Постанова № 30284310, 12.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р. Справа № 804/1448/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Петранцові О.Ю.

за участю:

представників позивача Сергеевої М.Ш., Каменевої Т.Г.

представників відповідача Рибоченко Ю.Ю., Задорожньої Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2013р. №0000011510 та № 0000011520, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» 28 січня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 4 січня 2013 року №0000011510 та №0000011520.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач вважає рішення податкової інспекції протиправними, з сумами грошових зобов'язань, визначеними ними, не погоджується, оскільки висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті такі рішення, є безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, надали письмові заперечення проти позову, просили у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що податкова інспекція вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки висновки акту перевірки є цілком обґрунтованими, порушення викладені чітко з вірним посиланням на норми законодавства, отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 6 по 19 листопада 2012 року на підставі направлень, виданих Нікопольською ОДПІ, від 5 листопада 2012 року №№454/221, 455/221, 454/151, 455/152, від 12 листопада 2012 року №179/172, посадовими особами Нікопольської ОДПІ згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Нікопольської ОДПІ від 24 жовтня 2012 року №1106, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Інтегрітас» (код 37055591) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 5 травня 2010 року по 30 вересня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Інтегрітас»:

- пункту 4.1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі - Закон №334), підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 478659,00 грн., в тому числі за 9 місяців 2010 року - у сумі 79011,00 грн., за 2010 - у сумі 79011,00 гри., за ІІ-ІV квартал 2011 року - у сумі 238382,00 грн., за І квартал 2012 року у сумі 84477,00 грн., за півріччя 2012 року - у сумі 106084,00 грн., за 3 квартали 2012 року - у сумі 161266,00 грн.;

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 з урахуванням підпунктів 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 212673 грн. в тому числі за період вересень 2010 року - 8214,00 грн., жовтень 2010 року - 1017,00 грн., листопад 2010 року - 12470,00 грн., грудень 2010 року - 20841,00 грн., січень 2011 року - 19500,00 грн., березень 2011 року - 10484,00 грн., січень 2012 року - 97925,00 грн., лютий 2012 року - 13133,00 грн., березень 2012 року - 19735,00 грн., квітень 2012 року -9354 грн.;

- пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України за подання з недостовірними відомостями та не в повному обсязі податкового розрахунку сум доходу, сплаченого на користь платників податків, за формою №1-ДФ за II квартал 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 26 листопада 2012 року №2340/221/37055591, на підставі якого Нікопольською ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення від 4 січня 2013 року:

- №0000011510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 538728,25 грн.: за основним платежем 478659 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 60069,25 грн.;

- №0000011520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 258346,25 грн.: за основним платежем 212673 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 45673,25 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач звернувся до Нікопольської ОДПІ з запереченнями на акт перевірки, які були розглянуті Нікопольською ОДПІ та залишені без задоволення, про що підприємство було повідомлено листом «Про розгляд заперечень до акту перевірки» від 29 грудня 2012 року №32396/10/221.

Проведеною перевіркою встановлено наступне.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення ТОВ «Інтегрітас» підпункту 135.5.3 пункту 135.5 статті 135 та пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України через не включення до складу інших доходів у III кварталі 2012 року суми безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 262771,78 грн. та не коригування суми податкового кредиту в розмірі 43795 грн. по взаємовідносинам з ПП ОСОБА_5, який 5 липня 2012 року ліквідований (підприємницька діяльність припинена):

Так, у період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року ТОВ «Інтегрітас» придбало у ПП ОСОБА_5 ТМЦ на загальну суму 262771,78грн., в тому числі ПДВ 43795,29 грн., що підтверджується видатковими накладними від 14 жовтня 2010 року №03/10, від 19 жовтня 2010 року №04/10, від 9 листопада 2010 року №02/11, від 11 листопада 2010 року №03/11, від 20 листопада 2010 року №05/11, від 9 грудня 2010 року №03/12, від 17 грудня 2010 року №05/12, а також податковими накладними від 14 жовтня 2010 року №3, від 19 жовтня 2010 року №4, від 9 листопада 2010 року №6, від 11 листопада 2010 року №7, від 20 листопада 2010 року №10, від 9 грудня 2010 року №13, від 17 грудня 2010 року №15. В подальшому ПП ОСОБА_5 передав своє право вимоги сплатити грошові кошти в сумі 262771,78 грн. іншій особі - ПП ОСОБА_6 Такий правочин щодо заміни кредитора оформлений Договором про відступлення права вимоги №б/н від 27 квітня 2012 року.

Таким чином, з огляду на положення статті 514 Цивільного кодексу України, право вимоги до позивача сплатити грошові кошти в розмірі 262771,78 грн. перейшло до ПП ОСОБА_6 у II кварталі 2012 року, відповідно саме ПП ОСОБА_6 є кредитором позивача щодо зобов'язання в розмірі 262771,78 грн. з II кварталу 2012 року.

Слід зазначити, що відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, а письмове повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні є правом, а не обов'язком кредитора. Відповідне письмове повідомлення отримано позивачем 3 жовтня 2012 року вх. №05/12.

Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а також інформація щодо фізичних осіб-підприємців, наведеної на веб-сайті Єдиного державного реєстру, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (податковий номер НОМЕР_2) відбулась за її рішенням 5 липня 2012 року, тобто після укладення з ПП ОСОБА_6 договору про відступлення права вимоги у зобов'язанні з позивачем.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді,безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи. За змістом підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України до безнадійної заборгованості відноситься заборгованість, зокрема суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Згідно з пунктом 137.16 статті 137 Податкового кодексу України датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.

Положеннями пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11, затвердженого Наказом міністерства фінансів України 31 січня 2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306 передбачено, що якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що баланс входить до фінансової звітності підприємства, яка, відповідно до пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України, подається платником податку на прибуток разом з відповідною податковою декларацією у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

Враховуючи наведені законодавчі положення, з огляду на те, що в III кварталі 2012 року визнане зобов'язання в розмірі 262771,78 грн. не набуло статусу такого, що не підлягає погашенню, оскільки не відповідає жодній з наведених пп. 14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ознак суми безнадійної заборгованості, адже ПП ОСОБА_6 не визнана банкрутом у встановленому законом порядку, її підприємницька діяльність не припинена, правові підстави для включення позивачем в III кварталі 2012 року заборгованості в розмірі 262 771,78 грн. до інших доходів відсутні.

Таким чином, висновок відповідача про те, що ТОВ «Інтегрітас» порушено підпункт 135.5.3 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження валових доходів у сумі 262771,78 грн., є безпідставним та такими, що зроблений без врахування положень Цивільного кодексу України та пункту 137.16 статті 137 Податкового кодексу України. Слід зазначити, що посилання податкового органу в обґрунтування своєї позиції на факт відсутності договорів та взаємовідносин позивача з ПП ОСОБА_6 в 2010-2011 роках та відображення таких операцій в бухгалтерському обліку є помилковими. Як зазначено вище, договір про відступлення права вимоги укладений між ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_6, позивач не є стороною такого договору, заміна кредитора у зобов'язанні здійснена без згоди позивача, що відповідає положенням глави 47 Цивільного кодексу України.

Висновок податкового органу щодо порушення позивачем пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України та завищення обсягу податкового кредиту з ПДВ на суму 43795 грн. за операцією позивача з ПП ОСОБА_5 також є безпідставним. Положеннями вказаної норми визначений обов'язок платника податку щодо коригування суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача за наступних умов: якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг. По-перше, жодна з наведених умов не настала у взаємовідносинах позивача з ПП ОСОБА_5, по-друге, згадані положення не передбачають обов'язок коригування сум податкового кредиту отримувачем товару в разі набуття кредиторської заборгованості статусу безнадійної.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення ТОВ «Інтегрітас» пункту 4.1 підпункту 4.1.6 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.1 статті 5 Закону №334, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 з урахуванням підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168, підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України по взаємовідносинами позивача з ТОВ «Твін Таун» та ПП «Полюс» слід зазначити нижченаведене.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону №334 валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону №334 валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»;сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Відповідно до пункту 5.1 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Наведене дає підстави для виноску, що основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності. Згідно статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність об'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Положеннями підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За правилами, визначеними підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168).

Наведені положення кореспондуються з положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, відповідно до яких не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів(послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За правилами, визначеними пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України). Положення пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначають, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Одночасно законодавцем застережено, що не можуть бути віднесені до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

1 липня 2010 року ТОВ «Інтегрітас» та ТОВ «Твін Таун» уклали договір купівлі-продажу №01/07-2010, на виконання умов якого, з 1 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року позивач придбав у ТОВ «Твін Таун» ТМЦ (гофротари, гільзи картоної, фольги, тощо) на загальну суму 172388, 28 грн., в тому числі ПДВ - 28731,38 грн. Факт отримання товарів від ТОВ «Твін Таун» підтверджується як первинними документами: відповідними видатковими накладними (від 2 липня 2011 року №0207259, від 3 серпня 2010 року №0308259, від 3 вересня 2010 року №0309259) та податковими накладними (від 2 липня 2011 року №0207259, від 3 серпня 2010 року №0308259, від 3 вересня 2010 року №0309259), так і товарно-транспортними накладними та даними бухгалтерського обліку, в якому відповідні операції відображено кореспонденцією з кредиту рахунку №631 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» в дебет рахунку №201 «Сировина і матеріали» на вартість товарно-матеріальних цінностей без ПДВ та №64 «Розрахунки по податках» (в частині ПДВ у складі вартості товарно-матеріальних цінностей). Факт відображення в бухгалтерському обліку ТОВ «Інтегрітас» операцій з отримання від ТОВ «Твін Таун» товарно-матеріальних цінностей відповідачем в ході проведення перевірки встановлений.

Відповідно до Договору про відступлення права вимоги №б/н від 24 січня 2011 року ТОВ «Твін Таун» (первісний кредитор) за плату передав ТОВ «Компанія Софтранс» право вимоги за договором купівлі-продажу №01/07-2010 від 1 липня 2010 року, сума боргу що відступається становить 172388,28 грн. з ПДВ. Означена сума зобов'язань в подальшому була сплачена позивачем, що підтверджується виписками по поточному рахунку ПАТ «Універсал Банк» від 7 вересня 2011 року, 14 вересня 2011 року, 19 вересня 2011 року та 20 вересня 2011 року.

Як було встановлено в судовому засідання отримані товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Твін Таун» були використані у передпродажній підготовці, для пакування товарів та готової продукції, які були реалізовані в повному обсязі, дохід від їх реалізації відображено в сумі доходу від реалізації готової продукції по рахунку бух. обліку Дт 701-Кт 791, та в податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток в періодах їх реалізації, що підтверджується інформацію, відображеною в додатку 2.6 до Акту перевірки.

Таким чином, з огляду на наведені положення податкового законодавствв позивач правомірно, за наявністю належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, сформував валові витрати та податковий кредит за взаємовідносинами з ТОВ «Твін Таун».

Також, 28 листопада 2011 року ТОВ «Інтегрітас» та ПП «Полюс» уклали договір купівлі-продажу №28111, на виконання якого з 1 грудня 2011 року по 30 квітня 2012 року позивач придбав у ПП «Полюс» ТМЦ на загальну суму 840875,92 грн. Факт отримання товарів від ПП «Полюс» підтверджується як первинними документами: відповідними видатковими накладними та податковими накладними, так і товарно-транспортними накладними та даними бухгалтерського обліку, в якому відповідні операції відображено кореспонденцією з кредиту рахунку №631 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» в дебет рахунку №201 «Сировина і матеріали» на вартість товарно-матеріальних цінностей без ПДВ та №64 «Розрахунки по податках» (в частині ПДВ у складі вартості товарно-матеріальних цінностей). Факт відображення в бухгалтерському обліку ТОВ «Інтегрітас» операцій з отримання від ПП «Полюс» товарно-матеріальних цінностей відповідачем в ході проведення перевірки встановлений.

Відповідно до Договору про відступлення права вимоги №б/н від 8 травня 2012 року ПП «Полюс» за плату передав ТОВ «Матадор» право вимоги, що належить ПП «Полюс» і ТОВ «Матадор» став кредитором за договором купівлі продажу №281111 від 28 листопада 2011 року на суму, що становить 418688,92 грн. з ПДВ.

