Постанова № 30269677, 03.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 року 11:41 2а-3713/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатро" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Шатро" (далі-позивач, товариство) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправними дій Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо проведення перевірки і складання акту та скасування податкового повідомлення-рішення №0009942301 від 22.12.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем незаконно проведено перевірку та складено акт, за результатами якого винесено податкове повідомлення-рішення. Вважає, що відповідачем порушено право позивача на присутність представника під час проведення перевірки, порушено порядок повідомлення платника податків про проведення перевірки, позивачу не направлявся обов'язковий письмовий запит для надання письмових пояснень та їх документального підтвердження. Позивач вважає, що висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки вказані в акті перевірки господарські операції між ТОВ «Лугпромстройсантехмотаж» та позивачем мали реальний характер, що підтверджується необхідними первинними бухгалтерськими документами. В акті перевірки відповідач виклав висновки акту Ленінської МДПІ у м. Луганську по контрагенту позивача, при цьому не підтвердив їх будь-якими фактичними даними. Позивач вважає, що визнання податковим органом укладених правочинів нікчемними не входить до його компетенції. Позивач вважає дії відповідача такими, що порушують його права, тому звернувся з позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач до суду не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Відповідно до статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав. Справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шатро" є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 26.04.2004, як платник податків перебуває на обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 29.04.2004 за №3668. ТОВ «Шатро» як платник податку на додану вартість зареєстровано 19.05.2004. Видами діяльності відповідно за КВЕД є: будівництво житлових і нежитлових будівель, інші роботи із завершенням будівництва, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, купівля та продаж власного нерухомого майна, діяльність у сфері архітектури та дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки. ТОВ «Шатро» згідно з ліцензією №458450 має право займатися господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), строком дії ліцензії з 10.02.2009 по 10.02.2014.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 16.11.2007, як платник податків перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську з 19.11.2007 №1584. Зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01.06.2010. Видами діяльності відповідно за КВЕД є: будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, розбирання та знесення будівель, земляні роботи, будівництво будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій, інші спеціалізовані будівельні роботи, діяльність у сфері інжинірингу.

Першим заступником начальника Броварської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області 01.12.2011 за №1900 видано наказ про проведення з 02.12.2011 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Шатро» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за березень 2011 року. У наказі зазначено, що позапланову невиїзну перевірку призначено згідно з п.78.1.1 ст.78 ПК України.

Броварською ОДПІ винесено повідомлення від 01.12.2011 №9900, в якому зазначено, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України та наказу №1876 від 29.11.2011 Броварської ОДПІ буде проводитись з 02.12.2011 документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Шатро» в частині дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за березень 2011 року. У повідомленні зазначено, що відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України необхідно забезпечити надання всіх необхідних документів.

Броварською ОДПІ направлено позивачу лист №9901 від 01.12.2011, яким запрошено директора та головного бухгалтера ТОВ «Шатро» прибути до Броварської ОДПІ 05.12.2011 для ознайомлення та підписання акта, а також для ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення, його підписання та отримання. Ці документи позивачу направлено засобом поштового зв'язку.

На підставі наказу від 01.12.11 №1900/232 начальника Броварської ОДПІ податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Шатро» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість в частині взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.03.2011 по 31.03.2011.

За результатами перевірки складено Акт №1878/232/32913237 від 05.12.2011, згідно з яким встановлено порушення п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2011 р. на загальну суму 197667 грн. та п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Шатро" із зазначеним у акті перевірки постачальником ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

В акті перевірки наведено відомості з акту про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» №803/23-35554567 від 11.11.2011 Ленінської МДПІ у м. Луганську, яким встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» має стан - 3 (прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, відсутність основних фондів, персоналу та засобів виробництва, у зв'язку з чим всі операції купівлі-продажу ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Згідно з відомостями «Деталізованої інформації по платнику ТОВ "Шатро" щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суму ПДВ в розмірі 197667 грн. включено у березні 2011 р. при формуванні податкового кредиту від контрагента-постачальника ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж». Оскільки угоди, укладені між ТОВ "Шатро" та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», мають протиправний характер та є нікчемними, то ТОВ "Шатро" безпідставно сформовано у березні 2011 р. податковий кредит за рахунок сум ПДВ від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на загальну суму ПДВ 419539 грн.

ТОВ «Шатро» 12.12.2011 надало до Броварської ОДПІ заперечення на акт перевірки з документальними доказами, за результатами розгляду яких 19.12.2011 Броварською ОДПІ висновки по акту позапланової невиїзної перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки №1878/232/32913237 від 05.12.2011 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2011 №0009942301, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 24783 грн., в тому числі за основним платежем 197667 грн. та за штрафними санкціями в сумі 49416,75 грн.

ТОВ «Шатро» 30.12.2011 подано до ДПС у Київській області скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0009942301 від 22.12.2011. Рішенням ДПС у Київській області від 06.03.2012 скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ № 0009942301 від 22.12.2011 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 49415,75 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 22.12.2011 №0009942301 позивач звернувся до суду.

