Постанова № 30269699, 04.12.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/7269/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді - Потоцької Н.В.

судді Свиди Л.І.

судді Аракелян М.М.

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Ращенко Є.М.

представника відповідача Масловського М.О.

третя особа не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС України в Одеській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС України в Одеській області, третя особа: ОСОБА_3 в якому просить:

- визнати протиправними і скасувати накази Міністра Внутрішніх Справ України №928 о/с від 12.11.2012 р. та начальника ГУМВС України в Одеській області №588 о/с від 16.11.2012 p., якими полковника міліції ОСОБА_1 (С-481332), командира Полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС в Одеській області звільнено у запас Збройних Сил за п.64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - за власним бажанням;

- поновити полковника міліції ОСОБА_1 на посаді командира Полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС в Одеській області з 16.11.2012 р.;

- зобов'язати Полк потрульної служби при ОМУ ГУ МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити полковнику міліції ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6084, 64 грн., починаючи з 16.11.2012 р. по день набрання законної сили рішенням суду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивач - полковник міліції ОСОБА_1 07.01.1971 р.н., проходячи службу в органах МВС України, 28.04.2009 р. був призначений на посаду командира полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

22.10.2012 р. позивач надав до ГУМВС на ім'я Міністра Внутрішніх Справ України рапорт про звільнення його з органів МВС за власним бажанням.

28.10.2012 p., знаходячись на лікарняному, позивач направив через ТОВ «Нова пошта» на адресу ГУМВС України в Одеській області по вул.Єврейська, 12 в м.Одесі інший рапорт від 25.10.2012 p. в якому просив раніше поданий рапорт про його звільнення з органів внутрішніх справ України не розглядати, оскільки рапорт від 22.10.2012р. був ним написаний в емоційному стані.

Але, незважаючи на це, наказом Міністра Внутрішніх Справ України №928 о/с від 12.11.2012 р. полковник міліції ОСОБА_1 (С-481332), командир Полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС в Одеській області був звільнений у запас Збройних Сил за п.64 «ж», «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 - за власним бажанням.

На підставі вищевказаного наказу, наказом начальника ГУМВС України в Одеській області №588 о/с від 16.11.2012 р. позивач був звільнений у запас Збройних Сил за п.64 «ж» - за власним бажанням з 16.11.2012 р.

Відповідно до підпункту «ж» п.64 «Положення», особи старшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Пунктом 8 «Положення» передбачено, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

П.68 «Положення» також передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

22.10.2012 р. позивач подав рапорт про його дострокове звільнення за власним бажанням без зазначення поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків та без зазначення конкретної дати звільнення, про звільнення у більш короткий ніж передбачено «Положенням» строк, сторони не домовлялись.

28.10.2012 р. цей рапорт був відкликаний іншим рапортом від 25.10.2012 p., який 31.10.2012 р. був отриманий відповідачем 2 та залишений поза увагою.

Але, до закінчення трьохмісячного строку попередження про звільнення, починаючи з часу написання першого рапорту, наказом МВСУ від 12.11.2012 р. та на його підставі наказом начальника ГУМВС від 16.11.2012 р. позивача було звільнено зі служби з 16.11.2012р.

Такі дії відповідачів, суперечать вимогам п.68 Положення, оскільки за його змістом, до звільнення особа має право відкликати поданий рапорт.

Крім того, згідно листка непрацездатності від 18.10.2012 р. №8133, довідок №1302 від 09.11.2012 р. та від 11.12.2012 р. позивач у період з 18.10.2012 по 16.11.2012 включно перебував на лікарняному. Отже, винесення оскаржуваних наказів про його звільнення відбулося в період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням його трудових прав, передбачених ч.3 ст.40 КЗпП України, згідно із якою не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Також, в порушення вимог підпункту «ж» п.64 Положення, керівництвом ГУМВС підстави написання позивачем заяви про його дострокове звільнення не з'ясовувались, бесіда щодо звільнення не проводилась, поважність причин, що перешкоджають виконанню їм своїх посадових обов'язків також не з'ясовувались.

На думку позивача, дії відповідачів щодо звільнення позивача зі служби до закінчення трьохмісячного строку попередження в період його тимчасової непрацездатності є неправомірними, а тому накази МВС №928 о/с від 12.11.2012 р. та ГУМВС №588 о/с від 16.11.2012 р. підлягають скасуванню.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладенні в адміністративному позові та наданих у судовому засіданні поясненнях та просили задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідачів /МВС України, ГУМВС України в Одеській області/ просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у письмових запереченнях (а/с. 76-77) та наданих в судовому засіданні поясненнях.

По-перше: позивач власноручно написав рапорт з проханням звільнити його з ОВС, чим продемонстрував своє добровільне волевиявлення. Будь-якого тиску з боку посадових осіб Головного управління на ОСОБА_1 не здійснювалося.

