Постанова № 30265126, 13.03.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

13 березня 2013 року Справа № 823/340/13-а

08 год. 55 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.

при секретарях судового засідання Литвинчук В.М., Поліщук О.О., Кулику О.П.,

за участю представника позивача - Коваленко Т.Б.- за довіреністю,

представника відповідача - Ковтун Т.А. - за довіреністю,

представника третьої особи - Качур А.П. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби, за участю третьої особи - товариство з обмеженою відповідальністю «КХП Тальне» про визнання незаконними дій, відсутності повноважень, скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До суду з позовною заявою звернулося дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів», в якій просить визнати незаконними дії Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000032301 від 28.01.2013, №0000042301 від 28.01.2013 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Представник третьої особи в своїх поясненнях підтримала позицію позивача у даному адміністративному позові.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Cудом встановлено, що працівниками Тальнівської МДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ДП ДАК «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень 2012 року та з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині правомірності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Інтертрейд-М», за результатами якої складений акт від 30.11.2012 № 418/1501/00952551. Зокрема, в акті перевірки встановлені наступні порушення: 1. Порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого на підставі п. 200.14 ст. 200 ПК України ДП ДАК «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» збільшується сума бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на суму 183911 грн.

2. За результатами порушення пункту 200.4 ст. 200 розділу V ПКУ ДП ДАК «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» завищено значення залишку від'ємного значення, який після відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду (24 рядок декларації за вересень 2012 року) на суму 183911 грн.

3. Порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) (чинний на момент вчинення правопорушення)та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит на суму 63181,25 грн. та в порушення 5.3.9 Закону України «Про оподаткування податку на прибуток підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п. 139.1 податкового кодексу завищено суму витрат на 315906,25 та занижено податкове зобов'язання в сумі 78977,00 грн.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення рішення від 28 січня 2013 року № 0000042301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 78977 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі - 19744 грн. 25 коп. та податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2013 року №0000032301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 63181 грн. 25 коп., та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 15795 грн. 31 коп.

Обставини вчиненого порушення позивача ґрунтуються на взаємовідносинах з ТОВ «Інтертрейд-М».

Відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України станом на дату проведення перевірки обліковується розбіжність між податковим кредитом ДП ДАК «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» та податковими зобов'язаннями ТОВ «Інтертрейд- М» за грудень 2010 року на суму ПДВ - 63181,25 грн. За даними акта ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 21.08.2012р. № 159/22-7/36507392 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтертрейд-М» щодо підтвердженні взаємовідносин з платником податків ДП ДАК "Хліб України" «Тальнівський комбінат хлі бопродуктів» встановлено відсутність здійснення операцій з придбання та продажу товарів покупцям за відповідний період.

Даним актом встановлено, що ТОВ «Інтертрейд-М» за юридичною та фактичною ад ресами згідно реєстрації не знаходиться, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезна ходженням, на момент перевірки відсутня будь-яка інформація про наявність у ТОВ «Інтертрейд М» складських приміщень, автомобільного транспорту, а також устаткування, що не обхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а також відпо відної кількості працюючих. В ході проведення перевірки не було встановлено факту пе редачі товарів від продавця ТОВ «Інтертрейд-М» до покупця , в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Судом встановлено, що ДП ДАК «Хліб України» «Тальнівський КХП» підписано договір №141 від 14.12.2010 р. з ТОВ «Інтертрейд-М» на поставку пшениці в кількості 230 тонн по ціні 1650 грн. на загальну суму 379500 грн. За умовами договору поставка товару здійснювалась постачальником на умовах СРТ склад ДП ДАК «Хліб України» Тальнівський КХП» м. Тальне, вул. Вокзальна, 93.

Пшениця поставлена згідно накладної №0194 від 15.12.2010 р. на загальну суму 379087,50 грн., в т.ч ПДВ 63181,25 грн. На поставку пшениці ДП ДАК «Хліб України» «Тальнівський КХП» видано доручення №169 від 14.12.2010 р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми); дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зауважує, що вище згадувана видаткова накладна оформлена у відповідності до вимог оформлення первинних документів. Передача товару здійснювалась згідно акта приймання-передачі. Оплата за пшеницю проведена в повній сумі відповідно платіжних доручень:

- №744 від 15.12.2010 р. на суму 40000,00 грн.

- №748 від 16.12.2010 р. на суму 27000,00 грн.

- №745 від 16.12.2010 р. на суму 35000,00 грн.

- №752 від 17.12.2010 р. на суму 50000,00 грн.

- №757 від 21.12.2010 р. на суму 190087,50 грн.

- №173 від 17.02.2011 р. на суму 37000,00 грн.

ТОВ «Інтертрейд-М» надано податкову накладну №0194 від 15.12.2010 на загальну суму 379087,50 грн., в т.ч. ПДВ 63181,25 грн., яку було включено до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року. Згідно п.п 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість» від 03.01.1997 р. N 168/97-ВР (чинного на час правовідносин) та п. 201.10 Податкового кодексу України накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Так як податкова накладна, надана ТОВ «Інтертрейд-М» відповідає вимогам п.п 7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість» та п. 201.1 Кодексу, підприємство правомірно включило суму ПДВ 63181,25 грн. до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 р. Згідно п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд, досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій ДП ДАК «Хліб України» «Тальнівський КХП» за грудень 2010 р., на підставі яких сформовані дані податкового обліку, дійшов до висновку, що господарські операції фактично здійснені та підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Зокрема, пшениця в кількості 229,75 т облікована на складі відповідно до накладних № 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23 від 15.12.2010.

Дана операція відображена в бухгалтерському рахунку 281 «Товари на складі». Крім того, доказом реальності здійснення господарських операцій є наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій. Як вбачається з видаткової накладної №28 від 28.12.2010 пшениця в кількості 229,75 т 28.12.2010 р. реалізована ТОВ «КХП «Тальне» по ціні 1660,00 грн. на загальну суму 381385,00 грн., в т.ч. ПДВ 63564,17 грн. Вказана операція відображена в податковій накладній №342 від 28.12.2010, яка включена до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року. Крім цього, валовий дохід в сумі 317821 грн. включено до податкової декларації податку на прибуток підприємства за 2010 рік.

Як вбачається з проведеного аналізу, відбулися зміни активів та зобов'язань підприємства, що свідчить про реальність здійснення господарських операцій платника податків.

Таким чином суд вважає, що ДП ДАК «Хліб України» «Тальнівським КХП» правомірно включено суму ПДВ 63181,25 грн. до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року та суму придбання товару 315906,25 грн. до валових витрат податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік.

Порушення позивача базуються повністю на акті ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 21.08.2012р. № 159/22-7/36507392 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтертрейд-М» щодо підтвердженні взаємовідносин з платником податків ДП ДАК "Хліб України" «Тальнівський комбінат хлі бопродуктів» встановлено відсутність здійснення операцій з придбання та продажу товарів покупцям за відповідний період.

Даним актом встановлено, що ТОВ «Інтертрейд-М» за юридичною та фактичною адресами згідно реєстрації не знаходиться, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезна ходженням, на момент перевірки відсутня будь-яка інформація про наявність у ТОВ «Інтертрейд-М» складських приміщень, автомобільного транспорту, а також устаткування, що не обхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а також відпо відної кількості працюючих. Згідно із частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами мають ознаки нікчемності.

Враховуючи вищевикладені висновки відповідача, суд зауважує, що дані твердження податкового органу підлягають спростуванню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов?язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч.3 ст.228 ЦК України).

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а саме статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Суд наголошує, що згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Судом встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «Інтертрейд-М» підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинним документами.

Щодо правомірності формування податкового кредиту суд зазначає наступне.

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. ст. 198 цього ж Кодексу, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагентів.

Суд також звертає увагу, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Отже, відповідачем не доведено, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Натомість суд приходить до висновку, що зміст укладених позивачем угод не суперечить актам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представники податкового органу не надали суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 28 січня 2013 року № 0000032301та від 28 січня 2013 року № 0000042301 прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги ДП ДАК «Хліб Україна» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконними дії Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області щодо визнання правочину (№141 від 14.12.2010) між «Інтертрейд М» та ДП ДАК «Хліб Україна» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчиненим удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, таким, що має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону.

Визнати відсутність у Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області повноважень по визнанню правочинів такими, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 28 січня 2013 року № 0000032301.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 28 січня 2013 року № 0000042301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» (ідентифікаційний код 00952551) 1776 (одна тисяча сімсот сімдесят шість) грн. 99 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови складений та підписаний 18 березня 2013 року