Ухвала суду № 30278596, 04.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р. справа № 1170/2а-2606/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Нагорної Л.М. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Підприємства «Центуріон 2000»Кіровоградського відділу міжнародної асоціації ветеранів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Центуріон 2000»Кіровоградського відділу міжнародної асоціації ветеранів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю звернулось з вищевказаним позовом до суду в якому, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 18.04.2011 р. № 0000362330, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 554620,00грн., з яких 443696,00 за основним платежем та 110924,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення щодо формування податкового кредиту, є помилковими, оскільки перевіряючими висновки про завищення ним податкового кредиту зроблені лише з тих підстав, що відносно керівництва ПП «Тарон-Кір», ПП «Україна-Спецагро»та ПП «Століття плюс Кіровоград»порушено кримінальну справу, за відсутності відповідного вироку суду. В той же час позивачем податковий кредит формувався на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП«Тарон-Кір», ПП «Україна-Спецагро»та ПП «Століття плюс Кіровоград», а придбаний товар оприбуткований в бухгалтерському обліку позивача та використаний у межах господарської діяльності.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року позов задоволений частково. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2011 р.№0000362330, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким Підприємству «Центуріон 2000»Кіровоградського обласного відділу міжнародної асоціації ветеранів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 443696,00 за основним платежем та 110924,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями в частині 437862,70 грн. основного платежу та 110340,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Кіровоградська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що правочини укладені контрагентами позивача не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також є нікчемними і в силу закону не створюють правових наслідків, учинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу Підприємство «Центуріон 2000»Кіровоградського відділу міжнародної асоціації ветеранів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю просило відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Кіровоградською ОДПІ за період з 25.03.2011 р. по 31.03.2011 р. проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Підприємства «Центуріон 2000»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Тарон-Кір», ПП «Україна-Спецагро»та ПП «Століття плюс»за період з 01.06.2008 р. по 01.09.2009 р., за наслідками якої складено акт №27/23-30/31204056 від 31.03.2011р., яким встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 443696,00 грн., у тому числі: за червень 2008 року 33333,34 грн.; за липень 2008 року 46666,60 грн.; за вересень 2008 року 46666,60 грн.; - за жовтень 2008 року 60000,00 грн.; за листопад 2008 року 51562,51 грн.; за грудень 2008 року 50000,00 грн.; за січень 2009 року 35000,00 грн.; за лютий 2009 року 45466,67 грн.; за березень 2009 року 45000,00 грн.; за квітень 2009 року 30000,00 грн.

На підставі акту перевірки Кіровоградської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000362330 від 18.04.2011 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 443696,00грн. основного платежу та 110924,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування відсутності реального характеру господарських операцій відповідач вказує, що відносно посадових осіб (керівників) ПП «Тарон-Кір», ПП «Україна-Спецагро»та ПП «Століття плюс Кіровоград»порушено кримінальну справу, зокрема, відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 358 КК України, ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212, ч. 1, 3 ст. 358, ч. 1 ст. 222 КК України, ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212, ч. 2. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 222 КК України, ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за ч. 3 ст.28, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 364, ч.2 ст. 2091 КК України за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно із п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом.

Підприємством «Центуріон 2000» було сформовано спірну суму податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних отриманих від ПП «Тарон-Кір», ПП «Україна-Спецагро»та ПП «Століття плюс»по господарських операціях з придбання спецодягу, який був використаний позивачем у власній господарській діяльності, зі здійснення охоронної діяльності що у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.

Вимоги чинного, на момент формування позивачем спірних сум податкового кредиту, законодавства та, зокрема, Закону України «Про податок на додану вартість»не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Крім того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 Закону № 168/97-ВР).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Відповідно до положень вказаного Закону сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець-платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

За таких обставин колегія суддів вважає, що зроблений податковим органом висновок про допущенні порушення з боку позивача вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість суперечить нормам податкового законодавства.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Факт виникнення у контрагентів підприємства «Центуріон 2000» відповідної суми податкових зобов'язань з ПДВ, яка кореспондується з сумою податкового кредиту, підтверджується даними податкових декларацій наданих позивачу, на які є посилання безпосередньо в акті перевірки. Факт придбання позивачем товару та розрахунки підтверджені належним чином первинними документами.

Використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується, зокрема актами обліку майна станом на 31.09.2008 р., на 31.10.2008 р., на 28.11.2008 р., на 29.12.2008 р., на 29.01.2009 р., на 31.03.2009 р., у відповідності до яких на підприємстві обліковується формений одяг (берети, костюми, куртки, ремені та жилети), актами списання товарно-матеріальних цінностей, що не підлягають зберіганню №2/08 від 27.06.2008 р., №03/08 від 31.09.2008 р., №4/08 від 29.12.2008 р., №1/09 від 31.03.2008 р. відповідно до яких відбувалося списання форменого одягу по мірі його зношення та втрати, журналом про отримання спецодягу, що засвідчує факт видачі працівникам Підприємства «Центуріон-2000»форменого одягу.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди -покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Крім того колегія суддів зазначає, що перевірка податкового органу була проведена за постановою заступника начальника СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області від 12.03.20111 р. по кримінальній справі № 71-558, а тому у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органами податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: С.В. Сафронова