Рішення № 30256767, 26.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Каліуш О.В.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарі Бордюзі Л.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», ОСОБА_5, державного підприємства «Донвуглереструктуризація», профспілкової організації державного підприємства «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», ОСОБА_6, Горлівської територіальної організації Профспілки працівників вугільної промисловості України (треті особи - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Донецька об'єднана територіальна організація Профспілки працівників вугільної промисловості України, Профспілка працівників вугільної промисловості України) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 27 грудня 2012 року,-

В С Т А Н О В И В :

25 січня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» (далі - ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна»), ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, просив стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди:

- з ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» - середньомісячний заробіток гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток 4 розряду ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна»;

- з ОСОБА_5, як директора ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», - 25 000 грн.;

- з ОСОБА_6, як голови профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», - 25 000 грн.

Зазначав, що перебував у трудових правовідносинах з ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна».

Моральна шкода йому заподіяна неправомірними діями відповідачів, які виразилися в наступному:

- 08 лютого 2011 року при виконанні трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок. Під час його перебування на лікарняному між ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» та профспілковою організацією ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» був укладений колективний договір. При ознайомленні зі змістом колективного договору він виявив багато невідповідностей умов колективного договору чинному законодавству, які погіршували його становище. На його заяву за вх. № 1/329 від 26 травня 2011 року копія колективного договору йому видана не була та письмову відповідь на цю заяву з зазначенням причин відмови у видачі колективного договору в порушення вимог Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію» він не отримав;

- відповідно до п. 2.3.16 колективного договору директору шахти надано право за погодженням з профкомом за бажанням працівника виплачувати компенсацію за невикористану відпустку в разі неможливості надання щорічної відпустки. 26 травня 2011 року він звернувся з письмовою заявою до директора шахти ОСОБА_5 (вх. № 1/328), в якій просив доручити бухгалтерії здійснити розрахунок компенсації за невикористані ним в період з 2008 по 2011 рік відпустки та видати йому довідку з відповідними розрахунками. Проте через бездіяльність директора та неналежний контроль з його боку відповідна довідка з розрахунками в установлений законом строк йому видана не була, внаслідок чого 22 червня 2011 року він знову звернувся з письмовою заявою до директора шахти ОСОБА_5 (вх. № 1/351б), в якій виклав суть допущеного порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» та просив здійснити службову перевірку та про прийняте рішення повідомити його письмово. В порушення вимог ст. 14 Закону України «Про звернення громадян» про наслідки розгляду його заяви він повідомлений не був;

- відповідач ОСОБА_6, як голова профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», від вирішення його трудового конфлікту з адміністрацією підприємства самоусунулась, в порушення п. 2.2.8 колективного договору не направила адміністрації шахти подання про усунення цих порушень, ухилилася від виконання покладених на неї обов'язків по наданню йому правової допомоги та юридичних консультацій під час трудового конфлікту, не виконувала свої обов'язки щодо захисту його прав та інтересів, як члена профспілки;

- відповідач ОСОБА_6, як голова профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», в порушення ст. 247 КЗпП України, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не сприяла йому у вирішенні трудового конфлікту після виробничої травми, а саме, не здійснювала належний контроль за розрахунком оплати наслідків нещасного випадку, внаслідок чого він вимушений був 22 червня 2011 року звернутися із заявою за вх. № 1/351а до директора шахти ОСОБА_5 та просити його взяти під особистий контроль належне виконання своїх трудових обов'язків працівниками бухгалтерії, що директором зроблено не було, письмову відповідь на свою заяву він не отримав, що змусило його звертатися до органів прокуратури;

- 19 грудня 2011 року він звернувся до директора шахти із заявою вх. № 1/776 про продовження йому на 6 днів відпустки у зв'язку із його перебування на підприємстві з 12 грудня 2011 року по 19 грудня 2011 року для дооформлення документів про надання відпустки. У задоволенні цього клопотання йому було безпідставно відмовлено, про що йому надана відповідь за № 1/39 від 10 січня 2012 року, але відповідь ним отримана вже після виходу на роботу, коли така необхідність вже відпала (а.с. 1-4 т. 1).

29 березня 2012 року позивач ОСОБА_1 подав до суду доповнення до позовної заяви, в яких в якості відповідача додатково зазначив профспілкову організацію ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна».