По-друге: посилання позивача на порушення керівництвом ГУМВС підпункту «ж» п.64 Положення щодо не з'ясування підстав написання заяви є необгрунтованими. Зазначена норма права не містить будь-яких зобов'язань щодо встановлення чи перевірки підстав подання особою рапорту. Більше того, на даний час не існує жодного нормативно-правового акту України, яким би безпосередньо встановлювалась необхідність проведення більш ретельних перевірок заяв співробітників про звільнення та причин для цього. Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Таким чином, ненадання дозволу на звільнення особи зі служби є прямим порушенням норм Конституції України, а тому, керівництвом МВС було прийнято логічне рішення - видання наказу про звільнення позивача з ОВС за власним бажанням.

По-третє: відносно посилання позивача на порушення строків звільнення особи за власним бажанням слід зазначити наступне: пунктом 68 Положення про проходження служби встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Вказана норма закріплює право керівництва (роботодавця) дізнатися про намір особи звільнитися з ОВС для того, щоб передати всі її справи (оперативні, кримінальні) іншим працівникам, підготуватись до проведення розрахунку, а крім того, щоб втратила цінність та інформація (оперативно-розшукова), якою володів працівник, з метою недопущення розголошення її стороннім особам. Враховуючи те, що командир полку ПС не володіє таємною інформацією, не веде оперативні та не розслідує кримінальні справи і, тим самим, не може зашкодити інтересам служби та приймаючи до уваги наявність кандидатури на дану посаду, керівництво ГУМВС та МВС України провело процедуру звільнення в стислий строк. Якщо б позивач бажав звільнитися в останній день перебігу трьохмісячного строку, він повинен був вказати про це в тексті свого рапорту і за цих підстав Головне управління здійснило б його звільнення саме в той день. Із наведеного вбачається перекривлене тлумачення позивачем норм чинного законодавства, які насправді встановлюють для працівника ОВС не право, а обов'язок завчасного попередження про намір звільнитися.

По-четверте, на момент відкликання позивачем свого рапорту на звільнення, вже була узгоджена нова кандидатура на посаду командира полку та вживалися відповідні підготовчі заходи для призначення даної особи.

Представник відповідача /Полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС України в Одеській області/ підтримав позицію представника МВС України та ГУМВС України в Одеській області в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Третя особа / ОСОБА_3 / в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Встановлені Конституцією України демократичні засади набувають певної якості в принципах, які виступають правовими імперативами дій суб'єктів права в усіх сферах державного і суспільного життя. У першу чергу це стосується принципів законності, гуманності, справедливості, верховенства права, верховенства Конституції України, що відіграє важливу роль у зміцненні правопорядку в державі. Реалізацію конституційних приписів у державі щодо захисту прав людини і громадянина покладено на правоохоронні органи.

Виходячи із системного аналізу конституційних норм, правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990р. №565-ХІІ, інші законодавчі акти України, Постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІV, Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Загальна Декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Статтею 5 Закону України «Про міліцію» передбачено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності до закону. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції, тому для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходи незалежно від свого підпорядкування.

Відповідно до пункту 10 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Підпунктом «ж» пункту 64 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно з пунктом 68 Положення, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

В судовому засіданні встановлено, що виданню оскаржуваних наказів передували такі обставини.

22.10.2012р. ОСОБА_1 надав до ГУМВС на ім'я Міністра Внутрішніх Справ України рапорт щодо звільнення з органів МВС за власним бажанням (а/с. 26).

24.10.2012 р. начальником ГУ МВС України в Одеській області підписано подання про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п. 64 «ж» полковника міліції ОСОБА_1 Також у поданні зазначено, що 23.10.2012 р. з позивачем проведено бесіду про звільнення та з'ясовано відношення особи начальницького складу до звільнення полковником міліції Босенком В.В.(а/с. 28).

24.10.2012 р. складений атестаційний лист за період з квітня 2009 р. по жовтень 2012 року щодо полковника міліції ОСОБА_1, командира полку патрульної служби при ОМУ ГУ МВС України в Одеській області (а/с. 27).

26.10.2012 р. був складений акт про відмову від підпису в атестаційному листі полковника міліції ОСОБА_1, згідно якого, позивач був ознайомлений з текстом атестаційного листа, але від підпису відмовився (а/с. 29).

28.10.2012p., знаходячись на лікарняному, ОСОБА_1 через ТОВ «Нова пошта» направив на адресу ГУМВС України в Одеській області по вул.Єврейська, 12, в м.Одесі рапорт від 25.10.2012 p., в якому просив раніше поданий рапорт про його звільнення з органів внутрішніх справ України не розглядати, оскільки рапорт від 22.10.2012р. був ним написаний в емоційному стані.

Наказом Міністра Внутрішніх Справ України №928 о/с від 12.11.2012 р. полковник міліції ОСОБА_1 (С-481332), командир Полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС в Одеській області був звільнений у запас Збройних Сил за п.64 «ж» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 - за власним бажанням (а/с. 80).

На підставі вищевказаного наказу, наказом начальника ГУМВС України в Одеській області №588 о/с від 16.11.2012 р. позивач був звільнений у запас Збройних Сил за п.64 «ж» - за власним бажанням з 16.11.2012 р. (а/с. 32).

