Ухвала суду № 30265421, 13.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-2282/10/2470

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.

за участю:

секретаря судових засідань: Александрової К.В.

представників позивача (апелянта): Паламаря І.В., Кузіна М.І.

представника відповідача: Васійчука С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Ампір плюс" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Ампір Плюс" до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2010 року приватне підприємство «Ампір Плюс» (ПП «Ампір Плюс») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (ДПІ у м. Чернівці) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 грудня 2009 року №0001530231/3, №0001520231/3.

27 вересня 2012 року Чернівецький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представники позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ДПІ у м. Чернівці проведено планову виїзну перевірку ПП «Ампір Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23 березня 2007 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт від 25 серпня 2009 року №2943/23-1/34945035.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.3 «б», п. 11.2 ст. 11, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 1005440 грн.; порушення позивачем пп. 7.2.1 пп. 7.2.6, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього на суму 784905 грн.

На підставі акта перевірки, 25 грудня 2009 року ДПІ у м. Чернівці прийняті податкові повідомлення-рішення №0001530231/3, яким ПП «Ампір Плюс» визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 784905 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 392452,50 грн. та №0001520231/3 яким позивачеві визначене податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 1004036 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 259452,90 грн.

Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, а також те, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, в силу частини четвертої пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами.

Єдиною умовою не включення до складу валових витрат згідно пп. 5.3.9 цього Закону є не підтвердження будь-яких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Жодних інших підстав Закон не передбачає.

Згідно з пп 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (Закон №168) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2. вказаної статті Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, згідно п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Наведене вище також узгоджується із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996), який визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у 2008 році та у 2009 році між ТОВ «Ремонто-будівельною компанією «Астра» (Підрядник) та ПП «Ампір Плюс» (Замовник) укладались договора будівельного підряду про те, що Підрядник зобов'язується виконати та здати Замовнику в установлені договорами строки закінчені будівельні роботи, частково з матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну, дозвільну документацію та матеріали згідно накладних, прийняти від Підрядника роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання вказаних договорів в матеріалах справи наявні наступні документи: податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання виконаних підрядних робіт.

Однак, судом першої інстанції встановлено, що більшість первинних бухгалтерських документів належним чином не оформлені, а саме: договір підряду у 2008 році не містить номера та у більшості актах приймання виконаних підрядних робіт відсутні дата та відомості на підставі, яких вони були складені.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач формував валові витрати та податковий кредит на підставі укладених і наданих документів (договорів підряду, актів виконаних робіт Ф№КБ-3 та Ф№КБ-2в, податкових накладних) з контрагентом ТОВ «Ремонто-будівельною компанією «Астра» керівниками, якого були ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Однак, згідно довідки Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області №1621 від 14 серпня 2009 року в податкових накладних особисті підписи виконані не ОСОБА_7, а іншою особою, що також підтверджується показами ОСОБА_7, які отримані працівниками прокуратури Шевченківського району м. Чернівці, в яких останній вказав, що він за період діяльності на посаді директора ТОВ «Ремонто-будівельною компанією «Астра» жодного договору не укладав та не підписував; довіреностей на представлення інтересів не видавав; декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток не підписував, не заповнював і нікому не доручав цього роботи; з ПП «Ампір Плюс» ніколи не співпрацював.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що виписані від імені ОСОБА_7 податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також, в матеріалах справи наявна постанова Першотравневого районного суду м. Чернівці у справі №1-14/2011 від 24 травня 2011 року згідно якої до ОСОБА_8 застосовано ст. 6, ст.1 п. "в" Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року і провадження по кримінальній справі по обвинуваченню його у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 366 КК України закрито та звільнено останнього від кримінальної відповідальності.

При цьому, в ході розгляду кримінальної справи по відношенню до ОСОБА_8 судом було встановлено, що він працюючи на посаді директора ПП "Ампір Плюс" умисно підписав підроблені офіційні документи, а саме: довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3 та акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2 в які були внесені завідомо неправдиві дані про виконання ТОВ «Ремонто-будівельною компанією «Астра» підрядних робіт по реконструкції майданчика "універсальних розкладних майданчиків" КП МТК "Калинівський ринок" по вул. Калинівській, 13а в м. Чернівці.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що укладені договори між позивачем та його контрагентом ТОВ «Ремонто-будівельною компанією «Астра» суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем надано докази, які підтверджують, що дані договори не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів та приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Ампір плюс", - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 березня 2013 року .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Совгира Д. І.

Курко О. П.