Рішення № 30279023, 28.03.2013, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/828/13-ц

2/303/813/13

Номер рядка статистичного звіту-4

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Заболотного А.М.

при секретарі Палінчак В.П.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Мукачівський районний відділ ДМС України в Закарпатській області про усунення перешкод в користування власністю шляхом зняття з реєстрації,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа Мукачівський районний відділ ДМС України в Закарпатській області про усунення перешкод в користування власністю шляхом зняття з реєстрації відповідачів з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що вказаний будинок належить йому на праві приватної власності, однак в ньому зареєстровані відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_4, які з 2004 року не проживають в будинку, чим створюють перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своєю власністю, таким чином просить усунути перешкоди у користуванні належним йому жилим будинком АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з реєстраційного обліку. Як на підставу своїх вимог посилається на ст.ст. 321, 391 ЦК України.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з наведених в ньому підстав.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися. Представник ОСОБА_5 подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності. Відповідач ОСОБА_4 подала до суду заяву про розгляд справи в її відсутності.

Представник третьої особи Мукачівського районного відділу ДМС України в Закарпатській області в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляду справи в його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 2 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є одноосібним власником будинку АДРЕСА_1, що стверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Великолучківської сільської ради 31.01.2004 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2710016, виданого ТзОВ «Мукачівське РБТІ та ЕО» 31.01.2004 року, відповідно до яких ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/2 частини будинку АДРЕСА_1. Крім того, згідно з свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.03.2004 року, позивач є спадкоємцем 1/2 частини будинку АДРЕСА_1, яка належала померлій ОСОБА_3, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3009223, виданого ТзОВ «Мукачівське РБТІ та ЕО» 05.03.2004 року, відповідно до якого позивач є власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1.

Факт реєстрації відповідачів в будинку АДРЕСА_1 підтверджується листом Мукачівського РС ГУДМС України в Закарпатській області № 513 від 26.03.2013 року. Відповідно до довідки № 642 від 08.02.2013 року, виданої виконкомом Великолучківської сільської ради Мукачівського району, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно з акту обстеження № 129/02-15 від 08.02.2013 року в будинку АДРЕСА_1 не проживають. Відповідно до зазначеного акту в будинку проживають ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, відповідачі вселилися в будинок АДРЕСА_1 як члени сім'ї сина позивача, зокрема, відповідач ОСОБА_3 як дружина сина позивача, відповідач ОСОБА_4 як донька сина позивача. На даний час шлюб між сином позивача та відповідачем ОСОБА_3 розірвано.

Відповідно до ст. 161 ЖК УРСР наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві особистої власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім'ї, які проживають з наймачем. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Позивач, як на підставу своїх вимог посилається на ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Предметом позову є усунення перешкод в користуванні власним майном шляхом зняття з реєстрації місця проживання відповідачів. Однак жодним доказом не доведено, що відповідачі чинять позивачу яких-небудь перешкод в користуванні належному йому будинку. Більше того, згідно з вимогами ст. 157 ЖК УРСР членів сім'ї власника житлового будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу, виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого житлового приміщення. Безспірних доказів, які б свідчили про те, що відповідачі порушують правила ст. 116 ЖК УРСР, суду не надано.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і такого самостійного способу захисту порушеного права або інтересу як зняття особи з реєстрації місця проживання не передбачено.

Водночас, відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою в день звернення особи із заявою в органи реєстрації.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду, яке набрало законної сили виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) виселення; 4) визнання особи безвісно відсутньою; 5) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про виселення; 4) про визнання особи безвісно відсутньою; 5) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України). Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у Постанові від 12.01.2012 року.

Предметом позову є усунення перешкод в користуванні власним майном шляхом зняття з реєстрації місця проживання відповідачів. Вирішення такої вимоги можливе в поєднанні з вирішення питання про відсутність у відповідачів права користування будинком АДРЕСА_1. Такої ж вимоги не заявлено, а змінювати позовні вимоги самостійно суд не вправі відповідно до ст. 11 ЦПК України. Такі обставини свідчать про неправильність обрання позивачем способу захисту порушеного права, а тому в задоволенні позову ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 слід відмовити за безпідставністю вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 174, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Мукачівський районний відділ ДМС України в Закарпатській області про усунення перешкод у користуванні належним йому жилим будинком АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_3, ОСОБА_4 з реєстраційного обліку - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.М.Заболотний