Рішення № 30276866, 28.03.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 березня 2013 р. Справа № 902/167/13-г

Провадження № 12/902/9/13

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827)

до: Державної організації (установи, закладу) "Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця" (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87, код ЄДРПОУ 08320218)

про стягнення 32132,71 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Матущак О.В.

Представники :

позивача: Овчарук О.О. - за дорученням

відповідача: Остапчук А.М. - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Державної організації (установи, закладу) "Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця" 25311,67 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором № ХБ-10-855 від 01.01.2010р. на постачання та транспортування природного газу, 1 518,70 грн. інфляційних втрат, 1 631,39 грн. - 3 % річних, 1 899,13 грн. пені та 1 771,82 грн. - 7 % штрафу.

Ухвалою суду від 31.01.2013 р. порушено провадження у даній справі з призначенням судового засідання на 21.12.2013 р.

19.02.2013р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов № 569 від 19.02.2013р., в якому просить суд в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення штрафних санкцій відмовити в повному обсязі або зменшити їх розмір.

Зокрема у відзиві на позов зазначено наступне.

КЕВ м. Вінниця є бюджетною установою та фінансується з державного бюджету.

Недостатнє фінансування по КЕКВ1164 призвело до виникнення заборгованості перед ДК «Газ України». На дану суму заборгованості нарахована пеня для сплати якої, додаткового кошторису та фінансування Західне територіальне КЕУ не надає. За 2012 рік надійшла дуже незначна сума для оплати послуг з постачання природного газу, проте всі вони використанні для погашення заборгованості та оплати поточних рахунків по КЕКВ1164 (природний газ).

Керівництво КЕВ м. Вінниця неодноразово зверталось до Західного територіального КЕУ стосовно виділення коштів для погашення заборгованості. При надходженні коштів сума боргу буде погашена в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.12.2013р. розгляд справи відкладено на 28.03.2013р.

В судове засідання 28.03.2013р. з'явились представники обох сторін, які свої позовні вимоги та заперечення підтримали.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.01.2010р. між ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) (правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") та Хмільницьким об'єднаним регіональним військовим комісаріатом (Споживач) і КЕВ м. Вінниця (Платник) укладено договір на постачання та транспортування природного газу № ХБ-10-855, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачу в грудні 2009 та у 2010 році природний газ, надалі газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ, послуги з його постачання та транспортування на умовах даного договору.

Постачальник передає Споживачу у грудні 2009 року газ в об'ємі виділених Споживачу у державному/місцевому бюджеті коштів для закупівлі га транспортування газу до - тис. куб.м. (п. 2.1. Договору).

Постачальник передає Споживачу в 2010 році газ в об'ємі виділених Споживачу у державному/місцевому бюджеті коштів для закупівлі та транспортування газу до 19 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: січень - 4,0, лютий - 3,0, березень - 2,0, жовтень 2,0, листопад - 3,0, грудень - 5,0 (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Постачальник передає, а Споживач приймає газ в обсягах, зазначених в п. 2.1. даного Договору.

Згідно з п. 3.6. Договору, приймання-передача газу, поставленого Постачальником Споживачу у відповідному місяці оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу.

Акти приймання-передачі газу, що зазначені в п. 3.6. даного Договору, уповноважені представники сторін складають до 1 (першого) числа місяця, наступного за звітним (п. 3.7. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000 м.кубічних без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 % - 40,4050 грн.; тариф на постачання природного газу - 23,00 грн.; тариф на транспортування природного газу розподільчими мережами - 99,70 грн.; тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами- 22,30 грн.; податок на додану вартість - 20 %. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 2205,6550 грн., крім того ПДВ - 441,1310 грн., всього з ПДВ - 2 646,7860 (дві тисячі шістсот сорок шість гривень, 7860 коп.) гривень.

Загальна сума даного договору складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 5.1, п. 5.2 Договору, остаточний розрахунок за газ Платник здійснює до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Звірка розрахунків здійснюється на підставі відомостей про фактичну оплату спожитого газу та акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця. Вказана звірка оформлюється актом звірки. У разі відмови Споживача (Платника) від підписання акту звірки, представники Постачальника (не менше двох осіб) роблять про це відмітку в акті (або складають окремий акт) і акт звірки в цьому випадку вважається підписаним Споживачем (Платником) (п. 5.5. Договору).

В разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, Платник сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості (абзац 1 п. 6.1 Договору).

Неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (абзац 2 п. 6.1. Договору).

Даний договір набирає чинності та діє в частині поставки газу з 1 грудня 2009 року до 31 грудня 2010 року ,а в частині проведення розрахунків за газ та послуги по постачанню та транспортуванню - до їх повного здійснення (п. 10.1. Договору).

ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") передано Споживачу - Хмільницькому об'єднаному регіональному військовому комісаріату в січні, лютому та березні 2010 року природний газ в обсязі - 9 564 м.куб., що підтверджується двосторонніми актами подачі-прийому реалізації газу від 31.01.2010 р., 28.02.2010 р, 31.03.2010 р.

Відповідач за поставлений Споживачу природний газ розрахувався частково, в зв'язку з чим заборгував Позивачу 25 311,67 грн.

Наведене стверджується наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши і оцінивши докази у справі, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірні відносини виникли з договору, що має елементи договору постачання (ст. 712 ЦК України) та перевезення вантажів (ч. 3 ст. 306 ГК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 25 311,67 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання договірних зобов'язань за договором постачання та транспортування природного газу № ХБ-10-855 від 01.01.2010р пред'явлено до стягнення з відповідача 1 518,70 грн. інфляційних втрат (за період з грудня 2010р. по березень 2012р.), 1 631,39 грн. - 3 % річних (за період з 01.12.2010р. по 25.01.2013р.), 1 899,13 грн. пені (за період з 26.07.2012р. по 25.01.2013р.) та 1 771,82 грн. - 7 % штрафу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту пунктів 5.1, 5.2 Договору, остаточний розрахунок за отриманий газ Споживач здійснює до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

В разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості. Неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (п. 6.1. Договору).

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 1 518,70 грн. інфляційних втрат, 1 631,39 грн. - 3 % річних, 1 771,82 грн. - 7 % штрафу, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам Договору.

Стосовно позовних вимог Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 1 899,13 грн. пені за період з 26.07.2012р. по 25.01.2013р., суд дійшов наступного висновку.

Позовні вимоги про стягнення пені ґрунтуються на абз 2 п. 6.1. Договору постачання та транспортування природного газу № ХБ-10-855 від 01.01.2010р., ст. 231 (зокрема п.6 цієї статті) Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України.

Дослідивши і оцінивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідно до п. 6.1. Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, Платник сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості. Абзацом другим цього пункту Договору визначено, що неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом. Разом з тим, сторонам не надано право змінювати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначених норм слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Отже, положення договорів, що змінюють початок перебігу, тобто порядок обчислення позовної давності, суперечать ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6. ст. 232 ГК України.

Такої думки притримується Верховний Суд України зокрема у постанові від 04.12.2012 р. у справі № 17/034-11, якою (постановою) за наслідками перегляду з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права залишено без змін постанову Вищого господарського суду України від 02.11.2011 р. у цій справі.

Відповідно до статті 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З матеріалів справи, зокрема наданого до справи розрахунку пені, вбачається, що до стягнення заявлено пеню, що нарахована протягом шести місяців, що передують зверненню до суду з даним позовом, з посиланням на п. 6.1. договору на постачання та транспортування природного газу № ХБ-10-855 від 01.01.2010р.

Виходячи зі змісту пунктів 5.1, 5.2 Договору, остаточний розрахунок за отриманий газ Споживач здійснює до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що другим абзацом пункту 6.1. договору на постачання та транспортування природного газу № ХБ-10-855 від 01.01.2010р., сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах, сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на те, що другий абзац пункту 6.1 Договору на постачання та транспортування природного газу № ХБ-10-855 від 01.01.2010р. суперечить вимогам ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6. ст. 232 ГК України, цей пункт в частині другого абзацу підлягає визнанню судом недійсним на підставі ст.ст. 203 (ч.1), 215 (ч.1) ЦК України.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з Державної організації (установи, закладу) "Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця" 1 899,13 грн. пені (за період з 26.07.2012р. по 25.01.2013р.), задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 83 (п.1), 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Визнати недійсним абзац другий п.6.1 Договору № хБ-10-855 на постачання та транспортування природного газу від 01.01.2010 р., укладеного між Дочірнім підприємством "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Хмільницьким об'єднаним районним військовим комісаріатом і Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці Міністерства оборони України.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державної організації (установи, закладу) "Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця" (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87, код ЄДРПОУ 08320218, р/р 25219001000114 в ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, р/р 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м.Київ, МФО 320876) 25311,67 грн. (двадцять п"ять тисяч триста одинадцять грн. 67 коп.) боргу, 1771,82 грн. (одну тисячу сімсот сімдесят одну грн. 82 коп.) штрафу, 1518,7 грн. (одну тисячу п'ятсот вісімнадцять грн. 70 коп.) інфляційних, 1631,39 грн. (одну тисячу шістсот тридцять одну грн. 39 коп.) - 3% річних та 1618,81 грн. (одну тисячу шістсот вісімнадцять грн.81 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відмовити в позові в частині стягнення 1899,13 грн. пені.

Повне рішення складено 29 березня 2013 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.: 1 - до справи