Ухвала суду № 30276135, 12.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/7982/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2013р. по справі № 2а-1670/7982/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтерлінк"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

16 січня 2013 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтерлінк" - задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтава від 10 грудня 2012 року № 0003822310 та № 0003812310.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач вказує, що судом першої інстанції не враховано той факт, що договірні відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ "Компанія Вайліс" не мають ознак реальності та не створюють юридичних наслідків для позивача, оскільки ТОВ "Компанія Вайліс" за результатом проведеної перевірки порушено вимоги чинного податкового законодавства у сфері проведення фінансово-господарської діяльності. Крім того, заявник посилається на факт порушення кримінальної справи та провадження слідчих дій за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності, в т.ч. ТОВ "Компанія Вайліс", за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 28.11.2012 року ДПІ у м. Полтава проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Компанія "Інтерлінк" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Вайліс" за період з 01.12.2009 по 30.06.2010.

28.11.2012 року за результатами перевірки складено акт № 4281/22-5/30485940, в якому встановлено зокрема порушення позивачем п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3 827,00 грн. та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5., п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 061,00 грн. (а.с.8-26).

10.12.2012 року за результатами розгляду вказаного акту ДПІ у м. Полтава винесено податкові повідомлення-рішення № 0003812310, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтерлінк" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4 883,75 грн. (у тому числі за основним платежем 3 827,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 956,75 грн.) та № 0003822310, яким позивачу збільшено зобов'язання по ПДВ на загальну суму 3 826,25 грн. (у тому числі за основним платежем 3 061,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 765,25 грн.).

Задовольняючи позов в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2012р. №0003812310 та №0003822310, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем включено до складу валових витрат за період з 01.12.2009р. по 30.06.2010р. та до складу податкового кредиту кошти, сплачені за договором з ТОВ "Компанія Вайліс" на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського обліку, а також відповідно до договорів, укладених з метою здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правомірним, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2009 між позивачем (покупець) та ТОВ "Компанія Вайліс" (постачальник) укладений договір на поставку обладнання № 251201, згідно якого постачальник поставляє покупцю обладнання стандарту ІЕЕЕ 802.11b,g. Специфікація обладнання надано у Додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною останнього.

30.03.2010 між ТОВ "Компанія "Інтерлінк" (покупець) та ТОВ "Компанія Вайліс" (постачальник) укладений договір на поставку обладнання № 300301, згідно якого постачальник поставляє покупцю обладнання стандарту ІЕЕЕ 802.11b,g. Специфікація обладнання надано у Додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною останнього.

Крім того, 18.05.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "Компанія Вайліс" (постачальник) укладений договір на поставку матеріалів № 180502, згідно якого постачальник поставляє покупцю матеріали. Специфікація матеріалів надано у Додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною останнього.

Позивачем включено до складу податкового кредиту за період грудня 2009р., березня 2010р. та травня 2010р. суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару, придбаного за договорами з ТОВ "Компанія Вайліс".

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів з ТОВ "Компанія Вайліс", позивачем було прийнято та оплачено товари, що підтверджують наступні первинні документи: рахунки-фактури № 3012-2 від 30.12.2009, № 300304 від 30.03.2010, № 180502 від 18.05.2010; податкові накладні № 30121 від 30.12.2009, № 310311 від 31.03.2010, № 190505 від 19.05.2010; видаткові накладні № 3012-1 від 30.12.2009, № 310306 від 31.03.2010, № 190504 від 19.05.2010.

На підтвердження здійснення оплати за придбаний товар, у матеріалах справи наявні платіжні доручення № 1250 від 22.01.2010, № 1333 від 06.04.2010, №1412 від 03.06.2010.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ "Компанія Вайліс" при оформленні податкових накладних на виконання договорів з позивачем дотримано всіх встановлених Законом умов, податкові накладні складені належним чином, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач мав всі передбачені чинним податковим законодавством підстави для включення до складу податкового кредиту за звітні періоди грудня 2009 року, березня 2010 року та травня 2010 року суму ПДВ, сплачених в ціні товарів за договорами з ТОВ "Компанія Вайліс".

Щодо тверджень відповідача про неправомірне завищення суми валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.12.2009р. по 30.06.2010р. в загальному розмірі 3827 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання укладених між позивачем та ТОВ "Компанія Вайліс" договорів від 25.12.2009р., від 30.03.2010р. та від 18.05.2010р. були оформлені всі необхідні первинні документи, а саме: на підставі рахунків-фактур № 3012-2 від 30.12.2009, № 300304 від 30.03.2010, № 180502 від 18.05.2010; та видаткових накладних № 3012-1 від 30.12.2009, № 310306 від 31.03.2010, № 190504 від 19.05.2010, копії яких наявні у матеріалах справи, контрагентом позивача проведено поставку товарів позивачу. Оплату проведено відповідно до платіжних доручень № 1250 від 22.01.2010, № 1333 від 06.04.2010, №1412 від 03.06.2010. На виконання умов договорів TOB "Компанія Вайліс" виписано позивачу податкові накладні № 30121 від 30.12.2009, № 310311 від 31.03.2010, № 190505 від 19.05.2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вказані норми Закону, колегія суддів вважає, що первинні документи оформлені належним чином, та є необхідною підставою для включення витрат з придбання товарів за договорами з ТОВ "Компанія Вайліс" позивачем до складу валових витрат.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на факт порушення кримінальної справи та провадження слідчих дій за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності, в т.ч. ТОВ "Компанія Вайліс", за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, висновків суду не спростовують, оскільки відповідачем не надано жодних документальних доказів, які б підтвердили факт винесення обвинувального вироку судом по вказаній кримінальній справі та встановлювали б факт здійснення ТОВ "Компанія Вайліс" незаконної підприємницької діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам.

Щодо тверджень відповідача у апеляційній скарзі про те, що ТОВ "Компанія Вайліс" не має необхідних умов для провадження фінансово-господарської діяльності, відсутнє за місцезнаходженням, що свідчить про порушення ним вимог чинного податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне. Враховуючи закріплений Конституцією України принцип особистого характеру юридичної відповідальності, колегія суддів вважає, що відповідальність за порушення норм чинного податкового законодавства повинна нести особа, яка допустила таке порушення. Той факт, що контрагентом позивача порушено умови провадження господарської діяльності, не дає підстави застосовувати до підприємства позивача, як добросовісного платника податків, фінансові санкції за збільшення суми податкового кредиту, по операціям з таким контрагентом.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2013р. по справі № 2а-1670/7982/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 15.03.2013 р.