Постанова № 30275634, 19.03.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. Справа № 5015/5065/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання М. Мельник

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта) - Дужич Л. С. - представник

від відповідача - не з'явився

розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Агровест», м. Львів б/н від 06.02.2013 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 23.01.2013 р. (суддя О. Запотічняк)

у справі № 5015/5065/12

за позовом ТОВ «Агровест», м. Львів

до відповідача ТОВ «Агроль», смт. Івано-Франкове, Яворівський район, Львівська область

про визнання договору дійсним

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 23.01.2013 р. у справі № 5015/5065/12 в задоволенні позову ТОВ «Агровест», м. Львів до ТОВ «Агроль», смт. Івано-Франкове, Яворівський район, Львівська область про визнання дійсним договору оренди земельної ділянки від 03.01.2011 р. № 03/01/03 в період з 03.01.2011 р. по 01.02.2012 р. відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано жодних доказів того, що спірна земельна ділянка є частиною земельної ділянки площею 1, 4407 га, яка розташована на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області та власником якої є відповідач. Також суд вказав, що відповідно до ст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності правочину, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про недійсність спірного договору. Крім цього, суд першої інстанції вважає, що вимога про визнання договору дійсним не може бути способом захисту прав сторони за відсутності прямих вказівок чинного законодавства про відповідну можливість, оскільки наведений спосіб захисту права не передбачений ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

У своїй апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовних вимог, посилаючись на те, що факт використання земельної ділянки, належне виконання умов договору, сплата орендної плати свідчить про фактичне виконання сторонами спірного договору. Також апелянт посилається на ст. 15 ЦК України, згідно якої кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що 03.01.2011 р. між ТОВ «Агроль» (орендодавець) та ТОВ «Агровест» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 03/01/03, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення на ній стоянки автомобілів, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська.

Відповідно до п. 2.1 договору, враховуючи зміни, внесені додатковою угодою від 08.04.2011 р. № 2, в оренду передається земельна ділянка та складські приміщення.

Згідно п. 6.4 договору, при передачі земельної ділянки та складських приміщень складається акт приймання-передачі, що підписується сторонами.

Так, факт передачі земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі від 03.01.2011 р. (а. с. 8).

Державна податкова інспекція у Яворівському районі Львівської області, провівши планову перевірку позивача за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2012 р., зазначила в акті від 09.08.2012 р. № 553/22-00/32891219, що операції щодо оренди позивачем земельної ділянки у відповідача є нереальними.

Судом першої інстанції встановлено, що спірний договір між сторонами розірвано 01.02.2012 р.

Звертаючись з позовом до суду про визнання договору оренди земельної ділянки дійсним в період з, коли він діяв між сторонами (з 03.01.2011 р. по 01.02.2012 р.), позивач посилався на фактичне виконання сторонами умов договору.

Так, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що можливість застосування такого способу захисту порушеного права, як визнання договору дійсним, передбачена положеннями ст.ст. 218, 220 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як зазначив позивач у своїй позовній заяві, кожна сторона договору, покладаючись на те, що інша сторона зареєструє договір відповідно до вимог чинного законодавства, не зареєстрували договір оренди земельної ділянки.

Правочин може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст.ст. 218, 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, а тому такі позови не підлягають задоволенню (п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними»).

Визначена ч. 2 ст. 220 ЦК України можливість визнання договору дійсним поширюється лише на ті договори, які підлягають тільки нотаріальному посвідченню, від якого сторона ухиляється, і не підлягають державній реєстрації. Визнання в судовому порядку дійсним правочину щодо нерухомості суперечить законодавству, оскільки такий правочин підлягає обов'язковій державній реєстрації, а тому ч. 2 ст. 220 ЦК України до спірних правовідносин не застосовується.

Відтак, в даному випадку підстави, з наявністю яких закон пов'язує можливість застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 218, 220 ЦК України, відсутні, оскільки момент вчинення договору щодо оренди земельної ділянки відповідно до ст. 210 ЦК України, пов'язується з державною реєстрацією, тому він не є укладеним і не створює прав та обов'язків для сторін (постанова Верховного суду України від 30.01.2013 р.).

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 23.01.2013 р. у справі № 5015/5065/12 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Агровест», м. Львів - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 22.03.2013 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.