Ухвала суду № 30260843, 01.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р.

справа № 2а-0870/7057/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Суховарова А.В.

суддів Головко О.В. Дурасової Ю.В.

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2011 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВ-Трейд»до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛВ-Трейд» 25.08.2011 звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Запоріжжя, в якому просить визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №000363232302 від 15.08.2011 про податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 6’949’426гр25коп; податкове повідомлення-рішення №0003642302 від 15.08.2011 про податкове зобов’язання з податку на додану вартість 5’804’983гр; податкове повідомлення-рішення №00003652302 від 15.08.2011 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 4’443’428гр та застосування штрафних санкцій в сумі 325’900гр; податкове повідомлення-рішення №0003662308 від 15.08.2011 про застосування штрафних санкцій в сумі 6460гр за порушення при використанні реєстраторів розрахункових операцій (т1ас2).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2011 позов задоволений частково. Визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення №000363232302 про податкове зобов’язання з податку на прибуток, №0003642302 про податкове зобов’язання з податку на додану вартість, №00003652302 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість. В задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0003662308 про застосування штрафних санкцій за порушення при використанні реєстраторів розрахункових операцій відмовлено (т5ас151).

В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та повністю відмовити в задоволені позову. Вказують що поставка товарів від контрагентів не підтверджена товарно-транспортними накладними, один з постачальників ТОВ «Кемпус»не знаходиться за місцем реєстрації (т6ас157).

Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно акту №168/23-2/34373716 від 27.07.2011 планової виїзної документальної перевірки ТОВ «ЛВ-Трейд» за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, проведеної ДПІ в Жовтневому районі м.Запоріжжя, при формуванні валових витрат порушений пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Придбання товарів у ТОВ «Кемпус», ТОВ «Глобус Діскавері»не підтверджено, а тому не є витратами платника податків, здійсненими як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Придбання товарів у ТОВ «Сав-Трейдінг»не підтверджено податковими накладними. Їх включення до податкового кредиту є порушенням пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». ТОВ «ЛВ-Трейд»укладало нікчемні правочини та реальної передачі товару не відбувалось. Внаслідок чого позивачем завищені валові витрати на 22’238’225гр, що призвело до заниження податку на прибуток на 5’559’557гр; завищений податковий кредит та занижений податок на додану вартість на суму 4’678’327гр. Крім того, виявлені порушення пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»відносно обов’язку щоденно друкувати фіскальні звітні чеки (т1ас33-140).

ДПІ в Жовтневому районі м.Запоріжжя 15.08.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №000363232302, яким збільшено податкове зобов’язання з податку на прибуток на 6’949’426гр25коп (5’559’557гр основний платіж, 1’389’869гр25коп штрафні санкції); податкове повідомлення-рішення №0003642302, яким збільшено податкове зобов’язання з податку на додану вартість 5’804’983гр (4’678’327гр основний платіж, 1’126’656гр штрафні санкції); податкове повідомлення-рішення №00003652302, яким зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на 4’443’428гр та застосовані штрафні санкції в сумі 325’900гр; податкове повідомлення-рішення №0003662308, яким застосовані штрафні санкції в сумі 6460гр за порушення при використанні реєстраторів розрахункових операцій (т1ас27-32).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час спірних правовідносин, об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, втому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пункту 11.2.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – день їх видачі з каси платнику податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час спірних правовідносин, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно реєстраційних документів, основним видом діяльності ТОВ «ЛВ-Трейд»є торгівля радіотелевізійною апаратурою, електропобутовими приладами (т1ас16). Згідно податкових накладних, позивач купував у ТОВ «Кемпус», ТОВ «Глобус Діскавері», ТОВ «Сав-Трейдінг»побутову техніку, - тобто товарно-матеріальні цінності, необхідні для власної господарської діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податкова інспекція не заперечує, що ТОВ «ЛВ-Трейд»придбало вищеперелічені товари за господарськими угодами та належним чином їх оприбуткувало. Відомості про оформлені накладні та розрахунки містяться в акті перевірки.

Відповідно до частини 4 пункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пунктів 7.5, 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 7.2.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сплачений по ним податок на додану вартість правомірно віднесений до складу податкового кредиту у відповідності до пунктів 7.5, 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а витрати віднесені до складу валових у відповідності до статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції правильно керувався переліченими нормами.

Стосовно доводів апеляційної скарги про нікчемність договорів, то відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомочним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України.

Виходячи з положень пунктів 7.2.3, 7.2.6 статті 7 Закон України «Про податок на додану вартість», для одержання бюджетного відшкодування платник податків повинен заплатити податок на додану вартість у ціні товару постачальникам продукції, виконавцям робіт, що позивачем і було зроблено.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку це особа, яка згідно з цим законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Відповідно до пунктів 7.3, 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) , що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції (виконаних робіт).

Як наголосив Верховний Суд України в постанові від 13.01.2009 по аналогічному спору, несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність поставок побутової техніки позивачу підтверджена господарськими договорами, платіжними документами про перерахунок коштів, податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, обліковими документами на придбання продукції, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в акті перевірки. Відповідно до положень пунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «ЛВ-Трейд»отримало право на одержання бюджетного відшкодування та правомірно зазначило про це в деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 7.2.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація осіб як платників податку на додану вартість здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Перелічені в акті перевірки юридичні особи ТОВ «Кемпус», ТОВ «Глобус Діскавері», ТОВ «Сав-Трейдінг»перебувають в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва платників податку на додану вартість.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії»зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов’язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов’язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов’язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов’язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов’язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Суб’єктом владних повноважень не доказано незаконність дій, безпосередньо з боку ТОВ «ЛВ-Трейд»при придбанні продукції. Крім того, в акті №249/23-2/34373716 від 31.08.2010 позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛВ-Трейд»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення ПДВ за березень і квітень 2010 року, проведеної ДПІ в Жовтневому районі м.Запоріжжя, в тому числі у взаємовідносинах з ТОВ «Кемпус», ТОВ «Глобус Діскавері», ТОВ «Сав-Трейдінг», - порушень податкового законодавства не зафіксовано (т1ас141-178).

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Окружний суд правильно відмовив в позові у визнанні протиправним податкового повідомлення-рішення №0003662308 про застосування штрафних санкцій за порушення при використанні реєстраторів розрахункових операцій. Матеріалами справи доведено порушення позивачем пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»відносно обов’язку щоденно друкувати фіскальні звітні чеки. В цій частині постанова не оскаржена.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2011 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено 01.11.2012

В повному обсязі ухвала складена 05.11.2012.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Ю.В. Дурасова