Ухвала суду № 30259586, 12.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року Справа № 142283/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання Ратушній М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Миколаївському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» до Державної податкової інспекції в Миколаївському районі Львівської області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Миколаївському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2011 року № 0000232321, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року в розмірі 913750 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що право на податковий кредит з податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року позов задоволено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що надані позивачем докази вказують на відсутність порушень ним пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України. Позивачем представлено суду необхідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій між ним та ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» і їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» іТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» з підстав, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, на думку суду першої інстанції є помилковими, оскільки податкові органи не наділені законодавством компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Крім того, сама по собі несплата податку контрагентом, в тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Державна податкова інспекція в Миколаївському районі Львівської області подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неповним дослідженням судом доказів і встановлення обставин у справі, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В процесі апеляційного розгляду відповідач звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду з клопотанням про проведення процесуального правонаступництва Державної податкової інспекції в Миколаївському районі Львівської області, яке реорганізовано у Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію державної податкової служби у Львівській області.

Враховуючи надані докази реорганізації первинного відповідача та положення ст. 55 КАС України, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

В період з 05.04.2011 року до 13.04.2011 року Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Львівської області було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року та декларації за січень, лютий 2011 року з питань правильності задекларованого податкового кредиту, за результатами якої складено Акт від 20.04.2011 року № 164/230/33525073.

В Акті вказано про порушення позивачем вимог пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010 року в сумі 913750 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 року форми «В4» № 0000232321, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 913750 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 цієї статті якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

При цьому відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з наведеними нормами правомірність віднесення позивачем вказаних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за вказані податкові періоди підтверджує його право на бюджетне відшкодування цього податку.

Також аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

В цьому контексті також необхідним є встановлення факту реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На обґрунтування своїх висновків, відповідач вказує на те, що не доведена реальність операцій позивача з контрагентом ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ», оскільки первинні документи по господарських операціях не оформлені належним чином. Крім того, правочини, укладені між цими підприємствами, мають ознаки фіктивності.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача необґрунтованими з наступних підстав.

Фактичне здійснення господарських операцій між ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» з ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ», а також проведення позивачем розрахунків за отримані роботи, підтверджується наступними доказами, наданими позивачем та дослідженими судом:

- договором від 27.08.2010 року № 27/08-ОЧ, відповідно до якого ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» (виконавець) бере на себе виконання робіт по очистці біофільтрів на очисних спорудах, а ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» (замовник) зобов'язується оплатити договірну ціну в розмірі 936000 грн.;

- податковою накладною від 31.12.2010 року № 144 на суму 936000 грн., виписаною ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ»;

- актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року форми № КБ-2в;

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року форми № КБ-3;

- договором від 17.09.2010 року № 17/09-ТО, відповідно до умов якого ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» (виконавець) бере на себе виконання робіт по технічному обслуговуванню турбіни Р-6-35/ЗМ, а ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» (замовник) зобов'язується оплатити договірну ціну в розмірі 1371000 грн.;

- податковою накладною від 31.12.2010 року № 143 на суму 1371000 грн., виписаною ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ»;

- актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року форми № КБ-2в;

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року форми № КБ-3;

- договором від 28.09.2010 року № 28/09-ТО, відповідно до умов якого ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» (виконавець) бере на себе виконання робіт по очистці та технічному обслуговуванню бойлерів на ЦТП № № 1-4, а ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» (замовник) зобов'язується оплатити договірну ціпу в розмірі 1272000 грн.;

- податковою накладною від 31.12.2010 року № 146 на суму 1272000 грн., виписаною ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ»;

- актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року форми № КБ-2в;

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року форми № КБ-3;

- договором від 05.10.2010 року № 05/10-Рм, відповідно до умов якого ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» (виконавець) бере на себе виконання робіт по ремонту колектора, спускних труб, екранів, водяного, економайзера парових котлів ГМ-50 ст. № № 3, 4, 5, а ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» (замовник) зобов'язується платити договірну ціну в розмірі 780900 грн.;

- податковою накладною від 31.12.2010 року № 142 на суму 780900 грн., виписаною ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ»;

- актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року форми № КБ-2в;

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 201 0 року форми № КБ-3;

- договором від 03.10.2010 року № 03/10-ЗМ, відповідно до умов якого ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» (виконавець) бере на себе виконання робіт по очистці та заміні фільтрів на градирні Максі-600, а ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» (замовник) зобов'язується оплатити договірну ціну в розмірі 22600 грн.;

- податковою накладною від 31.12.2010 року № 145 на суму 780900 грн., виписаною ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ»;

- актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року форми № КБ-2в;

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року форми № КБ-3;

- актами прийому-передачі векселя від 17.01.2011 року, згідно з якими ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» передало, а ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» прийняло прості векселі серії АА № 2023476 на суму 2839500 грн. та серії АА № 2023477 на суму 2643000 грн.;

- реєстром ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року;

- актами на списання товарно-матеріальних цінностей за грудень 2010 року;

- службовими записками працівників ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» про необхідність ремонту основних засобів та актами виявлення несправностей.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані документи відповідають вимогам первинних документів, які встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ».

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального надання ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» підрядних робіт ТзОВ «Енергія-Новий Розділ», підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом за період, що перевірявся.

Факт надмірної сплати податку на додану вартість постачальнику товарів (робіт, послуг) відповідачем не оспорюється.

Враховуючи наведені вище обставини та оцінюючи зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період, що перевірявся, заявлена з дотриманням вимог законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття і відповідачем не надано доказів його правомірності.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Миколаївському районі Львівської області (правонаступником якої є Миколаївська міжрайонна державна податкова інспекція державної податкової служби у Львівській області) залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року у справі № 2а-5787/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: О.Б. Заверуха В.В. Ніколін Д.М. Старунський

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

14.03.2013 року