У судовому засіданні досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські та інші документи, якими підтверджується наявність та реальне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Так, судом установлено, що між ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «Інтеб» (замовник) та ТОВ «Шатро» (підрядник) укладено низку письмових договорів на виконання робіт по улаштуванню цегляних зовнішніх стін та перегородок в «Адміністративно-побутовому корпусі».

Згідно з дослідженими судом документами установлено, що у подальшому до виконання цих робіт позивачем залучено ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» як виконавця. Так, між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» укладено у письмовій формі низку письмових договорів підряду, які підписано уповноваженими керівниками сторін. Відповідно до умов вказаних договорів позивач доручив ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виконання робіт. Зазначені будівельно-монтажні роботи було виконано ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» і прийнято ТОВ «Шатро», про що сторонами складено Акти приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 р. за формою №КБ-2в, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2011 р. за формою №КБ-3, а також видано 8 податкових накладних.

Застосування актів форми №КБ-2в та довідок форми №КБ-3 при прийнятті робіт передбачено пунктами 4.1, 5.1, 5.2 і 6.1 вказаного контракту підряду. Складені сторонами Акти №1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 р. і Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2011 р. за своєю формою відповідають типовим формам акта приймання виконаних будівельних робіт №КБ-2в і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві». Вказані акт і довідка містять всі реквізити, передбачені типовими формами, зокрема, назви замовника і підрядника, номер та дату договору, найменування будівництва та його адресу, містять кількісні та вартісні показники виконаних і прийнятих будівельних робіт, підписані представниками сторін, підписи яких скріплені печатками сторін.

Результати підрядних робіт, які було придбано позивачем у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за договорами підряду, використано ТОВ «Шатро» для подальшої їх передачі ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «Інтеб». Вказані господарські операції підтверджуються належними первинними документами, які досліджено судом.

Судом досліджено також постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012, якою адміністративний позов ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» до Ленінської МДПІ у м. Луганську про визнання недійсним та скасування наказу від 10.11.2011 №1936, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково, зокрема в частині визнання протиправних дій Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення перевірки та складання акту перевірки №803/23-35554567 від 11.11.2011. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 апеляційну скаргу Ленінської МДПІ в м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 залишено без задоволення, а постанову - без змін.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Стосовно визнання протиправними дії Броварської ОДПІ щодо проведення перевірки суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 17.1.6. пункту 17.1. статті 17 ПК України платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 20 ПК України передбачено права органів державної податкової служби, до яких відноситься, зокрема, право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 75.1. статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з статтею 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України позапланова виїзна перевірка здійснюється лише за умови, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби у 10-денний строк з дня його отримання.

Як встановлено судом, відповідачем не надіслано запит позивачу. Натомість, відповідачем 01.12.2011 видано наказ про проведення перевірки, в якому здійснено посилання на п.78.1.1 ст.78 ПК України. Окрім наказу, відповідач здійснив посилання на п.78.1.1 ст.78 ПК України і в направлені на перевірку.

Відповідно до статті 73 ПК України органи державної податкової служби мають право отримувати податкову інформацію. Інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається органам державної податкової служби періодично або на окремий письмовий запит органу державної податкової служби у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Судом встановлено, що відповідачем не направлявся запит про надання інформації та їх документального підтвердження.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що позивача було позбавлено можливості надати необхідні документи для перевірки, як це зазначено в п.85.2 ст.85 ПК України. Згідно з п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. У матеріалах справи відсутній документ, який би підтвердив те, що стосовно позивача до надсилання запиту проводилася будь-яка перевірка. Крім того, в наказі не зазначено відомості про надсилання позивачу письмового запиту, як це передбачено підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 ст.78 ПК України.

Суд бере до уваги, що при проведенні перевірки та під час оформлення висновків відповідач не використовував документи, визначені статтями 83 та 44 ПК України, та не запитував їх у позивача.

Отже, відповідачем не дотримано обов'язкової процедури, передбаченої підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, що є передумовою для призначення позапланової перевірки, а тому станом на день видання наказу - 01.12.2011, підстави для видання відповідачем такого наказу були відсутні, відтак відсутні і підстави для проведення перевірки. Отже, дії Броварської ОДПІ щодо проведення перевірки є протиправними.

Що стосується дій Броварської ОДПІ по складанню акту про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Шатро», то суд зазначає наступне.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Категорії спорів, що складають предмет адміністративної юрисдикції наведені у частині першій статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, але основу правил визначення юрисдикції адміністративного суду складає категорія «публічно-правового спору».

Правовідносини, з яких виникають публічно-правові спори, завжди побудовані на принципі «влади-підпорядкування». Ознакою публічно-правового спору є участь у ньому з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владну управлінську функцію, тобто, формує волевиявлення держави, яке є обов'язковим для зобов'язаної особи. Воля суб'єктів владних повноважень оформлюється в адміністративних актах (рішеннях), які є обов'язковими до виконання суб'єктами, яким вони адресовані.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Нормативно-правові акти - це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо кола цих осіб. Правові акти індивідуальної дії - рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування. Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом. Акт державного чи іншого уповноваженого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Водночас, акт перевірки - це службовий двохсторонній документ, який стверджує факт проведення перевірки і є лише носієм інформації про результати перевірки. Метою документування контрольних дій та їх результатів є надання суттєвої, повної і обґрунтованої інформації про достовірність обліку і звітності, способи документального викриття недостач, розтрат, привласнень коштів та матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань тощо.

Акти ревізій, документальних перевірок, висновки посадових осіб контролюючих органів, викладені в актах перевірок, інші дії, вчинені у процесі чи за результатами перевірки, не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.

Такий акт не можна визначати як документ, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство.

Текстуальне викладення акту перевірки та наведення у ньому тих чи інших слів, речень, тверджень, мотивів, дії щодо відображення в акті висновків інспектора з посиланням на недійсність чи нікчемність правочинів є позицією працівника податкового органу, яку він висловлює та відображає на виконання функціональних обов'язків під час перевірки. Проте, ці твердження працівника податкового органу самі по собі не створюють для позивача будь-яких правових наслідків, не порушують прав позивача, оскільки сам акт перевірки не є підставою для виникнення грошового зобов'язання. Підставою для визначення податковим органом грошового зобов'язання є податкове повідомлення-рішення.

Суд вважає, що відповідно до вищенаведених вимог ПК України працівник органу державної податкової служби має право на викладення в акті перевірки власних висновків за наслідками перевірки.

Обґрунтованість викладеного в акті перевірки висновку, належність і допустимість його як доказу, оцінка цього доказу на предмет відповідності вимогам законодавства здійснюється адміністративним судом відповідно до вимог ст.ст. 69, 70, 79, 86 КАС України під час розгляду відповідних адміністративних справ, якщо в основу спору покладено такий висновок.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковим органом правомірно оформлено висновки перевірки актом. Отже, в цій частині дії Броварської ОДПІ щодо складання акту «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Шатро» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість в частині взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 №1878/232/32913237 від 05.12.2011 є правомірними.

Що стосується позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0009942301 від 22.12.2011, то суд бере до уваги таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулюються Податковим кодексом України та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими законами. Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первинні документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Судом враховано, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Суд зазначає, що в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

При дослідженні факту здійснення господарської операції суд оцінює відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд враховує, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

При цьому суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Суд бере до уваги, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з завищенням позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність договорів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт надання послуг позивачу контрагентом - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрованим платником податку на додану вартість і мала право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Суд враховує, що зміст правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» протягом періоду, що був перевірений, відповідав вимогам діючого законодавства України; за період укладення та виконання правочинів жодна із сторін не звернулася до суду щодо порушення права волевиявлення сторін правочину; ці правочини виконано реально, що відображено у відповідній звітності позивача.

Крім того, як встановлено судом, позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.2 статті 201 ПК України визначено, що форму та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», які засвідчують отримання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у зазначений період.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як було зазначено судом, під час судового розгляду справи суду були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», крім того, висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів було спростовано наявними в матеріалах справи доказами, а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 ПК України є безпідставними.

При отриманні податкових накладних від ТО «Лугпромстройсантехмонтаж», які засвідчують придбання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ за вказаний період.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг позивачу у судовому засіданні спростовано.

Суд відкидає також посилання податкового органу на висновки Ленінської МДПІ у м. Луганську, зроблені за результатами перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», оскільки вони не є допустимим доказом через визнання Луганським окружним адміністративним судом протиправними дій Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення перевірки цього контрагента позивача та складання акту перевірки №803/23-35554567 від 11.11.2011.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції не відбулися реально, є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Оскільки судом встановлено протиправність проведення вказаної перевірки позивача, проведеної відповідачем, то складений за наслідками такої перевірки акт згідно з приписами ч.3 ст.70 КАС України також не можу бути визнаний судом допустимим доказом у справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В силу положень частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем не доведено суду належними та достатніми доказами фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за вказаний період та не доведено суду належними та достатніми доказами фактів нікчемності договорів, укладених з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», фактів нереальності та безтоварності здійснених між ними господарських операцій, не спростовано твердження позивача щодо реальності вчинення та виконання господарських операцій, а відтак не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку податкове повідомлення-рішення №0009942301 від 22.12.2011 підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відповідно до ч.3 цієї ж статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2008,87 грн., доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Оскільки судом відмовлено у задоволенні однієї з заявлених позовних вимог немайнового характеру (визнання протиправним складання акту перевірки), то у відповідності до правил розподілу судових витрат, встановлених частинами 1 і 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню на користь позивача з Державного бюджету України підлягає 1992,77 грн. судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Шатро», результати якої оформлено актом від 05.12.2011 за №1878/232/32913237.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2011 №0009942301, винесене Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області, в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 197668 грн., в тому числі 197667 грн. - за основним платежем і 1 грн. - за штрафними санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатро" частину сплаченого судового збору у розмірі 1992 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 77 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 08 жовтня 2012 р.