Ухвала суду № 30283082, 11.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. справа № 2а-0870/3211/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Нагорної Л.М. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції державної податкової адміністрації у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саніол-Транс» до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції державної податкової адміністрації у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Саніол-Транс» звернулось з вищевказаним позовом до в якому, з просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011р. № 0000632301 винесене Пологівською міжрайонною державною податковою інспекцію Запорізької області про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 163333,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40833,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки податкового органу про спрямованість Договору укладеного підприємством з ДП «Ескорт-Агро з іноземною інвестицією», на незаконне заволодіння майном Держави та «безтоварність»господарських операцій з придбання товару олії соняшникової нерафінованої, та відсутності факту передачі товарів від продавця ДП «Ескорт-Арго з іноземною інвестицією»до покупця ТОВ «Саноіл-Транс», а також не наданням до перевірки первинних документів про передачу та оприбуткування товарів, є безпідставними, оскільки в період, що перевірявся податковим органом (грудень 2010 року) строк виконання обов'язку Постачальника з поставки товару не закінчився, оскільки останнім днем строку поставки товару є 31.07.2011 року. Саме з причин відсутності поставки товару у перевіряємий період відсутні будь-які первинні документи, які б підтверджували поставку (передачу) партії товару або її частини позивачу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року позов задоволений, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення прийняте Пологівською міжрайонною державною податковою інспекцію Запорізької області № від 14.04.2011р. № 0000632301 про визначення ТОВ «САНІОЛ-ТРАНС»грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 204166 гривень 25 копійок, в тому числі за основним платежем у розмірі 163333 гривні і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 40833 гривні 25 копійок. .

Не погодившись з прийнятим рішенням, Пологівська МДПІ ДПА у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на відсутність реальності операцій укладених між позивачем та його контрагентом, та як наслідок безпідставність формування податкового кредиту.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Саніол-Транс»просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції державної податкової адміністрації у Запорізькій області підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник ТОВ «Саніол-Транс» просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.03.2011 року Пологівською МДПІ ДПА у Запорізькій області проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Саноіл-Транс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2010р. по 31.12.2001р. по взаємовідносинах з ДП «Ескорт-Агро з іноземною інвестицією», за результатами якої складено акт № 94/2301-33561148 від 28.03.2011 р.

Перевіркою встановлено порушення ч. 1,2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, що призвело до визнання нікчемною угоди від 25.06.2010 за №115 МП/10, що була укладена між ТОВ «Саноіл-Транс»та ДП «Ескорд-Агро з ІІ»; порушення п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 163333 грн. у т.ч. по періодах : грудень 2010 року 163333 грн.

На підставі акта перевірки Пологівською МДПІ Запорізької області 14.04.2010 р. прийняте рішення № 0000632301, яким ТОВ «Саноіл-Транс»було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 204166 грн. 25 коп., в тому числі за основним платежем у розмірі 163333грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 40844 грн. 25 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Саноіл-Транс»(покупець) та ДП «Ескорт-Аго з іноземною інвестицією»(постачальник) 25.06.2010 року було укладено договір №115МП/10 про постачання олії соняшникової нерафінованої не нижче першого сорту виробництва ЗАТ «Пологівський ОЕЗ». Згідно з пунктами 2.2., 3.1., 4.2., 6.1 зазначеного Договору умови поставки кожної партії товару, строк поставки партії товару, вартість партії товару, вартість однієї тони товару, кількість товару та умови його оплати погоджуються Постачальником та Позивачем у додаткових угодах до цього Договору. На виконання умов Договору 01.12.2010р. між Постачальником та позивачем була укладена додаткова угода №2 до Договору, відповідно до якої останні домовилися про поставку партії Товару в кількості 100,00 тон у строк до 31.07.2011р.

На виконання вищевказаних договорів, позивач у грудні 2010 року здійснив передоплату за продукцію у сумі 980000,00 грн. на адресу ДП «Ескорт-Агро з іноземною інвестицією платіжним дорученням №1907 від 29.12.2010 рік. У зв'язку із зарахуванням передплати на розрахунковий рахунок ДП «Ескорт-Агро з іноземною інвестицією»виписало податкову накладну № 605 від 29.12.2010 року на суму 980000 гривень.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.3.1 цього Закону передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Виходячи з викладеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірність дій ДП «Ескорт-Агро з іноземною інвестицією» щодо видачі позивачу податкових накладних при отриманні від ТОВ «САНОІЛ-ТРАНС»передплати за товар.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 цього Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно п.п. 7.2.6 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Отже для отримання позивачем права на відображення податкового кредиту була переплата за товар та отримання податкової накладної.

Ненаданням до перевірки актів приймання-передачі товару, довіреностей, первинних документів передачу та зберігання на оприбуткування товарів обумовлено тим, що у грудні 2010 року (тобто у перевіряємий відповідачем період) постачальник позивача не здійснював поставки партії товару, що не суперечить умовам угоди, про що вірно зазначив суд у спростування висновків викладених податковим органом у акті перевірки.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди -покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України. В зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції державної податкової адміністрації у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 14 грудня 2012 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: С.В. Сафронова