Отримані товарно-матеріальні цінності від ПП «Полюс» після проведення передпродажної підготовки були реалізовані в повному обсязі, дохід від їх реалізації відображено в сумі доходу від реалізації готової продукції по рахунку бух. обліку Дт 701-Кт 791, та в податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток в періодах їх реалізаціях, що підтверджується інформацію, відображеною в додатку 2.6 до Акту перевірки.

Таким чином, з огляду на наведені положення податкового законодавства позивач правомірно, за наявністю належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, сформував валові витрати та податковий кредит за взаємовідносинами з ПП «Полюс».

Оскільки товар на загальну суму 172388,28 грн. та 840875,92 грн. був придбаний позивачем у ТОВ «Твін Таун» та ПП «Полюс» відповідно до договорів, виконання яких мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, що підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку, які були досліджені фахівцями податкового органу під час перевірки, такі операції жодним чином не підпадають під визначення безповоротної або поворотної фінансової допомоги.

Твердження податкового органу стосовно оформлення товарно-транспортних накладних з порушенням вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, є помилковими. Наведений нормативно-правовий акт не містить вимог щодо форми та реквізитів товарно-транспортної накладної, а визначає права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників і вантажовідправників та вантажоотримувачів - Замовників.

Також слід зазначити, що законодавець не ставить в залежність право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з наявністю належним чином оформленої товарно-транспортної накладної чи іншого транспортного документу на перевезення вантажу (товару). Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію з перевезення. Тому безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності належним чином оформлених товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки ТОВ «Твін Таун» та ПП «Полюс» товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювались).

Сертифікат походження товарів також не є обов'язковим та первинним документом, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару. Крім того, відповідно до наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 1 лютого 2005 року сертифікація є не обов'язковою для групи товарів, що придбавалась ТОВ «Інтегрітас» у ТОВ «Твін Таун». Отже, вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем від контрагента товарно-матеріальних цінностей сертифікатами також є протиправною.

З приводу позиції ОДПІ щодо відсутності у постачальників ТОВ «Твін Таун» та ПП «Полюс» власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, що ставить під сумнів реальність здійснення операцій, порушення справи про банкрутство контрагентів, відкриття ліквідаційної процедури або відсутності контрагента за місцем знаходження, слід зазначити наступне.

По-перше, станом на дату проведення позивачем спірних господарських операцій з ТОВ «Твін Таун» та ПП «Полюс» наведені юридичні особи не були припинені, мали статус платника податку на додану вартість, що не заперечується податковим органом. Законодавець не ставить в залежність право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту від власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування, транспортних засобів та штатної кількості працівників контрагентів. Податковим органом не встановлено порушень позивача щодо відображення в податкових деклараціях сум податкових зобов'язань, а недотримання контрагентами позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог вищенаведених положень Законів №334, №168 та ПК. Отже, з огляду на реальний характер операцій, за наслідками виконання яких позивачем сформовані спірні суми валових витрат та податкового кредиту, порушення контрагентами ТОВ «Твін Таун» та ПП «Полюс» правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-то відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника податку - позивача права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Таким чином, оскільки ТОВ «Інтегрітас» правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит як за взаємовідносинами з ТОВ «Твін Таун» та ПП «Полюс», так і за взаємовідносинами з ПП ОСОБА_5, а висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинами таких взаємовідносин, то податкові повідомлення-рішення від 4 січня 2013 року №0000011510 та №0000011520 винесені з посиланням на такий акт перевірки, є протиправними, а відтак підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що в наявності у позивача є основні засоби для здійснення господарської діяльності, що підтверджується балансовою довідкою. У судовому засіданні оглянуто оригінали договорів оренди приміщень, крім того, факт оренди приміщень відображено податковою інспекцією у акті перевірки. Суд звертає увагу на те, що на момент укладення угод контрагенти позивача не були припинені, позивач не може відповідати за господарську діяльність контрагентів або її відсутність.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд, перевіривши оскаржувані рішення відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 4 січня 2013 року №0000011510 та №0000011520 прийнято податковим органом без урахування усіх суттєвих обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому такі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.01.2013р. №0000011510 та № 0000011520.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 17 березня 2013 року.

Суддя В.В. Кальник