Постанова № 30278437, 26.03.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.03.2013 р. справа №5009/4717/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Азарової З.П.суддівГези Т.Д., Мартюхіної Н.О.При секретарі судового засідання: Коломієць С.О.За участю представників сторін від позивача:не з'явився від відповідача: Власенко А.О. - представник за дов. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" м.Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької області від21 січня 2013р. у справі№ 5009/4717/12 (суддя Алейникова Т.Г.)за позовом:Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" м.Київ до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" м.Запоріжжяпростягнення 2 366,08 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.01.2013р. по справі № 5009/4717/12 (суддя Алейникова Т.Г.) задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" м.Київ до відповідача Страхова компанія "Кредо" м.Запоріжжя про стягнення 2 366,08 грн.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія "КРЕДО" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "КРОНА" відшкодування витрат в сумі 2 366 грн. 08 коп.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" м.Запоріжжя, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не врахував того, що рахунок-фактура не може бути доказом підтвердження суми матеріальних збитків, оскільки позивачем не було проведено необхідну експертизу, тому на думку скаржника, позивачем безпідставно визначено суму збитку та не доведено позовні вимоги.

В апеляційній скарзі заявник посилається на порушення господарським судом норм процесуального права, а саме приписів статей 5, 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України, а також ст. 16 щодо порушення судом першої інстанції правил об'єднання в одному провадженні вимог заявлених до юридичної та фізичної осіб.

Позивач відзиву суду не надав, своєї позицій стосовно вимог апеляційної скарги не висловив. У судове засідання 26.03.2013р. представники позивача не з'явились, причин неявки суду не повідомили. Про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Приймаючи до уваги те, що позивач не використав наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за відсутності вказаної сторони, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту обставин справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона" м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" м.Запоріжжя про стягнення збитків в порядку регрессу в сумі 2 366,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на статтю 27 Закону України "Про страхування", яка передбачає, що до нього перейшло право вимоги в межах фактичних витрат, яке страхувальник або інша особа має до відповідальної за заподіяний збиток особи.

При розгляді справи господарським судом було встановлено, що 13.11.2011р. в м. Підгороднє сталася дорожньо-транспортна пригода -зіткнення двох транспортних засобів: Нуundai Тuсson, державний реєстраційний номер АА2912КТ, під керуванням Бардик Ігоря Андрійовича та Daewoo, державний реєстраційний номер АЕ3070АХ, під керуванням Ковби Дмитра Сергійовича.

Постановою Амур-Нижнєдніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.12.2011р. визначено, що ДТП сталася внаслідок здійснення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП водієм Ковба Д.С. (а.с.33).

Як встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Нуundai Тuсson, державний реєстраційний номер АА2912КТ, зазнав пошкоджень. Майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем Нуundai Тuсson, державний реєстраційний номер АА2912КТ від ризиків дорожньо-транспортної пригоди, ПДТО, ПВС, СЯ, викрадення, були застраховані за договором серії ДНТ № 129_11 добровільного страхування наземного транспорту укладеного 05.10.2011р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Крона" м. Київ (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ ТВ" (Страхувальник). Вказаним договором передбачено необмежену кількість осіб, що мають право керувати застрахованим транспортним засобом. (а.с.16-29)

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації автомобіля Daewoo, державний реєстраційний номер АЕ3070АХ, застрахована власником Ковба Дмитром Сергійовичем Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" м. Запоріжжя згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3241206.

Вчинена дорожньо-транспортна пригода була визнана страховою подією, з настанням якої виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування. Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові застрахованого автомобіля, було складено звіт про експертну оцінку транспортного засобу № С11-516 від 01.12.2011р., відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Нуundai Тuсson, державний реєстраційний номер АА2912КТ складав 4009,00 грн. Однак, згідно рахунка №3857 від 21.11.2011р., наданого ФОП "Фроловський Т.С.", фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 2866,08 грн. Тому, страховим актом ПАТ "СК "Крона" серія ДНТ № 11/12 від 25.01.2012 р. визначено суму збитку та страхового відшкодування в розмірі 2866,08 грн.

Позивач на підставі договору страхування та згідно з Правилами добровільного страхування засобів наземного транспорту, сплатив вищезазначену вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням № 5603 від 06.12.2011р. (а.с.35).

05.06.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензію № 349/1 про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 2866,08 грн.

Листом від 02.07.2012р. № Э.37.7.0.0/111 відповідач не задовольнив вимоги позивача (а.с.78), тому він звернувся з позовом про стягнення 2 366 грн. 08 коп. страхового відшкодування (з врахуванням франшизи), сплаченого страховиком за матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної події. Вказаний позов задоволений судом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та скасуванню не підлягає з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 25 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" (в редакції чинній на час виникнення спору) передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статті 979 Цивільного кодексу України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 990 вказаного кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Приписами ст. 993 зазначеного кодексу встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 1191 вищенаведеного кодексу передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Аналогічні норми містить ст. 228 Господарського кодексу України, якими унормовано, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток .

Матеріалами справи доведено, що винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнаний водій автомобіля Daewoo Ковба Д.С. Позивач, як страховик, відповідно до умов договору страхування та на підставі заяви страхувальника перерахував страхове відшкодування. Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, дійсно є винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу, який був застрахований Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" м. Запоріжжя за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Внаслідок укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованим ним автомобілем, отже відповідач стає відповідальною особою. Тобто, відповідач взяв на себе всю відповідальність, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну вказаним джерелом.

Пунктом 12.1 ст. 12 Закону України від 01.07.2004 р. №1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Вартість фактично завданих збитків (2 866,08грн.) була повністю підтверджена позивачем. Полісом № АА/3241206 передбачена виплата ТДВ "СК"Кредо" франшизи у сумі 500 грн. Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги з врахуванням узгодженої франшизи. І після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу. З огляду на те, що відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, він взяв на себе відповідальність за свого страхувальника. Тобто відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що рахунок-фактура не може бути доказом підтвердження суми матеріальних збитків і позивачем не було проведено необхідну експертизу, з наступних підстав.

Позивачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження, яке провело ТОВ "Експертна компанія "Укравтоекспертиза-Стандарт". Вказане товариство діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 11619/11, виданого Фондом Державного майна України 07.04.2011р. Проведення оцінки було доручено оцінювачу Бутенко О.Д., який має свідоцтво Фонду державного майна України про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 7512 від 29.05.2009р., сертифікат № 11619/11 від 07.04.2011р., кваліфікаційне свідоцтво МФ №6798 від 04.04.2009р., посвідчення підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 078-ПК від 09.04.2011р. Під час оцінки був використаний і Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", на який посилається скаржник. Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № С11-516 від 01.12.2011р. (а.с.40-62) вартість відновлювального ремонту складала 4 009,00 грн.

Відновлювання пошкодженого автомобіля здійснював ФОП "Фроловський Т.С.", що підтверджується актом виконаних робіт № 3500 від 10.12.2011р. (а.с.39). Фактична вартість ремонту склала 2 866 грн. 68 коп., тобто менш ніж встановлено експертною оцінкою і саме вказана сума була сплачена позивачем та пред'явлена до відшкодування відповідачу з врахуванням узгодженої франшизи.

З огляду на приписи ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1192 ЦК України відшкодування завданих збитків здійснюється у повному обсязі відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, тому відшкодування завданих збитків правомірно здійснено позивачем.

Щодо посилань скаржника на порушення господарським судом норм Цивільного процесуального кодексу України, то судова колегія зазначає, що дана справа розглядається за нормами господарського а не цивільного процесу, тому до неї не можуть бути застосовані норми Цивільного процесуального кодексу України. Ведення процесу у господарському суді здійснюється на підставі Господарського процесуального кодексу України, норми якого повністю дотримані місцевим судом.

Крім того, не знайшли свого підтвердження посилання скаржника на об'єднання в одному провадженні вимог заявлених до юридичної та фізичної особи, оскільки єдиним відповідачем по даній господарській справі є ТДВ "СК"Кредо".

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає чинному законодавству, прийнято з дотриманням норм процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги. При зверненні з апеляційною скаргою відповідачем було зайво сплачено судовий збір, оскільки згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. № 3674-VI (набрав чинності з 01.11.2011р.), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до ч. 2 ст. 4 вказаного Закону за подання апеляційної скарги на рішення суду слід сплатити 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Отже, апелянт мав сплатити 860 грн. 25 коп., але з матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням № STKХ0001 від 08.02.2013р. скаржник сплатив 1720 грн. 50коп. (а.с.128). Таким чином, апелянтом зайво сплачено 860 грн. 25 коп.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких обставин, зайве сплачена сума судового збору підлягає поверненню відповідачу із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2013р. у справі № 5009/4717/12 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2013р. у справі № 5009/4717/12 - залишити без змін.

Повернути Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 34, ЕДРПОУ 13622789) з Державного бюджету 860,25 грн. зайво сплаченого судового збору, перерахованого платіжним дорученням № STKХ0001 від 08.02.2013р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи №5009/4117/12 господарського суду Запорізької області).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий З.П.Азарова

Судді Т.Д.Геза

Н.О.Мартюхіна

надр. 6 прим:

1 прим. - у справу;

1 прим. - позивачу

1 прим. - відповідачу

2 прим. - ДАГС;

1 прим. - ГСЗО;