позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю "Віннерком" та про наявність порушень п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено від'ємне значення податку на додану вартість та порушень ст. 138, 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велдінг" не погоджується з висновками перевірки Фастівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В запереченні проти позову зазначив, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Велдінг" зареєстровано юридичною особою 17 лютого 2010 року у Фастівському міськвиконкомі Київської області та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18 лютого 2010 року.

Основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням; виробництво інших верстатів; установлення, ремонт, технічне обслуговування та монтаж машин і устаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 381 від 15.10.2012 виданого Фастівською ОДПІ Київської області, головним державним податковим ревізором-інспектором, відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Велдінг" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток підприємства при взаємовідносинах з ТОВ "Віннерком" за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки 23 жовтня 2012 року складено Акт № 402/62/2200-36937216, в якому зазначено, що зміст порушень законодавства полягає у тому, що правочини між позивачем та ТОВ "Віннерком" з придбання товарів, робіт, послуг не направленні на реальне настання правових наслідків, і є нікчемними. Такий висновок було зроблено відповідачем посилаючись на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ «Віннерком» з питань дотримання податкового законодавства. Згідно даних цього акту вбачається що ТОВ «Віннерком» мало взаємовідносини з ТОВ "МПС КАПІТАЛ", а 25 листопада 2011 року постановою старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції державної податкової адміністрації у м. Києві, порушено кримінальну справу № 56-2981 за фактом створення невстановленими особами ТОВ "МПС КАПІТАЛ" для використовування в злочинних схемах, спрямованих надання діючим суб'єктам підприємницької діяльності послуг з незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку, що призводило до неправомірного зменшення останніми обсягів оподаткування, внаслідок безпідставного збільшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

За наслідками складеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000112302 та № 0000122302 від 07.11.2012 року.

Так, питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ "Велдінг" та ТОВ "Віннерком" при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача є нікчемним, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Факт виконання умов договору може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19.08.1999 року № 996-XIV бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що 01 грудня 2011 року між ТОВ «Віннерком» (Продавець) та ТОВ «Велдінг» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 212. Відповідно до умов договору продавець зобов'язався поставити та передати у власність продавця, відповідно до Спеціфікації №1, 2: пруток ПЕНТ, насадку зварювальну С 5, насадку зварювальну К 10, насадку зварювальну П30/4 мм, механічний пристрій для зняття оксидного шару д.180, різак для пластикових труб діаметром 315 мм, зажим D160 для вварювання буртових втулок для труб д.40 - 140 мм, станіну центратора машин Basik 160, футляри - підставки для термопліт, станіну центратора машин Basik 315, зажим D160 для вварювання буртових втулок для труб д.90 - 280 мм.

За умовами договору продавець повинен надати покупцю видаткову накладну, рахунок-фактуру та податкову накладну.

Надані рахунки-фактури № СФ-0000232 та № СФ-0000234 від 01.12.2011 року оформлені на підставі заявки ТОВ «Велдінг» на поставку товару від 28 листопада 2011 року.

Вказані вище товари оплачені позивачем у повному обсязі за платіжним дорученням № 139 від 02.12.2011р. та № 141 від 07.12.2011 р.

Факт поставки товару оформлювався податковими накладними № 7 від 01.12.2011р. і № 8 від 05.12.2011, та видатковими накладними № РН-0000227 від 01.12.2011р. та № РН-0000228 від 05.12.2011р., що підписувались уповноваженими особами ТОВ «Віннерком» та позивача.

Відповідно до пояснень представника позивача, дані товари необхідні позивачу для укомплектування установки для зварювання пластикових труб, яку товариство збирає та перепродає. На підтвердження цього факту суду було надано договори купівлі - продажу № 14/11-Ст та № 12/11-Ст та всі первинні документи, які підтверджують факт продажу.

Отже, при розгляді цієї справи суд, за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність укладених договорів, а механізм постачання товару на базу позивача, цілком узгоджується із наданими представником позивача первинними документами.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Окрім того суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатам одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Віннерком» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Посилання ж представника відповідача на наявність порушеної кримінальної справи за фактом створення невстановленими особами зокрема ТОВ "МПС КАПІТАЛ" яке мало взаємовідносини з ТОВ «Віннерком», з метою прикриття незаконної діяльності, суд до уваги не приймає, оскільки в розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину службових осіб ТОВ "МПС КАПІТАЛ", у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили. Крім цього, позивач не повинен нести відповідальність за дії контрагентів по ланцюгу постачання товару.

Також законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, жодних доказів щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період відповідачем суду не надано.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення № 0000112302 та №0000122302 від 07.11.2012 року підлягають скасуванню.

Крім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 70, 71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Велдінг" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000112302 та №0000122302 від 07 листопада 2012 року, видані Фастівською об'єднаною Державною податковою інспекцією Київської області державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язанням Фастівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Велдінг" понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 317 (триста сімнадцять) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.