Рішення № 30287050, 25.03.2013, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1003/13620/12

2/357/70/13

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Володько І. С. ,

при секретарі - Чуприна О. С.,

за участю адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5 в м. Біла Церква, справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про вселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Білоцерківського житлово-експлуатаційна контора № 4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач за основним позовом ОСОБА_3 звернувся з даним позовом до суду, посилаючись на те, що він разом зі своєю дружиною ОСОБА_5 являвся власником квартири АДРЕСА_1, однак 15.06.2011 року він разом з ОСОБА_5 подарував вказану квартиру сину - відповідачу по справі ОСОБА_4 Він залишився зареєстрованим в даному житловому приміщенні і проживав в квартирі до 20.07.2012 року, а цього дня відповідач побив його, забрав ключі від замків вхідних дверей до квартири і викинув його речі. Так як він має право на користування квартирою, але відповідач по справі чинить йому в цьому перешкоди, то він просить суд вселити його в квартиру АДРЕСА_1, та стягнути судові витрати з відповідача.

В судовому засіданні позивач за основним позовом ОСОБА_3 та його представники підтримала заявлений позов у повному обсязі і просять вселити ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1, а на стягненні судових витрат не наполягали. Зустрічний позов ОСОБА_3 та його представники не визнали, посилаючись на те, що ОСОБА_3 тимчасово не проживає в спірній квартирі не по своїй волі, так як позивач за зустрічним позовом побив ОСОБА_3 і вигнав з квартири. Крім того, ОСОБА_3 тимчасово не проживає в квартирі лише з 20.07.2012 року, тобто менше ніж один рік, а за вказаних обставив не втратив право на користування квартирою, а тому зустрічний позов не підлягає до задоволення.

Представник відповідача за основним позовом ОСОБА_4 в суді основний позов не визнав, посилаючись на те, що ОСОБА_4 в спірній квартирі не проживає і будь-яким чином перешкод позивачу за основним позовом у користуванні квартирою не чинить. Позивач за основним позовом ОСОБА_3 вже біля 10 років в спірній квартирі не проживає і приходить до квартири періодично, щоб влаштувати сварку з проживаючою в квартирі колишньою дружиною. Так як позивач за основним позовом ОСОБА_3 має доступ до житла і перешкоди в користуванні житлом йому не чинять, то основний позов не підлягає до задоволення. За зустрічним позовом представник ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги і так як відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 понад один рік без поважних причин, при цьому маючи доступ до вказаного житла, не бажаючи проводити сплати за утримання житла, а тому слід визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування даним житловим приміщенням.

Третя особа - Білоцерківська житлово-експлуатаційна контора № 4 про час розгляду справи була повідомлена належним чином, в судове засідання свого представника не направила, причини неявки суду не повідомила.

Заслухавши сторони та їх представників, свідків, дослідивши матеріали даної справи, та матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи № 9731 за 2011 рік та № 4227 і № 6947 за 2012 рік, суд прийшов до висновку, що основний та зустрічний позови не підлягають до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

В суді ж встановлено, що згідно договору дарування квартири від 15.06.2011 року ОСОБА_3 і ОСОБА_5 подарували квартиру АДРЕСА_1 своєму синові ОСОБА_4. Тобто позивач за основним позовом ОСОБА_3 на його дружина ОСОБА_5 подарували по 1/2 частині квартири кожен і на підставі договору дарування відповідач за основним позовом ОСОБА_4 набув право власності на спірну квартиру.

Також, в судовому засіданні встановлено, що відповідач за основним позовом ОСОБА_4 не проживає в квартирі АДРЕСА_1, і на момент укладення договору дарування квартири та на даний час проживає за іншою адресою. В квартирі АДРЕСА_1, як до укладення договору дарування квартири, так і після того, як власником квартири став ОСОБА_4, залишились проживати попередні власники квартири - позивач за основним позовом ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_5 Таким чином, після того, як позивач за основним позовом ОСОБА_3 подарував належну йому на праві власності 1/2 частину квартири, то він не втратив право користування даним житлом і з підстав передбачених ч. 1 ст. 405 ЦК України, ОСОБА_3 як член сім'ї власника житла - ОСОБА_4 має право на користування цим житлом.

В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_5 постійно виникали сварки та конфлікти і періодично ОСОБА_3 проживав у своєї знайомої за адресою АДРЕСА_2.

Згідно позовних вимог, позивач за основним позовом ОСОБА_3 просить вселити його в квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що його вигнали з даного житлового приміщення, чинять перешкоди в користуванні житлом і він позбавлений можливості користуватися квартирою. Однак, суд вважає дані вимоги позивача за основним позовом ОСОБА_3 не обґрунтованими.

Так в поясненнях від 24.05.2012 року (матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи за № 4227) ОСОБА_3 вказує, що 24.05.2012 року за місцем його проживання в квартиру АДРЕСА_1 прийшов його син ОСОБА_4, який вчинив сварку і бійку. Даний факт підтверджується і постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 26.05.2012 року. Матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи № 6947 (постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.08.2012 року) встановлено, що 20.07.2012 року за місцем проживання позивача за основним позовом ОСОБА_3, в квартиру АДРЕСА_1 прийшов відповідач за основним позовом ОСОБА_4, щоб забрати документи матері, яка знаходилась на лікуванні і так як ОСОБА_3 не відчинив вхідні двері до квартири, то ОСОБА_4 був змушений вибивати двері, щоб забрати документи.

Таким чином, в суді встановлено, що у відповідача за основним позовом ОСОБА_4 виникли перешкоди в користуванні спірною квартирою, а саме був відсутній доступ до квартири АДРЕСА_1, а не у позивача за основним позовом ОСОБА_3

За даних обставин, суд приходить до висновку, що основний позов не знайшов свого підтвердження в суді, так як позивач за основним позовом ОСОБА_3 та його представники не довели, що ОСОБА_3 чинять перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, і посилання на те, що ОСОБА_3 позбавлений можливості користуватися квартирою та проживати в даній квартирі нічим об'єктивно підтверджено не було, а тому основний позов не підлягає до задоволення. В той же час в суді знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_3 на свій розсуд проживає то в квартирі АДРЕСА_1, то в квартирі АДРЕСА_2 Також ОСОБА_3 та його представники посилаються на те, що дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_5 перевезла особисті речі ОСОБА_3 зі спірної квартири до будинку АДРЕСА_2, що є також підтвердженням того, що ОСОБА_3 чинить перешкоди в користуванні квартирою. Однак, суд не приймає до уваги дані посилання, так як ОСОБА_3 подав до суду позову заяву 21.08.2012 року, а відповідно до наявного в матеріалах справи висновку дільничного інспектора 2-го МВМ Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області Луценко А.Є., особисті речі ОСОБА_3 були привезені до будинку 28.08.2012 року, тобто вже після подання позову до суду.

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 періодично не проживає в спірній квартирі АДРЕСА_1. Посилання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 та його представника на те, що ОСОБА_3 понад один рік без поважних причин не проживає в спірній квартирі являються не обґрунтованими, так як матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи № 6947 (постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.08.2012 року) встановлено, що 20.07.2012 року за своїм місцем проживання ОСОБА_3 не відчинив вхідні двері в квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4, який хотів забрати документи з даної квартири, тобто документально підтверджено що в липні 2012 року постійним місцем проживання ОСОБА_3 була квартира АДРЕСА_1.

Таким чином і зустрічний позов не знайшов свого підтвердження в суді, а тому не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 405 ЦК України, та ст. 10, 60, 61, 88, 212-215, 224, 225 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області шляхом подання через Білоцерківський міськрайонний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя І. С. Володько