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем неповно з'ясовані поважні причини, що перешкоджають виконанню позивачем своїх посадових обов'язків.

Необхідними умовами для звільнення особи за п.п. «ж» пункту 64 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» є не тільки власне бажання, а й наявність поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 64 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. № 114 (надалі - Положення), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків (пункт «ж»).

У п. 68 Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим бажанням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Відповідно до пункту 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Оцінюючи встановлені судом обставини, колегія суддів дійшла до висновку, що дії відповідачів щодо звільнення позивача зі служби за власним бажанням є неправомірними, з огляду на таке.

22.10.2012 року позивачем був поданий рапорт про звільнення за власним бажанням. Однак, 28.10.2012 р. позивач направив на адресу, відповідача (ГУ МВС України в Одеській області) рапорт від 25.10.2012 р., в якому просив раніше поданий рапорт про його звільнення з органів внутрішніх справ України не розглядати, оскільки рапорт від 22.10.2012р. був ним написаний в емоційному стані.

Отже, рапорт від 25.10.2012 р. поставив під сумнів підстави звільнення на які посилається позивач у рапорті від 22.10.2012 р.

Однак, відповідачем не з'ясовані фактичні підстави звільнення позивача.

При цьому, слід зауважити, що рапорт про звільнення був поданий 22.10.2012 р. а 25.10.2012 р., тобто через 3 дні даний рапорт був відкликаний. Ці обставини викликають сумнів в поважності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків позивачем.

Крім того, колегія суддів приймає доводи позивача про те, що не сплив тримісячний строк попередження, оскільки цей строк є граничним, тобто максимальним, а не мінімальним, і, окрім того, в рапорті не зазначено конкретну дату звільнення, а зазначено про розгляд питання щодо звільнення.

Зазначена позиція була висловлена Верховним судом України (справа № 21-236а11), де зазначено, що виходячи зі змісту п. 68 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби, на підставі підпункту «ж» п. 64 вказаного «положення», до спливу трьох місячного строку від дня попередження нею про своє бажання звільнитися, є безпідставним.

Відповідно положень ч. 1 ст. 21 Закону України «Про міліцію» №565-ХІІ, працівники міліції перебувають під захистом держави, що здійснюється в порядку і випадках, передбачених законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що накази Міністра Внутрішніх Справ України №928 о/с від 12.11.2012 р. та начальника ГУМВС України в Одеській області №588 о/с від 16.11.2012 р., в частині, що стосується звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (С-481332) за власним бажанням винесені без з'ясування всіх фактичних обставин, які були приводом для написання рапортів, що призвело до порушення прав позивача. Зазначене є підставою для задоволення позову.

Крім того, колегія суддів приходячи до висновку про задоволення позовних вимог про протиправність і скасування наказів Міністра Внутрішніх Справ України №928 о/с від 12.11.2012 р. та начальника ГУМВС України в Одеській області №588 о/с від 16.11.2012 р., в частині, що стосується звільнення полковника міліції ОСОБА_1, приходить до висновку про необхідність стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України, зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками судового розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем не було доведено правомірності оскаржуваних рішень та обґрунтованості своїх заперечень, на відміну від позивача, позовні вимоги якого є законними і обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

Згідно пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тому колегія суддів вважає за необхідне допустити постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді командира полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС в Одеській області і в частині виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Крім того, колегія суддів з урахуванням приписів ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, а саме, поновити полковника міліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді командира полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС в Одеській області з 16.11.2012р.

Керуючись ст. ст. 6-8, 11, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати накази Міністра Внутрішніх Справ України №928 о/с від 12.11.2012 р. та начальника ГУМВС України в Одеській області №588 о/с від 16.11.2012 р., в частині, що стосується звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (С-481332) за власним бажанням.

Поновити полковника міліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді командира полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС в Одеській області з 16.11.2012р.

Зобов'язати Полк патрульної служби при ОМУ ГУМВС України в Одеській області нарахувати та виплатити полковнику міліції ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.11.2012 р. по день набрання законної сили рішення суду.

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді командира полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС в Одеській області та виплату заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Потоцька Н.В.

Суддя Свида Л.І.

Суддя Аракелян М.М.

З оригіналом згідно:

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

Визнати протиправними і скасувати накази Міністра Внутрішніх Справ України №928 о/с від 12.11.2012 р. та начальника ГУМВС України в Одеській області №588 о/с від 16.11.2012 р., в частині, що стосується звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (С-481332) за власним бажанням.

Поновити полковника міліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді командира полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС в Одеській області з 16.11.2012р.

Зобов'язати Полк патрульної служби при ОМУ ГУМВС України в Одеській області нарахувати та виплатити полковнику міліції ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.11.2012 р. по день набрання законної сили рішення суду.

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді командира полку патрульної служби при ОМУ ГУМВС в Одеській області та виплату заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

04 грудня 2012 року

.