Рішення № 30281277, 26.03.2013, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 759/2358/13-ц

пр. № 2/759/2519/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «страхова група «ТАС» про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних,

В С Т А Н О В И В:

12.02.2013 року позивач звернувся з позовом про стягнення пені в розмірі 71 484,50 грн., втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в розмірі 12 497,21 грн., 3% річних в розмірі 5 871,80 грн. В позовній заяві посилається на те, що 18.12.2008 року о 00 год. 05 хв. на автодорозі Бортничі-Рогозів стався страховий випадок, внаслідок чого автомобілю позивача, який застрахований відповідачем, завдано механічних пошкоджень. При зверненні до відповідача з заявою про настання страхового випадку, позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13.12.2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.09.2012 року встановлено незаконність відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування та стягнуто на користь позивача 51 688,56 грн. страхового відшкодування, яке він отримав 09.11.2012 року. Враховуючи, що відповідач прострочив виплату страхового відшкодування в період з 26.01.2009 року по 09.11.2012 року, позивач просить стягнути пеню, яка становить 71 484,50 грн., втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів у розмірі 12 497,21 грн. і 3% річних - 5 871,80 грн. В подальшому позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 68 073,83 грн., втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів у розмірі 10 675,69 грн. і 3% річних - 5 591,50 грн. в період з 27.03.2009 року по 04.11.2012 року.

Представник позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності. Щодо індексації зазначив про необґрунтованість даної вимоги, оскільки в силу Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» страхова виплата не підлягає індексації.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що між ЗАТ «Страхова група «ТАС» (Страховиком) та ОСОБА_1 (Страхувальником) укладено договір №ДСНТ/-21 0016593 добровільного страхування наземного транспорту, номер договору А 0016593, об'єктом страхування якого є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням зазначеним у цьому договорі транспортним засобом та додатковим обладнанням транспортного засобу, марки Skoda Octavia, 2006 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_2, д. н. НОМЕР_3 оціночною вартістю 96 807,34 грн. (а.с.8-22).

18.12.2008 року стався страховий випадок, однак при зверненні ОСОБА_1 до відповідача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, листом заступника голови правління позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що зазначений випадок не є страховим (а. с.7 - копія листа).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13.12.2011 року, стягнуто з ЗАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 51 688 грн. 56 коп. (а.с.13-14). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.09.2012 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13.12.2011 року залишено в силі (а. с. 17-19).

На виконання вказаних рішень 05.11.2012 року АТ «СГ «ТАС» перерахувало страхове відшкодування у розмірі 51 688,56 на користь ОСОБА_1, що підтверджується платіжним дорученням та відомістю (а. с. 39-40). Позивач отримав вказані кошти через відділення банку 09.11.2012 року (а. с. 31).

У зв'язку із простроченням сплати страхового відшкодування позивач просить стягнути пеню в розмірі 68 073,83 грн., втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів у розмірі 10 675,69 грн. і 3% річних - 5 591,50 грн. за період з 27.03.2009 року по 04.11.2012 року.

Враховуючи наведене, суд вважає встановленими обставини настання страхового випадку 18.12.2008 року, безпідставної відмови відповідача у здійсненні страхової виплати, оформленої листом від 26.03.2009 року № Г2700/2266 та виплати страхового відшкодування у розмірі 51 688,56 лише 05.11.2012 року.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Аналогічні положення щодо зобов'язання страховика сплатити неустойку в розмірі, установленому договором або законом у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, містяться в ст. 992 ЦК України.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано. Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання і фактично виконав його 05.11.2012 року, то відповідач має право на нарахування пені до вказаної дати.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Отже, договір про надання послуг (зокрема, страхових) є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Проаналізувавши норми ст. ст. 524, 533 - 535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Саме до останнього виду грошових зобов'язань належить укладений сторонами договір про надання послуг, оскільки ним установлена ціна договору - страхова сума.

Крім того, слід зазначити, що ст. 625 ЦК України розміщена в розд. I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошові зобов'язання, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Враховуючи наведене з відповідача підлягають стягненню пеня (ч. 3 ст. 549 ЦК України), індекс інфляції та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Саме такі правові висновки зроблені Верховним Судом України у постанові від 6 червня 2012 року N 6-49цс12 за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

А враховуючи вимоги ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, судова практика повинна відповідати наведеному рішенню Верховного Суду України.

