Ухвала суду № 30265115, 28.02.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/158/13 28.02.2013 28.02.2013 28.02.2013

Провадження № 22ц-784/534/13 Головуючий у першій інстанції-Козаченко Р.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

при секретарі - Богуславській О.М.

за участю представника позивача - Красавіної Ю.С.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - «ОТП Факторинг Україна»)

до ОСОБА_4, ОСОБА_2

про стягнення кредитної заборгованості

У С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року «ОТП Факторинг Україна» звернулося з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 9 вересня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого стало ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № СL-400/163/2008, відповідно до умов якого позичальниця отримала 34 246 доларів США кредитних коштів зі сплатою 14, 49 процентів річних строком до 9 вересня 2014 року. Того ж числа між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № SR-400/163/2008, за яким ОСОБА_2 поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором. У період з березня 2009 року по квітень 2010 року між банком та позичальником і поручителем укладались додаткові договори до кредитного договору та договору поруки щодо графіків та розмірів щомісячних платежів.

Позичальник ОСОБА_4 порушує умови договору, з травня 2012 року платежі не вносить, та має заборгованість станом на 19 жовтня 2012 року в розмірі 32 779,10 доларів США, що еквівалентно 262 003,35 грн., та 66970,95 грн. пені, а всього 328 974,3 грн.

27 червня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю «ОТП Факторинг Україні» набув право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі і за вищеназваними договорами.

Посилаючись на порушення позичальником кредитних зобов'язань, що є підставою дострокового повернення кредитних коштів (п. 1.9.Договору, а.с. 7 зворот), а також заміну сторони у зобов'язанні, «ОТП Факторинг Банк» просив стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно 32 779,1 доларів США та 66 970,95 грн. загальної кредитної заборгованості, що еквівалентно 328 974,3 грн.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 позов не визнали, посилаючись на відсутність їх вини у порушенні зобов'язання, недоведеність підстав дострокового повернення кредиту та суттєву зміну обставин через світову фінансову кризу, що унеможливлює своєчасне виконання кредитних зобов'язань.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 грудня 2012 року позов задоволено. На користь «ОТП «Факторинг Україна» з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно стягнуто 328 974,3 грн. кредитного боргу, в тому числі 234 558,34 грн. (29 345,47 доларів США) кредиту, 27 445 грн. (3 433,63 доларів США) процентів, 66970,95 грн. пені, а також з кожного по 1609,5 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив рішення скасувати та відмовити в позові. Апелянт посилався на те, що суд неповно дослідив обставини справи, не дав належної оцінки запереченням відповідачів та не виклав їх в мотивувальній частині судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Згідно статей 526 та 611 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, а в разі їх порушення настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов'язок позичальника повернути кредитні кошти та сплатити проценти передбачений статтею 1054 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 1052 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статтей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним за правочином своїх прав (відступлення права вимоги) іншій особі, яка набуває права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 9 вересня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого став ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № СL-400/163/2008 (далі - кредитний договір), за яким позичальник отримала 34 264 доларів США кредитних коштів за умови сплати 14,49 процентів річних за користування кредитом строком до 9 вересня 2014 року з зобов'язанням їх повернення відповідно до узгодженого графіку(а.с.6-9).

Додатковими договорами до кредитного договору від 10 березня 2009 року, 9 вересня 2009 року, 9 квітня 2010 року ( а.с.11,14,18) визначались пільгові періоди та розмір щомісячних платежів.

У забезпечення виконання кредитних зобов'язань 9 вересня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № SR-400/163/2008, за яким останній зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником кредитних зобов'язань (далі - договір поруки, а.с. 24). Додатковими договорами до договору поруки від 10 березня 2009 року, 9 вересня 2009 року, 9 квітня 2010 року з ОСОБА_2 узгоджені і зміни кредитних зобов'язань ( а.с25,26,27).

Згідно з пунктом 1.9 кредитного договору кредитор набуває право вимагати дострокового виконання кредитних зобов'язань у разі порушення позичальником та/або поручителем своїх боргових зобов'язань.

ОСОБА_4 порушувала кредитні зобов'язання в частині строків внесення щомісячних платежів та їх розмірів (а.с.5).

Останній частковий платіж внесла 4 травня 2012 року.

Заборгованість ОСОБА_4 станом на 19 жовтня 2012 року складає

- 29 345,47 доларів США, що еквівалентно 234 558,34 грн., за тілом кредиту

- 3 433,63 доларів США, що еквівалентно 27 445 грн., за процентами та

- 66970,95 грн. пені,

а всього 32 779,10 доларів США та 66970,95 грн.

Розрахунок заборгованості відповідачі не оспорюють.

2 серпня 2012 року позичальнику ОСОБА_5 та поручителю ОСОБА_2 направлені досудові вимоги про погашення заборгованості та дострокове повернення кредитних коштів ( а.с.30,31).

27 червня 2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та «ОТП Факторинг Україна» укладені Договір купівлі-продажу кредитного портфелю ( а.с.32-39) та Договір про відступлення права вимоги ( а.с.41-42), за змістом яких останній набув право вимоги за кредитними договорами, укладеними ПАТ «ОТП Банк» з позичальниками, та забезпечувальними договорами.

Додаток №1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 27 червня 2012 року включає і угоди, укладені відповідачами (а.с. 40).

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позичальник ОСОБА_4 та поручитель ОСОБА_2 порушили умови кредитного договору та договору поруки, що є підставою їх солідарного обов'язку достроково повернути кредитні кошти, сплатити проценти і пеню, а право вимоги виконання зобов'язань належить ОТП «Факторинг Україна» на підставі правочину.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам статей 514, 554, 1052, 1054 ЦК України.

Колегія не може прийняти до уваги посилання апелянта на те, що позивач не набув права вимоги дострокового повернення кредитної заборгованості. Підстави набуття цього права та норми цивільного законодавства, що регулюють обсяг прав та обов'язків сторін, зазначені вище.

Про заміну кредитора відповідачі повідомлялись письмово досудовими вимогами від 2 серпня 2012 року (а.с.31, 31 зворот, 32, 32 зворот).

Висновок суду про належність повідомлення відповідачів за зазначеною ними адресою викладено в мотивувальній частині судового рішення, і колегія суддів з ним погоджується.

Не можна вважати обґрунтованим і посилання апелянта на те, що заборгованість за кредитним та забезпечувальним договором виникла через заміну кредитора та несвоєчасне повідомлення про це боржників.

З наданого позивачем розрахунку ( а.с.5) та платіжних документів ( а.с.77-108) вбачається, що розміри фактичних щомісячних платежів, які здійснювала ОСОБА_4, не відповідали узгодженим графікам ( а.с.13зворот, 16 зворот,21зворот) протягом всього періоду дії договору. Цього факту апелянт не заперечує.

Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді