Ухвала суду № 30265138, 28.02.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/320/13 28.02.2013 28.02.2013 28.02.2013

Провадження № 22ц-784/640/13 Головуючий у першій інстанції-Коваленко І.В.

Категорія 45 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

при секретарі - Богуславській О.М.,

за участю представника Миколаївської міськради -Цехоцького І.А.,

відповідача - ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 квітня 2012 року у цивільній справі за позовом

прокурора Ленінського району м. Миколаєва

в інтересах Миколаївської міської ради

до ОСОБА_2

про відшкодування збитків

У С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року прокурор Ленінського району м.Миколаєва ( далі - Прокурор) звернувся з позовом в інтересах Миколаївської міської ради до ОСОБА_2 про відшкодування збитків.

Прокурор зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 26 липня 2006 року ОСОБА_2 належала нежитлова будівля АЗС з іншими спорудженнями, розташована за адресою - АДРЕСА_1 Рішенням Миколаївської міської ради № 14/48 від 14 вересня 2007 року для обслуговування АЗС ОСОБА_2 передана земельна ділянка загальною площею 3930 кв.м. з наступним укладенням договору оренди. Проте договір оренди укладено не було.

Посилаючись на використання відповідачем земель Миколаївської міської ради без правовстановлюючих документів та без оплати орендної плати, прокурор просив стягнути з ОСОБА_2 шкоду, заподіяну місцевому бюджету за період з 1 січня 2009 року по 1 грудня 2011 року в розмірі 186 410,28 грн.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 квітня 2012 року позов задоволено повністю. З ОСОБА_2 на користь Миколаївської міської ради стягнуто 186 410, 28 грн. в рахунок відшкодування заподіяної шкоди та 1864, 10 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив рішення скасувати та відмовити в позові. Відповідач посилався на те, що спірна земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства, перебуває у постійному користуванні ПАТ «САТП-1404», якому він сплачував земельний податок. Крім того, спір розглянуто з порушенням правил підсудності та цивільної юрисдикції.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення. Виходячи з наступного.

Користування земельною ділянкою, що перебуває у державній або комунальній власності, здійснюється, в тому числі, шляхом отримання її в оренду.

Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно вимог статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у виді земельного податку або орендної плати та зараховується до відповідних місцевих бюджетів ( статті 270, 290 Податкового кодексу України).

Статтями 156-157 ЗК України передбачено право власника землі на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання ділянки, порядок визначення та відшкодування яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджених постановою КМУ № 284 від 19 квітня 1993 року з наступними змінами, неодержаним доходом є дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок, крім іншого, її тимчасового зайняття (пункт 3).

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними виконавчими комітетами міських рад.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (пункт 2).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 26 липня 2006 року ОСОБА_2 набув право власності на нежитлову будівлю АЗС з іншими спорудженнями, розташованими по АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Рішенням Миколаївської міської ради № 14/48 від 14 вересня 2007 року ( а.с.6) затверджена технічна документація із землеустрою для укладання договору оренди земельної ділянки площею 3930 кв.м з віднесенням її до земель іншої комерційної діяльності для обслуговування АЗС за вищевказаною адресою ( пункт 13). Спірна ділянка передана ОСОБА_2 в оренду строком на 10 років. Землекористувача зобов'язано укласти договір оренди в управлінні земельних ресурсів ( пункт 13.4).

Договір оренди земельної ділянки площею 3930 кв.м не укладався.

31 жовтня 2011 року ОСОБА_2 подарував 97/100 часток нежитлового приміщення громадянці ОСОБА_4 (а.с.20) та продав 3/100 частини нерухомості громадянину ОСОБА_5.( а.с.26).

28 листопада 2011 року перевіркою землевпорядних органів складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яким засвідчено невиконання ОСОБА_2 рішення органу місцевого самоврядування та використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів (а.с.14-15).

Актом комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 12 грудня 2011 року визначено розмір збитків, завданих ОСОБА_2 ( а.с.12).

Збитки складають неодержаний дохід власником землі - Миколаївської міської ради в розмірі орендної плати за період з 1 січня 2009 року до 1 грудня 2011 року - 186 410, 28 грн. ( а.с.14), затверджений виконкомом міської ради № 1260 від 21 грудня 2011 року ( а.с.7).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 порушив вимоги земельного законодавства, користувався земельною ділянкою площею 3930 кв.м безоплатно без достатньої правової підстави, заподіяв шкоду власнику в розмірі неодержаного ним доходу (орендної плати), яка підлягає відшкодуванню за статтею 1166 ЦК України та статтею 156 ЗК України.

Колегія не може прийняти до уваги посилання апелянта на те, що земельна ділянка перебувала в постійному користуванні юридичної особи - ПАТ «САТП-1404», як попереднього власника АЗС, і за неї товариство сплачує земельний податок.

Так, рішенням Миколаївської міської ради від 14 вересня 2007 року № 14/48 земельну ділянку площею 3930 кв.м вилучено у ВАТ «САТП-1404», змінено цільове призначення землі (пункт 13.1), внесені відповідні зміни до Державного акту на право постійного користування землею № 136 від 25.12.97 року ( пункт 13.3). Підставою вилучення цієї ділянки зазначено клопотання ВАТ «САТП-1404» від 20 вересня 2006 року № 251 про вилучення землі ( а.с.6). Земельну ділянку передано в оренду новому власнику нерухомості - ОСОБА_2 .

Безпідставними є і твердження ОСОБА_2 про те, що він не знав про передачу йому дялнки в оренду.

18 вересня 2006 року ОСОБА_2 звертався до міського Голови з заявою про переоформлення на нього права власності на земельну ділянку 3930 кв.м ( а.с.64). Для укладення договору оренди земельної ділянки виготовлялась технічна документація, визначались площі забудови та наявність споруджень, що неможливо без участі власника нерухомості. Технічна документація була затверджена вищеназваним рішенням Миколаївської міської ради ( а.с.6).

Не звільняє ОСОБА_2 від обов'язку відшкодувати збитки власнику і посилання апелянта на те, що за користування землею він платив юридичній особі - ПАТ «САТП-1404» (а.с.86). Стороною орендних відносин має бути власник землі - Миколаївська міська рада, а не попередній землекористувач.

Колегією суддів не встановлено і таких порушень судом першої інстанції норм процесуального законодавства, які призвели до невірного вирішення спору.

Спір щодо відшкодування збитків власнику землі виник у сфері земельних правовідносин; нерухоме майно, розташоване на спірній ділянці, придбано ОСОБА_2 як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем ( а.с.22). Отже, підстави для визначення господарської юрисдикції спору відсутні.

Спірна земельна ділянка розташована на межі умовного поділу території міста на адміністративні райони - Центральний та Ленінський, що й вплинуло на наявність суперечливих даних в матеріалах справи (а.с.46 та 81).

При цьому за нині діючим процесуальним законодавством порушення правил територіальної підсудності само по собі не є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Не може бути достатнью підставою для скасування судового рішення і розгляд справи судом у відсутності відповідача.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 надано право висловити заперечення проти позову та надати докази на їх підтвердження.

При визначенні розміру збитків, заподіяних власнику, суд першої інстанції вірно виходив з того, що збитками є неодержана Миколаївською міською радою орендна плата за період в межах строку позовної давності.

Комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Миколаївської міської ради ( далі - комісія) збитки розраховані за період з 1 січня 2009 по 1 грудня 2011 року, виходячи з нормативної грошової оцінки землі - 1 731 794 грн., розміру орендної плати - 3% ( а.с.10, 12). Акт комісії про визначення розміру збитків - 186410,28 грн. затверджено рішенням органу місцевого самоврядування ( а.с.7).

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення на користь Миколаївської міської ради з ОСОБА_2 186 410 грн. збитків, заподіяних власнику порушенням земельного законодавства.

Підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді