Ухвала суду № 30260027, 27.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року справа №812/275/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.,

за участю сторін по справі:

позивач: не з'явився,

відповідач: Лиманюк М.А. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013р. по справі № 812/275/13-а (головуючий І інстанції Ковальова Т.І.) за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000691702 від 10.08.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000691702 від 10.08.2012 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013р. позов задоволено повністю, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000691702 від 10.08.2012 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Донарахування позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивач не довів реальність угод з ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс».

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року за результатами якої складено акт від 25.07.2012 №800/17-2420700063 та прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000691702 від 10.08.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64154,00 грн., з яких за основним платежем - 51928,00 грн., штрафні санкції - 12226,00 грн..

З акту перевірки вбачається, що підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог : - п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97ВР (зі змінами та доповненнями) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - \/І внаслідок чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 51928,00 грн., а саме в тому числі у січні 2010 року - 8804,00 грн., у лютому 2010 року - 18169,00 грн., у червні 2010 року - 5562,00 грн., у липні 2010 року - 7154,00 грн., у серпні 2010 року - 3144,00 грн., у вересні 2010 року - 2874,00 грн., у жовтні 2010 року - 3193,00 грн., у січні 2011 року - 3028,00 грн.

В основу висновків акту перевірки полягли ознаки нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ «Метал трейд СВ» та ПП «Завозінвест», передбачені ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216, ст.228 Цивільного кодексу України.

Під час проведення перевірки відповідачем до уваги взято інформацію викладену в актах Ленінської МДПІ у м. Луганську від 30.01.2012 №100/16/33352412 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Метал Трейд СВ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з 01.06.2010 по 31.01.2011, від 30.01.2012 №101/16/36324058 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Завозінвест» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з червня 2010 року по січень 2011 року. В актах зазначено, що у підприємств відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

За вимогами п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість") .

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 наведеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом, який складається в момент виникнення податкових зобов'язань у продавця. Відповідальність за складання податкових накладних і відповідність їх податковим зобов'язанням несе саме продавець, а не покупець, який отримує податкові накладні.

За вимогами п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Зазначені в акті перевірки податкові накладні , що складені ТОВ «Метал трейд СВ» та ПП «Завозінвест», відповідають вимогам п.п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, згідно до п.п. 198.1 ст.198 якого право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Факт отримання позивачем товару у ТОВ «Метал трейд СВ» , який в продальшому був проданий позивачем ЗАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва», ТОВ «Біонафта Термінал Україна», підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками - фактурами, банківськими виписками, товаро - транспортними накладними (т. І а.с.42-74, 157-161, т. ІІ а.с.5-29, 54-59,61,62.

Придбання товару у ПП «Завозінвест», який надалі проданий позивачем ТОВ «Композит-К» та ТОВ «Ітерса», підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками - фактурами, банківськими виписками, товаро - транспортними накладними (т. І а.с.75-137, 162-168, т. ІІ а.с.5-29, 60,63-78).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані. Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим. Недекларування контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань породжує негативні наслідки саме для цих підприємств та не може свідчити про факт нікчемності укладених правочинів.

На дату здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Метал трейд СВ» та ПП «Завозінвест» були зареєстровані як платники податків на додану вартість, установчі документи не були визнані недійсними.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не доведено тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними. Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку податковим органом не надано.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013р. по справі № 812/275/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013р. по справі № 812/275/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 березня 2013 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 01 квітня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок