Ухвала суду № 30267425, 20.03.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1027/3454/12 Головуючий у І інстанції Зебелян Н.В.Провадження № 22-ц/780/1801/13 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.Категорія 20 20.03.2013

УХВАЛА

Іменем України

18 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Воробйової Н.С.,

суддів - Верланова С.М., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Власенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи: відділ служба у справах дітей Фастівської райдержадміністрації, комунальне підприємство Київської обласної ради «Фастівське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним договору в частині, усунення перешкод у користуванні,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року ОСОБА_6 звернувся з доповненим в подальшому позовом до суду та остаточно просив:

- встановити юридичний факт допущення неточності у витягу з реєстру прав власності від 29 вересня 2008 року за № 20387053, виданого комунальним підприємством Київської обласної ради «Фастівське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП КОР «Фастівське МБТІ») та в договорі дарування від 22 жовтня 2008 року № 13346, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_7, а саме: помилкове зазначення приміщення (1-6) площею 9,9 кв.м. у подарованій ОСОБА_5 2/3 частини житлового будинку ОСОБА_3, що спричинило помилку у загальній та житлові площі відчуженої частини житлового будинку;

- визнати недійсною окрему частину договору дарування від 22 жовтня 2008 року, а саме, в реченні «Дарувальник - ОСОБА_5 подарувала, а обдаровуваний - ОСОБА_3 в особі ОСОБА_2 прийняв у дар 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами - приміщення: (1-1) площею 7,0 кв.м., (1-2) площею 5,1 кв.м., (1-3) площею 11,5 кв.м., (1 -4) площею 17,2 кв.м., (1-5) площею 10,5 кв.м., (1-6) площею 9,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - визнати недійсним словосполучення «приміщення (1-6) площею 9,9 кв.м.»;

- зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні власністю - 1/3 частиною вказаного житлового будинку, а саме, звільнити приміщення будинку (1-6) площею 9,9 кв.м. та закласти дверні проходи з кімнат будинку (1-3) площею 11,5 кв.м. та (1-5) площею 10,5 кв.м. до кімнати (1-6) площею 9,9 кв.м.

Свої вимоги обгрунтував тим, що він є власником приміщення (1-6) площею 9,9 кв.м., яке є частиною житлового будинку по АДРЕСА_1 та було йому подароване його матір'ю ОСОБА_8 Зазначав, що 1 березня 2008 року ОСОБА_9 згідно договору дарування подарувала 2/3 частини цього житлового будинку ОСОБА_10, яка 22 жовтня 2008 року подарувала вказану частину будинку неповнолітньому ОСОБА_3 Також позивач зазначав, що у лютого 2009 року йому стало відомо, що належне йому приміщення будинку (1-6) площею 9,9 кв.м. включено до складу 2/3 частини цього житлового будинку та зареєстровано на іншу особу, тому 17 лютого 2009 він звернувся до КП КОР «Фастівське МБТІ» із заявою про виправлення цієї помилки, а саме, виключити приміщення (1-6) площею 9,9 кв.м., власником якого він є відповідно до договору дарування від 8 лютого 2005 року зі складу 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 КП КОР «Фастівське МБТІ» йому повідомило, що вказана частина житлового приміщення було помилково включена до 2/3 частини житлового будинку, що належала ОСОБА_5 Позивач зазначав, що у добровільному порядку ОСОБА_2, як законний представник ОСОБА_3 усунути вказані помилки відмовляється, а тому просив його позов задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано недійсним п. 1 договору дарування від 22 жовтня 2008 року в частині дарування ОСОБА_5 ОСОБА_3 в особі ОСОБА_2 приміщення (1-6) площею 9,9 кв.м. житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 Зобов'язано ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2, та ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 належним йому приміщенням (1-6) площею 9,9 кв.м. у вказаному житловому будинку, звільнивши вказане приміщення від особистих речей.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_5 згідно з договором дарування від 22 жовтня 2008 року подарувала ОСОБА_3 спірне приміщення будинку (1-6) площею 9,9 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 8 лютого 2005 року, а тому суд дійшов висновку, що п.1 договору дарування від 22 жовтня 2008 року в частині дарування ОСОБА_5 ОСОБА_3 зазначеного приміщення будинку (1-6) площею 9,9 кв.м. суперечить ч.1 ст.203 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується неявними у справі доказами, що згідно з даними витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 10 січня 2005 року ОСОБА_8 на праві власності належав житловий будинок загальною площею 97,9 кв.м. по АДРЕСА_1

Встановлено, що згідно з договором дарування від 8 лютого 2005 року ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_4 1/3 частину зазначеного житлового будинку загальною площею 46,6 кв.м. житловою площею 24,3 кв.м., яка складається з приміщень: (1) площею 8,5 кв.м., (2-1) площею 13,8 кв.м., (1-7) площею 14,4 кв.м. та (1-6) площею 9,9 кв.м. Факт відчуження ОСОБА_8 позивачу, зокрема, спірного приміщення будинку (1-6) площею 9,9 кв.м. також підтверджується даними примітки з витягу з реєстру права власності нерухомого майна від 10 січня 2005 року (а.с.93).

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно позивач 18 жовтня 2005 року зареєстрував належну йому 1/3 частину будинку у КП КОР «Фастівське МБТІ».

Також встановлено, що згідно з договором дарування від 1 березня 2008 року ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_5 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 29 вересня 2009 року ОСОБА_5 зареєструвала право власності на 2/3 частини будинку у КП КОР «Фастівське МБТІ».

Встановлено, що ОСОБА_5 згідно з договором дарування від 22 жовтня 2008 року подарувала ОСОБА_3 в особі ОСОБА_2 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а саме, приміщення: (1-1) площею 7,0 кв.м., (1-2) площею 5,1 кв.м., (1-3) площею 11,5 кв.м., (1-4) площею 17,2 кв.м., (1-5) площею 10,5 кв.м. та (1-6) площею 9,9 кв.м., житловою площею 49,1 кв.м., загальною площею 61,2 кв.м по АДРЕСА_1

Як вбачається з наявного у матеріалах справи листа КП КОР «Фастівське МБТІ» від 26 лютого 2009 року житлове приміщення (1-6) площею 9,9 кв.м. згідно плану входить до складу подарованої ОСОБА_4 1/3 частини будинку. Також зазначено, що у вересні 2008 року ОСОБА_5 замовила витяг для відчуження належних їй 2/3 частини житлового будинку і реєстратором помилково вказано серед відчужуваних приміщень - приміщення (1-6) площею 9,9 кв.м., оскільки ОСОБА_4 не було зроблено дверного прорізу до належної йому частини будинку (а.с.15).

Отже, встановивши, що відповідачка ОСОБА_5 згідно договору дарування від 22 жовтня 2008 року подарувала ОСОБА_3 спірне приміщення будинку (1-6) площею 9,9 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 8 лютого 2005 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про визнання недійсним п.1 договору дарування від 22 жовтня 2008 року в частині дарування ОСОБА_5 ОСОБА_3 зазначеного приміщення (1-6) площею 9,9 кв.м.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовий аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України свідчить про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Отже, враховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач є власником спірного приміщення будинку (1-6) площею 9,9 кв.м., в якому проживають відповідачі, однак чинять йому перешкоди у користуванні цим приміщенням, у зв'язку з чим порушують його право на користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для скасування рішення суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув увагу, що ОСОБА_8 в заяві від 17 листопада 2004 року щодо розрахунку частини будинку для дарування ОСОБА_4 зазначила приміщення (1,4) площею 9,8 кв.м., якого не існує, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Як вбачається з довідки КП КОР «Фастівське МБТІ» від 11 червня 2012 року при проведенні обстеження 6 грудня 2004 року всього домоволодіння було змінено нумерацію та розміри приміщень в житловому будинку АДРЕСА_1 а саме, приміщення: (ІІ) площею 8,5 кв.м. змінено на приміщення (І) площею 8,5 кв.м., (1-2) площею 13,8 кв.м. змінено на (2-1) площею 13,8 кв.м., (1-3) площею 14,4 кв.м було змінено на (1-7) площею 14,40 кв.м (а пізніше на 2-2) та (1- 4) площею 9,8 кв.м. було змінено на (1-6) площею 9,9 кв.м у зв'язку з демонтажем груби кімнату з котельної переведено в житлову (а.с. 18).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що зазначене ОСОБА_8 у вказаній вище заяві від 17 листопада 2004 року приміщення (1,4) не тотожне з приміщенням на плані будинку (1-4), є необґрунтованими, оскільки спростовуються наведеними вище доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що у позивача немає входу до спірного приміщення будинку і для проведення реконструкції необхідно зробити вхід у несучій стіні, що може вплинути на цілісність будинку, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду про належність спірного приміщення будинку позивачу на праві власності та усунення перешкод у користуванні ОСОБА_4 цим приміщенням.

Що стосується посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, то вони на думку суду є безпідставними, оскільки зазначені апелянтом процесуальні порушення, зокрема те, що судом не з'ясовано чи повідомлено відділ служби у справах дітей Фастівської райдержадміністрації про судове засідання, призначене на 23 січня 2013 року, у відповідності до вимог ч.3 ст.309 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, оскільки такі порушення не призвели до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді