Ухвала суду № 30259848, 22.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2013 р. Справа № 124822/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року по справі № 2а/0370/1316/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальсько-пресове підприємство" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

08.05.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальсько-пресове підприємство" звернулося в суд з позовом до Ковельської об'єднаної державної інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Ковельської ОДПІ Волинської області ДПС) про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000292300 та № 0000302300 від 22.03.2012 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року по справі № 2а/0370/1316/12 адміністративний позов ТзОВ "Ковальсько-пресове підприємство" до Ковельської ОДПІ Волинської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 22 березня 2012 року № 0000292300, № 0000302300.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Ковельська ОДПІ Волинської області ДПС оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити ТзОВ "Ковальсько-пресове підприємство" в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,Ковельською МДПІ (правонаступником якої є Ковельська ОДПІ Волинської області ДПС) було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, про що складено акт перевірки № 11/23-36523079 від 11.01.2012 року. Перевіркою встановлено наступні порушення ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство», зокрема: в порушення підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статі 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем зайво віднесено до складу валових витрат за 2010 рік та перший квартал 2011 року суму нарахованих відсотків за договором позики № П/05/10-02 від 19.05.2010 року, чим завищено валові витрати за 2010 рік на 1270692,00 грн. та за перший квартал 2011 року на суму 135000,00 грн.; в порушення підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України позивачем зайво віднесено до складу фінансових витрат за другий-третій квартал 2011 року процентів за користування кредитом в сумі 785404,00 грн.; в порушення підпункту 1.22.2 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не нараховано та не включено до складу валового доходу за 2010 - 2011 роки суму умовно нарахованих відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної допомоги, на загальну суму 458171,00 грн.; в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем зайво включено до складу валових витрат вартість посередницьких послуг в розмірі 236992,00 грн.

На підставі акту перевірки № 11/23-36523079 від 11.01.2012 року, Ковельською ОДПІ Волинської області ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.01.2012 року № 0000092300, яким позивачу донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 825973,00 грн., в т. ч. 711732,00 грн. - за основним платежем та 114241,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, Ковельською ОДПІ 22.03.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення: № 0000292300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 795225,00 грн., в т. ч., за основним платежем - 711732,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 83493,00 грн. та № 0000302300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 32012,00 грн., в т. ч., за основним платежем - 26410,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6602,00 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що в порушення підпункту 1.22.2 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не нараховано та не включено до складу валового доходу за 2010 - 2011 роки суму умовно нарахованих відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної допомоги, на загальну суму 458171,00 грн. Проте з такими висновками перевірки колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.05.2010 року між ТзОВ «Компанія з управління активами «Форвард» (позикодавець) та ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» (позичальник) укладено договір позики від 19.05.2010 року № П/05/10-02, згідно з яким позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 6000000,00 грн. з терміном повернення до 19.05.2011 року, відсотки по позиці складають 35,00 % у рік. 27.05.2010 року позивач отримав 5000000,00 грн. за вказаним договором (двома сумами по 2500000,00 грн.).

Відповідно до пункту 1.22.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскільки договором позики від 19.05.2010 року № П/05/10-02 передбачалося нарахування процентів як плати за користування коштами, тому одержані позивачем 5000000,00 грн. за вказаним договором не підпадають під законодавче визначення поворотної фінансової допомоги.

Крім того, враховуючи те, що позика була отримана позивачем після того, як венчурний фонд в особі керуючого активами увійшов до складу учасників ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство», що підтверджується статутом, тому висновок податкового органу про те, що платник податку не включив до валового доходу суму умовно нарахованих відсотків та занизив задекларований дохід з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року на суму 485171,00 грн. є необґрунтованим, що правомірно зазначено судом першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1.10, 1.11 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються : платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту). Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами. Кредит - кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент.

Згідно із підпунктом 5.5.1 пункту 5.1 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Пунктом 141.1 статті 141 ПК України передбачено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Суд апеляційної інстанції вважає, що проценти за договором позики № П/05/10-02 від 19.05.2010 року є витратами за борговими зобов'язанням в розумінні підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 141.1 статті 141 ПК України, тому платником податків правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на сплату відсотків за користування позикою за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2010 року між ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір комерційного посередництва № У-Кр-1/02-10 від 01.02.2010 року, за яким виконавець зобов'язувався надати посередницькі послуги: пошук потенційних покупців виробів з металопрокату, участь в переговорах щодо встановлення безпосередніх договірних відносин між замовником та його контрагентом, сприяння складенню угод на купівлю-продаж виробів з металопрокату. Додатковою угодою № 1 від 01.10.2010 року до договору комерційного посередництва № У-Кр-1/02-10 від 01.02.2010 року було передбачено, що при перевищенні загальної суми договору 2000000,00 грн., виконавець має право на отримання від замовника винагороди у розмірі 8% від суми перевищення.

Як вбачається з матеріалів справи, завдяки послугам комерційного посередництва наданих підприємцем ОСОБА_1, позивачем було укладено договори з ВАТ «Стаханівський вагонобудівний завод» № 432 від 01.07.2010 року та № 60/432 від 15.12.2010 року, за яким реалізовано готової продукції ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» в третьому кварталі 2010 року на суму 907229,35 грн., в четвертому кварталі 2010 року на суму 2154484,04 грн., в першому кварталі 2011 року на суму 1899810,36 грн., в другому кварталі 2011 року на суму 2790136,33 грн., в третьому кварталі 2011 року на суму 2281705, 99 грн., в четвертому кварталі 2011 року на суму 1052923,32 грн.

Факт надання зазначених послуг підтверджується також належним чином оформленими актами здавання-приймання виконаних робіт, банківськими виписками, актами звірки розрахунків.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки послуги комерційного посередництва, надані підприємцем ОСОБА_1, пов'язані з продажем продукції власного виробництва позивача, підтверджені первинним документами, тому вартість посередницьких послуг в розмірі 236992,00 грн. правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року по справі № 2а/0370/1316/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 27.03.2013 року

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський