Ухвала суду № 30274071, 28.03.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1618/3963/2012 Номер провадження 22-ц/786/1274/2013 Головуючий у 1-й інстанції Волювач О.В. Доповідач Пилипчук Л. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Пилипчук Л.І.

суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.,

при секретарі: Філоненко О.В.,

за участю: відповідача ОСОБА_1, її представника - адвоката ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 лютого 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розподіл майна, набутого за час шлюбу,-

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту окремого проживання подружжя та втрату права на житло,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розподіл майна, набутого під час шлюбу, задоволено.

Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту окремого проживання подружжя та втрату права на житло - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 998,09 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, прохала рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову, задовольнивши зустрічний позов.

Вважала, що суд, прийнявши як доказ показання матері позивача про позику їй грошей на придбання квартири, не з'ясував природу такого вкладу, та допустив припущення, що це був вклад у придбання власності подружжя. Однак, при умові, що це були особисті кошти свідка ОСОБА_5, вкладені у придбання квартири, саме вона повинна виступати позивачем по справі. Внесення коштів на придбання квартири іншою особою, яка не заявила, що це внесок від імені сина, не робить це вкладом ОСОБА_4 у придбану квартиру.

Заперечує вклад свідка ОСОБА_5 на купівлю житла, оскільки показання її самої є недопустимим доказом

Стверджує, що з літа 2002 року по вересень 2005 року, в тому числі на момент придбання квартири, не підтримували з позивачем шлюбні стосунки, оскільки проживали у різних країнах, не мали спільного бюджету, не вели спільного господарства.

Після поновлення шлюбних відносин у вересні 2005 році позивач проживав у квартирі до січня 2009 року, а потім залишив спірне житло.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 листопада 1995 року по 08 грудня 2010 року /а.с.56-57.

12 грудня 2002 року ОСОБА_6 купила квартиру АДРЕСА_1 що підтверджується договором купівлі-продажу від 12.12.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованим в реєстрі за № 4254 /а.с.58 /.

Згідно ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. За правилами статті 28 КпШтС України у разі поділу майна, що спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Стаття 24 КпШС України визначає, що власністю кожного із подружжя є майно, належне кожному із них до вступу у шлюб, а також одержане ним в період шлюбу в дар чи у порядку спадкування.

Відповідачка, заявивши зустрічні позовні вимоги про встановлення факту окремого проживання з позивачем з 31.08.2002 року по 01.09.2005 року та з 31.01.2008 року по 08.02.2010 року, та втрату ним права користування спірним житлом, посилалася на ст.57 СК України, ст.405 ЦК України. Стверджувала, що квартира куплена нею за власні кошти в період, коли з чоловіком не проживала та не вела спільного господарства, а тому цей об'єкт нерухомості є її особистою власністю.

Враховуючи, що право на спірне житло набуто під час дії Кодексу про шлюб та сім'ю України, необхідно застосовувати саме норми цього Кодексу.

Місцевий суд, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову правильно виходив з того, що квартира, куплена в період шлюбу, - є спільною власністю сторін. При цьому він дав належну правову оцінку доказам, на які посилалася відповідачка, доводячи окреме проживання з позивачем. Зокрема, свідки зі сторони позивача (ОСОБА_5 та ОСОБА_8) та свідки відповідачки (ОСОБА_9, ОСОБА_10.) показали про надання коштів ОСОБА_1 на придбання спірної квартири для сім'ї ОСОБА_1, а не для відповідачки особисто. Крім того, суд першої інстанції вірно встановив та дав оцінку іншим обставинам: реєстрації сторін з часу шлюбу спочатку у будинку, належному батькам відповідачки, а потім у спірній квартирі, спільне їх проживання, участь позивача у проведенні ремонту квартири.

Відповідачка, стверджуючи, що квартира є її особистою власністю, не надала жодного належного доказу, що вкладені у придбання квартири кошти є її особистою власністю.

Тому суд першої інстанції обгрунтовано визнав спірне житло спільним майном подружжя та визнав за позивачем право власності на половину квартири. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_4 є співвласником квартири, на нього не поширюється норма ст.405 ЦК України та відсутні підстави для визнання його таким, що втратив право користування житлом.

Доводи відповідачки, що рішення ґрунтується на припущеннях, - є неспроможними.

Натомість сама відповідачка в апеляційній скарзі вдається до припущень правової оцінки дій матері позивача - ОСОБА_5 по наданню коштів в сумі 2000 доларів США для придбання квартири - позика, дар чи вклад у спільну власність подружжя.

Факт проживання подружжя в різних країнах не може однозначно вказувати на припинення сімейно-шлюбних відносин, тим більше, що сторони продовжували зберігати шлюб. Для вирішення позову необхідно було встановити факт припинення сімейно-шлюбних відносин на час придбання квартири, що як зазначала позивачка - мав місце з 31.08 2001 року, а квартира придбана у грудні 2002 року. Джерела походження коштів, вкладених у придбання квартири свідчать про те, що це не є її особистими коштами а допомога зі сторони батьків обох подружжя.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст.303,304,307, 308, 314,315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Л.І. Пилипчук

СУДДІ: /підпис/ Т.О. Кривчун

/підпис/ О.В. Чумак

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.І. Пилипчук