Позивач просить стягнути пеню в розмірі 68 073,83 грн., втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів у розмірі 10 675,69 грн. і 3% річних - 5 591,50 грн. за період з 27.03.2009 року по 04.11.2012 року.

Щодо посилань представника ПрАТ «СГ «ТАС» на пропуск строків позовної давності та застосування наслідків пропуску такого строку.

В силу ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

З позовних вимог та пояснень представника позивача вбачається, що позивач просить стягнути пеню за період з 27.03.2009 року по 04.11.2012 року, а з позовом звертається до суду лише 12.02.2013 року.

За таких обставин частково обґрунтованими є твердження відповідача про пропуск строку позовної давності. Позивач просить стягнути пеню за період майже в 4 роки, а тому, враховуючи вимоги п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України про річний строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) та заяву позивача про застосування строків позовної давності, суд відмовляє у позовних вимогах про стягнення пені за період з 27.03.2009 року по 11.02.2012 року на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, яка встановлює, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, стягненню підлягає пеня лише за період з 12.02.2012 року по 04.11.2012 року.

Пунктом 11.6.2 договору добровільного страхування наземного транспорту встановлено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування, шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого прострочення.

Враховуючи наведені положення договору з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого прострочення.

Позивач розрахував пеню виходячи з розміру пені 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, проте, із усних заперечень представника відповідача та наданого ним розрахунку пені за останній рік прострочення платежу вбачається, що позивач надав не правильний розрахунок, оскільки 0,1% від суми простроченого платежу перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період такого прострочення, а тому наданий розрахунок пені здійснений в порушення п. 11.6.2 договору добровільного страхування наземного транспорту. З наданого представником ПрАТ «СГ «ТАС» розрахунку суми пені за останній рік прострочення платежу вбачається, що загальна сума пені становить 5 706,22 грн. і пеня повинна розраховуватися з подвійної облікової ставки НБУ в силу умов договору. Зазначена відповідачем облікова ставка НБУ відповідає обліковій ставці, яка розміщена на офіційному сайті НБУ (http://www.bank.gov.ua), а тому наданий розрахунок є таким, що відповідає п. 11.6.2 договору добровільного страхування та ст. ст. 549, 551 ЦК України.

За таких обставин з ПрАТ «СГ «ТАС» підлягає стягненню пеня за останній рік прострочення платежу у розмірі 5 706,22 грн.

Щодо обґрунтованості наданих позивачем розрахунків втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів у розмірі 10 675,69 грн. і 3% річних - 5 591,50 грн. за період з 27.03.2009 року по 04.11.2012 року, у сторін не було заперечень, суд погоджується з вказаними розрахунками і вважає, що вказані суми підлягають стягненню з відповідача.

Посилання представника відповідача на вимоги Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в даному спорі є необґрунтованими, оскільки вказаний закон не регулює правовідносини, що виникли між сторонами.

Посилання відповідача на застосування строку позовної давності до вказаних вимог суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Враховуючи, що позивач пред'являв позов до відповідача (боржника) щодо стягнення страхового відшкодування за договором, зобов'язання фактично виконане 05.11.2012 року, чим відповідач визнав свій борг, твердження ПрАТ «СГ «ТАС» про пропущення позовної давності є помилковим, оскільки в силу ч. ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривався і в силу частини 3 даної статті перебіг позовної давності почався заново.

На підставі наведеного, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню пеня в розмірі 5 706,22 грн., втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в розмірі 10 675,69 грн. і 3% річних в розмірі 5 591,50 грн., всього - 21 973,41 грн.

Керуючись ст. ст. 258, 264, 267, 549-551, 992 ЦК України ст.ст.208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «страхова група «ТАС» (м. Київ, пр. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ІН: НОМЕР_1) пеню в розмірі 5 706,22 грн., витрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в розмірі 10 675,69 грн. і 3% річних в розмірі 5 591,50 грн.

Відмовити в задоволенні інших вимог.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29.03.2013 року.

СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