Постанова № 30275238, 26.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 березня 2013 р. № 820/1746/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом науково-виробничого підприємства "Хартрон-Аркос ЛТД" (товариство з обмеженою відповідальністю) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

НВП "Хартрон-Аркос ЛТД" (товариство з обмеженою відповідальністю) звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Державної податкової служби від 01.03.2013 року № 0000034100 та № 0000044100, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представники позивача за довіреністю Тиховський О.В., Жук Л.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Ємець О.А. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка НВП "Хартрон-Аркос ЛТД"(ТОВ) з питання дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період листопад 2010 р. - березень 2011 р. та по податку на прибуток за 2010 р. - 1 кв. 2011 р. по правовим відносинам з ТОВ "Технічні матеріали", за результатами якої 19.02.2013 року було складено акт перевірки № 84/41.0-17/25184774, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- пп. 7.4.1. п. 7.4 ст.7, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого, на думку відповідача, позивачем завищено суму податкового кредиту по постачальнику ТОВ "Технічні матеріали" на загальну суму 2186 грн. за листопад 2010 р.;

- п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого, на думку відповідача, позивачем завищено суму податкового кредиту по постачальнику ТОВ "Технічні матеріали" на загальну суму 3967 грн. за березень 2011 р.;

- пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого, на думку відповідача, позивачем занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 2186 грн. в т.ч.: за листопад 2010 року на суму 2186 грн.;

- п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку відповідача, позивачем занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 3967 грн. в т.ч.: за березень 2011 року на суму 3967 грн.;

- пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно до чого завищено витрати за 2010 р., а саме у 4 кварталі 2010 р. на суму 10930 грн., внаслідок чого, на думку відповідача, позивачем занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 р. в сумі 2732 грн. та завищено витрати за 1 квартал 2011 р. на суму 19834 грн., внаслідок чого, занижено податок на прибуток у розмірі 4958,00 грн. у 1 кварталі 2011 р.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.03.2013 року № 0000034100 на загальну суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість - 6701,00 грн. та № 0000044100 на загальну суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток - 8374,00 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач при здійсненні своєї господарської діяльності у листопаді 2010 р. на підставі рахунків № 264, № 265 від 25.11.2010 р. придбав у ТОВ "Технічні матеріали" за видатковою накладною № 299-1 від 29.11.2010 р. 400 кг газетного паперу ф.60/45 та 1000 листів хром-ерзацу ф.640-900 мм. У березні 2011 р. від того ж постачальника на підставі рахунку № 83 від 25.03.2011 р. було придбано за видатковою накладною №78 від 31.03.2011 р. 200 рулонів діазопаперу БкорВ-9.

Судом встановлено, що на момент укладення договорів з позивачем ТОВ "Технічні матеріали" було зареєстроване як юридична особа у визначеному законом порядку, про що свідчить копія довідки з ЄДРПОУ. Також, згідно даних веб-ресурсу ДПА станом на 20.02.2013 р., в базі відсутня була інформація про анулювання свідоцтва платника ПДВ відносно ТОВ "Технічні матеріали" (свідоцтво № 28026910).

Як свідчать докази у справі, товари придбавалися позивачем з метою їх використання в господарській діяльності та були повністю вкладені у виробництво.

Суд звертає увагу, що реальність правочинів, укладених позивачем із ТОВ "Технічні матеріали", підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського обліку (рахунки, видаткові та податкові накладні, прибуткові ордери, акти списання), відповідними листами з "Журналу реєстрації довіреностей за 2009-2011 роки", згідно з яким НВП "Хартрон-Аркос ЛТД" (ТОВ) виписувало довіреності своєму працівнику на отримання витратних матеріалів від ТОВ "Технічні матеріали", подорожніми листами службового легкового автомобіля БАБІ № АХ 38-79 ВХ, яким здійснювалося транспортування товарно-матеріальних цінностей. Факт наявності у позивача зазначеного автомобіля підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що його видано на ім'я НВП "Хартрон-Аркос ЛТД" (ТОВ), платіжними дорученнями за операціями з ТОВ "Технічні матеріали", які підтверджують оплату позивачем повної вартості предмету правочину.

Також, в акті перевірки мається посилання податкового органу на те, що оскільки попередні правочини по ланцюгам постачання між ТОВ "Росаріо", ТОВ "Євросонік" та ТОВ "Технічні матеріали" були здійснені без мети настання реальних наслідків, такі ж висновки на думку СДПІ ВПП в м. Харкові мають розповсюджуватися і на подальші операції між ТОВ "Технічні матеріали" та НВП "Хартрон-Аркос ЛТД" (ТОВ).

Із зазначеним вище суд не погоджується та при вирішені даного спору враховує наступні положення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, де передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту, яке виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначеним контрагентом на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідали вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Пунктом п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

П. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податкового кредиту надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу.

Судом встановлено, що контрагент позивача на час вчинення правочинів був зареєстрованим у передбаченому законом порядку платниками ПДВ, що відповідною стороною не спростовано при судовому розгляді. А тому у суду не має підстав піддавати сумніву правомірність дій позивача в ході своєї господарської діяльності в періоді, що перевірявся.

Отже, на підставі викладеного, суд зазначає, що укладені позивачем та вищевказаним контрагентом правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані недійсними.

Водночас, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності вищезазначених правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та зазначеними в акті контрагентами, визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав угоди, укладені між позивачем - з одної сторони та його контрагентом - з другої сторони, недійсними.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до змісту Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між: учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між; учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між: останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Внаслідок цього, доводи відповідача відносно правочинів ТОВ "Технічні матеріали" з ТОВ "Росаріо", ТОВ "Євросонік" стосуються попередніх ланок в ланцюгах постачань, через що не відповідають критерію належності доказів до предмету доказування.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що придбаний у зазначеного контрагенту товар був в подальшому використаний позивачем в своїй господарській діяльності, що не заперечувалось відповідачем при судовому розгляді та є підтвердженням дійсності правочинів, вчинених між даними сторонами.

Окрім того, суд критично відноситься до твердження відповідача щодо обгрунтованості свого висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства таким доказом як довідка, складена ДПА у Харківській області 22.11.2012 року № 599/220/31693913 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Технічні матеріали" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Росаріо", ТОВ "Євросонік", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2010 року по 30.04.2011 року, оскільки чинним законодавством не передбачено право контролюючого органу під час перевірки одного платника податку брати за основу акт перевірки іншого платника податку, що також не узгоджується з приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України, де закріплений принцип індивідуальної юридичної відповідальності.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то суд також вважає його незаконним та необгрунтованим з підстав, викладених вище.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення як суб'єкта владних повноважень є протиправними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Державної податкової служби від 01.03.2013 року № 0000034100 та № 0000044100, прийняті відносно науково-виробничого підприємства "Хартрон-Аркос ЛТД" (товариство з обмеженою відповідальністю).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 27.03.2013 року.

Суддя Самойлова В.В.