Посилаючись на те, що за дії та бездіяльність ОСОБА_5, як директора підприємства, та ОСОБА_6, як голови профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», якими йому завдано моральну шкоду, повинні відповідати юридичні особи, працівниками яких вони є, просив стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди:

- з ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» - 20 000 грн.;

- з ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» за неправомірні дії та бездіяльність відповідача ОСОБА_5 - 50 000 грн.;

- з профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» - 20 000 грн.;

- профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» за неправомірні дії та бездіяльність відповідача ОСОБА_6 - 50 000 грн. (а.с. 68-69 т. 1).

14 червня 2012 року позивач ОСОБА_1 знову доповнив позовні вимоги, про що подав письмову заяву.

Зазначав, що 03 травня 2012 року його без зазначення причин було відсторонено від роботи, у зв'язку з чим він змушений був звернутися з письмовою заявою за вх. № 1/301 на ім'я в.о. директора шахти ОСОБА_5 та зі скаргою на ім'я ОСОБА_6, як голови профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна».

04 травня 2012 року йому стало відомо про його звільнення з 28 квітня 2012 року за скороченням штатів.

Вважаючи своє звільнення незаконним, таким, що здійснено з порушенням вимог ст. 42 КЗпП України, він звернувся до профспілкового комітету шахти з заявою захистити його порушені права, на що отримав відповідь від 07 травня 2012 року за № 7 за підписом голови профспілкового комітету ОСОБА_6, згідно якої йому відмовлено у сприянні відновленню його прав та у представництві його інтересів де б це було потрібно з метою захисту його порушених трудових прав.

Посилаючись на те, що звільнення є незаконним? що в день звільнення 28 квітня 2012 року йому не була видана трудова книжка та копія наказу про звільнення, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачі трудових книжок несе керівник підприємства, що ним не отримана відповідь на його заяву за вх. № 1/301 на ім'я в.о. директора шахти ОСОБА_5 від 03 травня 2012 року, що профспілкова організація на його письмове звернення щодо захисту його прав у суді йому безпідставно відмовила, просив:

- поновити його на роботі;

- стягнути з ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» на його користь на відшкодування моральної шкоди, в тому числі завданої неправомірними діями та бездіяльністю ОСОБА_5, 150 000 грн.;

- стягнути з профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» на його користь на відшкодування моральної шкоди, в тому числі завданої неправомірними діями та бездіяльність ОСОБА_6, 150 000 грн. (а.с. 155-159 т. 1).

Ухвалою Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 05 жовтня 2012 року до участі у справі за клопотанням позивача залучені в якості співвідповідачів - державне підприємство «Донвуглереструктуризація» (далі ДП «Донвуглереструктуризація») та Горлівська територіальна організація Профспілки працівників вугільної промисловості України (а.с. 34 т. 2).

05 листопада 2012 року ОСОБА_1 знову подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій додатково в якості співвідповідачів зазначив ДП «Донвуглереструктуризація» та Горлівську територіальну організацію Профспілки працівників вугільної промисловості України.

Зазначав, що ДП «Донвуглереструктуризація» є правонаступником ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», яке перебуває в стані припинення, що профспілкова організація ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» перебуває у стані ліквідації і на його думку її правонаступником є Горлівська територіальна організація Профспілки працівників вугільної промисловості України.

Посилаючись на те, що:

- в порушення п. 3.1 Статуту Профспілки працівників вугільної промисловості України Горлівська територіальна організація Профспілки працівників вугільної промисловості України не скасувала незаконне рішення про відмову у захисті його прав, яке прийнято профспілковою організацією ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», підтримує таке рішення профспілкової організації, чим позбавляє його права на захист трудових прав та інтересів з боку профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», членом якої він є;

- після його звільнення в порушення п. 4.3.8 Статуту він не отримав з профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» облікову картку з відміткою про зняття з обліку, щоб мати можливість в подальшому стати на облік в Незалежну профспілку гірників, яка на йому думку зможе захистити його порушені трудові права,

просив:

- поновити його на роботі;

- стягнути з ДП «Донвуглереструктуризація»на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» на його користь на відшкодування моральної шкоди, в тому числі заподіяної неправомірними діями та бездіяльністю відповідача ОСОБА_5, 150 000 грн.;

- визнати незаконним рішення профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» про відмову захищати його трудові права та представляти його інтереси, де це було б необхідним;

- зобов'язати профспілкову організацію ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», Горлівську територіальну організацію Профспілки працівників вугільної промисловості України видати йому профспілкову облікову картку з відміткою про зняття з обліку;

- стягнути з профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», Горлівської територіальної організації Профспілки працівників вугільної промисловості України, солідарно на його користь на відшкодування моральної шкоди, в тому числі завданої неправомірними діями та бездіяльністю ОСОБА_6, 350 000 грн. (а.с. 74-79 т. 2).

Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 27 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням чисельності працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 28 квітня 2012 року за наказом № 46к від 28 квітня 2012 року.

Визнано ОСОБА_1, підземного гірника з ремонту гірничих виробок дільниці ШТ ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 27 грудня 2012 року у зв'язку з ліквідацією підприємства ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна».

Стягнуто з комісії по ліквідації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 травня 2012 року по 27 грудня 2012 року в сумі 27 334 грн. 56 коп.

Стягнуто з комісії по ліквідації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» судовий збір на користь держави у розмірі 214 грн. 60 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с. 175-177 т. 2).

З таким судовим рішенням не погодився позивач ОСОБА_1, подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове про задоволення його позовних вимог, а саме:

- визнати незаконним рішення профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» про відмову захищати його трудові права та представляти його інтереси де це було б необхідним;

- зобов'язати профспілкову організацію ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», Горлівську територіальну організацію Профспілки працівників вугільної промисловості України видати йому профспілкову облікову картку з відміткою про зняття його з обліку;

- стягнути солідарно з профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», Горлівської територіальної організації Профспілки працівників вугільної промисловості України на його користь на відшкодування моральної шкоди, завданої в тому числі неправомірними діями та бездіяльністю ОСОБА_6, 350 000 грн.;

- стягнути з ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» на його користь на відшкодування моральної шкоди, в тому числі заподіяної неправомірними діями та бездіяльністю відповідача ОСОБА_5, 150 000 грн. (а.с. 189 - 193 т. 2).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 30 вересня 2011 року (а.с. 24 т. 1), доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Представники відповідача - Горлівської територіальної організації Профспілки працівників вугільної промисловості України ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності цієї юридичної особи від 08 лютого 2013 року (а.с. 206 т. 2), та ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності цієї юридичної особи від 19 жовтня 2012 року (а.с. 55 т. 2), проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а рішення суду залишите без змін.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до частини 5 ст. 76 ЦПК України. У судове засідання з'явився її представник ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності ОСОБА_6 від 25 червня 2012 року (а.с. 209 т. 2), проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишите без змін.

Представник відповідача - ДП «Донвуглереструктуризація», представники третіх осіб - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Донецької об'єднаної територіальної організації Профспілки працівників вугільної промисловості України, Профспілки працівників вугільної промисловості України у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення їм поштового відправлення (форма № 119) (а.с. 279-280, а.с. 284-285 т. 2), та надіслали заяви про розгляд справи у відсутність їх представників (а.с. 235, а.с. 249, а.с. 250, а.с. 278 т. 2).

Представник відповідача - профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» у судове засідання не з'явився. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 06 лютого 2013 року здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи - профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» в результаті її ліквідації (а.с. 224 т. 2).

Представник відповідача - ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися.

Згідно повідомлення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 04 березня 2013 року ОСОБА_5 наказом Міненерговугілля від 30 липня 2012 року № 549 був призначений головою комісії з ліквідації гірничого підприємства, поряд з цим на адресу міністерства надійшла заява ОСОБА_5 від 21 січня 2013 року про звільнення його від виконання обов'язків голови комісії з ліквідації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» (а.с. 268-269 т. 2).

Згідно матеріалів справи наказом Міненерговугілля від 01 жовтня 2012 року № 121-к/л ОСОБА_5 з 01 жовтня 2012 року звільнено від виконання обов'язків директора ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» (а.с. 114 т. 2).

Згідно довідки адресно-довідкового відділу ГУДМС України в Донецькій області ОСОБА_5 зареєстрований в м. Торез по вул. Садова, 19 (а.с. 227 т. 2). Проте повістка на ім'я ОСОБА_5 направлена за цією адресою повернута до суду з зазначенням причини повернення «за зазначеною адресою не мешкає» (а.с. 246, а.с. 287 т. 2).

Відповідно до частини 5 ст. 74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:

юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Судова повістка на ім'я відповідача - ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» повернулася до апеляційного суду за закінченням терміну зберігання (а.с. 289 т. 2). Згідно повідомлення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 04 березня 2013 року на адресу міністерства надійшла заява ОСОБА_5 від 21 січня 2013 року про звільнення його від виконання обов'язків голови комісії з ліквідації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», отримані відповідні заяви від заступника комісії ОСОБА_8 та ще трьох представників комісії (а.с. 268-269 т. 2).

У зв'язку з тим, що Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, до сфери управління якого належить ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», яке перебуває у стані припинення, не повідомлено суд за якою адресою надсилати судові повістки ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», члени ліквідаційної комісії якого подали заяви про звільнення, а повістки, які направлені на адресу підприємства, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повернуті до суду, апеляційний суд вважає, що відповідач - ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до частини 5 ст. 74 ЦПК України належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представників Горлівської територіальної організації Профспілки працівників вугільної промисловості України, представника відповідача ОСОБА_6, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», працював підземним гірником з ремонту гірничих виробіток дільниці ШТ. Наказом № 46к від 28 квітня 2012 року був звільнений з роботи з 28 квітня 2012 року за скороченням чисельності працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, суд першої інстанції виходив з того, що його звільнення здійснено з порушенням вимог закону. Як зазначив суд, згідно наказу № 315 від 18 квітня 2012 року ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» в період двомісячного попереджувального терміну про звільнення ОСОБА_1 на підприємстві на дільниці ВТБ вводилися посади заступника начальника дільниці та 4 гірничих майстрів, зазначені вакансії позивачу запропоновані не були, що є порушенням вимог ст. 492 КЗпП України. Враховуючи незаконність звільнення позивача та той факт, що на час розгляду справи ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» знаходиться в стадії ліквідації, суд визначив звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства з 27 грудня 2012 року та стягнув з комісії по ліквідації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 травня 2012 року по 27 грудня 2012 року в сумі 27 334 грн. 56 коп. Суд зазначив, що підстави для стягнення середнього заробітку з ДП «Донвуглереструктуризація» відсутні, оскільки позивач з ним у трудових правовідносинах не перебував і воно не є правонаступником ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна».

Рішення суду в цій частині особами, які беруть участь у справі, не оскаржується.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним рішення профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» від 04 травня 2012 року про відмову захищати трудові права ОСОБА_1 та представляти його інтереси де це було б необхідним, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 1 ст. 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки, їх об'єднання у своїй діяльності незалежні від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні. Отже, суд не наділений правом надавати юридичну оцінку рішенням профспілкових організацій.

Апеляційний суд вважає, що цей висновок суду першої інстанції є законними та обгрунтованим.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 92 Конституції України законами України визначаються, зокрема, засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про об'єднання громадян», який діяв на час виникненні спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2013 року, визначено, що втручання державних органів та службових осіб у діяльність об'єднань громадян не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом.

Це ж положення міститься і в ст. 12 Закону України від 15.09.1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», згідно якої професійні спілки, їх об'єднання у своїй діяльності незалежні від державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні. Профспілки самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, з'їзди, засідання утворених ними органів, інші заходи, які не суперечать законодавству. Забороняється втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об'єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об'єднань.

Об'єднання громадян відповідно до ст. 13 Закону України «Про об'єднання громадян», а професійні спілки і відповідно до спеціального закону - ст. 14, ст. 16 Закону України від 15.09.1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» діють на підставі своїх статутів. Тобто внутрішня організація, взаємовідносини членів об'єднань громадян, в тому числі профспілок, їх підрозділів, статутна відповідальність членів цих об'єднань регулюються корпоративними нормами, встановленими самими об'єднаннями громадян, які базуються на законі; визначаються питання, які належать до їх внутрішньої діяльності або виключної компетенції і підлягають самостійному вирішенню. Отже, втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у здійснювану в рамках закону діяльність об'єднань громадян не допускається.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 23.05.2001 року по справі № 6-рп/2001 (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України), положення про те, що судам не підвідомчі скарги "на акти і дії об'єднань громадян, які відповідно до закону, статуту (положення) належать до їх внутріорганізаційної діяльності або їх виключної компетенції", відповідає Конституції України.

Законом України від 15.09.1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», зокрема, статтями 19, 26, передбачено право профспілок представляти і захищати права і інтереси членів профспілок, здійснювати представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян. Профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси працівників в органах, що розглядають індивідуальні трудові спори.

Відповідно до ст. 37 Закону України від 15.09.1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (у редакції Закону України від 13.12.2001 року № 2886-III) профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Свої повноваження первинні профспілкові організації здійснюють через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не створюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів профспілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом профспілки.

Відповідно до п. 8 ст. 38 Закону України від 15.09.1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (у редакції Закону України від 13.12.2001 року № 2886-III) виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації представляє інтереси працівників за їх дорученням при розгляді трудових індивідуальних спорів.

Згідно п. 11.1 Статуту професійної спілки працівників вугільної промисловості (зареєстрований Міністерством юстиції України 13 березня 2000 року, свідоцтво № 1355), до якої відноситься професійна організація ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», принципом діяльності профспілки є внутрішньопрофспілкова демократія. Всі виборні органи Профспілки, профспілкових організацій дотримуються профспілкової демократії і принципу колективного керівництва.

Згідно п. 2.3 Статуту для досягнення статутної мети Профспілка через свої виборні органи відповідно до чинного законодавства:

- представляє і захищає права й інтереси членів Профспілки відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (п. 2.3.2);

- звертається з позовними заявами до суду щодо захисту соціально-трудових прав членів Профспілки (п. 2.3.11) (а.с. 121-133 т. 1).

З матеріалів справи встановлено, що 03 травня 2012 року позивач звернувся із письмовою заявою до голови профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» ОСОБА_6, в якій посилався на незаконність його звільнення та просив захистити його порушене право на працю у зв'язку із незаконним звільненням, прийняти рішення щодо доручення члену профкому представляти його інтереси в суді, направити адміністрації шахти подання щодо усунення порушень закону при його звільненні (а.с. 164 т. 1).

Заява позивача була розглянута на засіданні виборного органу профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» 04 травня 2012 року та за наслідками її розгляду було прийняте рішення, згідно якого адміністрацією шахти при звільненні позивача дотримано вимоги закону. Факт розгляду заяви позивача підтверджується протоколом засідання профкому від 04 травня 2012 року (а.с. 224-226 т. 1).

Про наслідки розгляду заяви позивача було повідомлено листом від 07 травня 2012 року (а.с. 227 т. 1), отримання якого позивач не заперечує.

Згідно п. 11.3 Статуту рішення профспілкових організацій та їх виборних органів, прийняті з порушенням вимог законодавства України або даного Статуту підлягають скасуванню вищим за рівнем виборним органом Профспілки (а.с. 121-133 т. 1).

Тобто, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що питання щодо представництва і захисту прав й інтересів членів профспілки, в тому числі в органах, що розглядають індивідуальні трудові спори, належить до внутріорганізаційної діяльності профспілки, що передбачено п. 2.3.2, п. 2.3.11 Статуту професійної спілки працівників вугільної промисловості (а.с. 121-133 т. 1).

Отже, відповідно до ст. 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» суд не наділений правом давати юридичну оцінку діям виборного профспілкового органу. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що положення цієї норми права не виключає перевірку рішень профспілок судом на предмет їх відповідності закону, не ґрунтуються на законі.

Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд не перевірив чи дійсно 04 травня 2012 року відбулося засідання профкому, місце його проведення, склад присутніх осіб та чи не сфальсифікований цей протокол, не приймаються до уваги, оскільки не впливають на висновки суду.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про зобов'язання профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», Горлівської територіальної організації Профспілки працівників вугільної промисловості України видати йому профспілкову облікову картку з відміткою про зняття з обліку, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не звертався до профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» за отриманням облікової картки, а отже, відповідно, не отримував відмову в її видачі, що свідчить про відсутність спору про право.

Апеляційний суд вважає, що зазначений висновок суду першої інстанції також є законними та обгрунтованими.

Як передбачено п. 4.2.12 Статуту професійної спілки працівників вугільної промисловості, член Профспілки має право за особистою письмовою заявою до профспілкового комітету первинної організації вільно вийти з Профспілки.

Згідно п. 4.3.8 Статуту член профспілки зобов'язаний при звільненні з Організації отримати облікову картку з відміткою про зняття з обліку для подальшої постановки на облік в іншій організації профспілки (а.с. 121-133 т. 1).

Позивач визнає, що і на час постановлення оскаржуваного рішення, і пізніше з письмовою заявою до профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» про вихід з Профспілки не звертався, а тому у профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» були відсутні підстави для видачі позивачу облікової картки з відміткою про зняття з обліку.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», в тому числі неправомірними діями та бездіяльністю його директора ОСОБА_5, про відшкодування моральної шкоди, завданої профспілковою організацією ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», в тому числі неправомірними діями та бездіяльністю голови цієї профспілкової організації ОСОБА_6, Горлівською територіальною організацією Профспілки працівників вугільної промисловості України, суд першої інстанції виходив з того, що для покладання відповідальності на заподіювача шкоди необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявності шкоди; протиправність дій заподіювача; причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди. Позивачем факт спричинення йому моральної шкоди не доведений, не доведено в чому полягає моральна шкода, наявність причинного зв'язку між поведінкою заподіювача та шкодою, вина відповідачів в заподіянні шкоди, а також не обґрунтований її розмір.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що підстави для задоволення позовних вимог до профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», Горлівської територіальної організації Профспілки працівників вугільної промисловості України про відшкодування моральної шкоди відсутні.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що така йому завдана через те, що голова профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» ОСОБА_6 самоусунулась від вирішення його трудового конфлікту з адміністрацією підприємства, в порушення п. 2.2.8 колективного договору не направила адміністрації шахти подання про усунення цих порушень, ухилилася від виконання покладених на неї обов'язків по наданню йому правової допомоги та юридичних консультацій під час трудового конфлікту, не виконувала свої обов'язки щодо захисту його прав та інтересів, як члена профспілки; в порушення ст. 247 КЗпП України, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не сприяла йому у вирішенні трудового конфлікту, не здійснювала належний контроль за розрахунком оплати наслідків нещасного випадку. Горлівська територіальна організація Профспілки працівників вугільної промисловості України в порушення п. 3.1 Статуту Профспілки працівників вугільної промисловості України не скасувала незаконне рішення про відмову у захисті його прав, яке прийнято профспілковою організацією ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», підтримує таке рішення профспілкової організації, чим позбавляє його права на захист трудових прав та інтересів з боку профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», членом якої він є, що завдало йому моральних страждань.

Згідно виписки з протоколу засідання профкому ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» від 29 вересня 2010 року (протокол № 4) ОСОБА_6 обрана головою профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» на громадських засадах (а.с. 95 т 1).

Як вже зазначалося вище, статутна відповідальність профспілок, в тому числі членів виборного органу, яким є відповідач ОСОБА_6, регулюється корпоративними нормами, встановленими самими об'єднаннями громадян, по цій справі Статутом професійної спілки працівників вугільної промисловості, який, як і Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», не містить такої відповідальності за порушення прав члена профспілки як відшкодування моральної шкоди.

Стаття 2371КЗпП України на ці правовідносини не розповсюджується, оскільки регулює питання щодо відшкодування моральної шкоди власником або уповноваженим ним органом.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 06 лютого 2013 року, тобто після ухвалення оскаржуваного судового рішення, здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи - профспілкової організації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» в результаті її ліквідації (а.с. 224 т. 2).

Відповідно до частини 2 ст. 310 ЦПК України якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, припинення юридичної особи - сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для скасування рішення суду в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі.

Апеляційний суд вважає, що відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої йому ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», в тому числі неправомірними діями та бездіяльністю директора підприємства ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем факту спричинення йому моральної шкоди.

Відповідно до ст. 2371КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно абзацу 1 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд дійшов висновку, що звільнення позивача здійснено з порушенням вимог законодавства про працю, внаслідок чого визнав його звільнення за наказом № 46к від 28 квітня 2012 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним і в цій частині рішення суду жодною із сторін не оскаржується. Зазначений висновок суду свідчить про порушення прав позивача у сфері трудових відносин.

Безумовно незаконне звільнення позивача завдавало йому моральних страждань, оскільки він вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, звертатися за захистом свого порушеного права до суду та відстоювати його протягом тривалого часу, що судом першої інстанції не враховано та призвело до помилкового висновку про недоведеність факту порушення трудових прав позивача та завдання йому моральної шкоди, про що обгрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі.

В той же час, посилання позивача на інші порушення його трудових прав, що задавало йому моральних страждань, є недоведеними.

Так, 26 травня 2011 року позивач звернувся до директора шахти ОСОБА_5 з заявою, в якій просив надати йому можливість ознайомитися з колективним договором та бажано отримати його копію в повному обсязі (а.с. 10).

Згідно ст. 10, ст. 18 КЗпП України, ст. 9 Закону України від 01.07.1993 року № 3356-XII «Про колективні договори і угоди» (в редакції, яка діяла станом на травень 2011 року) колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Згідно ст. 9 Закону України від 01.07.1993 року № 3356-XII «Про колективні договори і угоди» (в редакції, яка діяла станом на травень 2011 року) усі працюючі, а також щойно прийняті на підприємство працівники повинні бути ознайомлені з колективним договором власником або уповноваженим ним органом.

З матеріалів справи встановлено, що колективний договір ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» на 2011 - 2013 роки був прийнятий на конференції трудового колективу ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» 08 квітня 2011 року протокол № 1 (а.с. 98-120 т. 1).

З матеріалів справи встановлено, що зі змістом цього колективного договору позивач був ознайомлений. Це випливає і з позовної заяви ОСОБА_1, в якій він посилається на те, що при ознайомленні зі змістом колективного договору ним були виявлені численні невідповідності умов колективного договору чинному законодавству, які погіршували його становище (а.с. 1-4 т.1), тобто право позивача, передбачене ст. 18 КЗпП України, ст. 9 Закону України від 01.07.1993 року № 3356-XII «Про колективні договори і угоди» на ознайомлення з колективним договором ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», в тому числі його керівником - директором ОСОБА_5, не порушено.

Що стосується його вимоги в заяві за вх. № 1/329 від 26 травня 2011 року про надання копії колективного договору, то чинним законодавством не передбачено право позивача на отримання копії колективного договору.

26 травня 2011 року позивач звернувся з письмовою заявою до директора шахти ОСОБА_5 (вх. № 1/328), в якій просив доручити бухгалтерії здійснити розрахунок компенсації за невикористані ним в період з 2008 по 2011 рік відпустки та видати йому довідку з відповідними розрахунками (а.с. 9 т. 1).

Пунктом 2.3.16 колективного договору ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» дійсно передбачено право директора шахти за погодженням з профкомом виплачувати компенсацію за невикористану в попередньому періоді відпустку в разі неможливості надання щорічної відпустки, за особовою заявою працівника, з урахуванням ст. 83 КЗпП України. При цьому тривалість основної та додаткової відпустки не повинна бути меншою 24 календарних днів (а.с. 98-120 т.1).

Відповідно до частини 4 ст. 83 КЗпП України, частини 4 ст. 24 Закону України від 15.11.1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст. 182-1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.

Отже, частиною 4 ст. 83 КЗпП України, частиною 4 ст. 24 Закону України від 15.11.1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» передбачено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки може замінюватися грошовою компенсацією. Зауважимо, що тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути меншою ніж 24 календарних дні. Отже, основною умовою для отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки є використання працівником в обов'язковому порядку 24 календарних дні щорічної відпустки за робочий рік, за який надається відпустка. Якщо умову виконано, тоді за решту днів невикористаної щорічної відпустки за цей же робочий рік працівник може взяти грошову компенсацію. Якщо виплата грошової компенсації за невикористані дні відпустки відбувається за бажанням працівника (не під час звільнення), працівник повинен подати роботодавцеві заяву, яка є підставою для видання відповідного наказу.

Проте позивачем не надано доказів про те, що він звертався до відповідача саме з заявою про надання йому грошової компенсації за певну кількість днів невикористаної щорічної відпустки за 2008, за 2009, за 2010 та за 2011 роки.

Заява позивача від 26 травня 2011 року про розрахунок компенсації за невикористані ним в період з 2008 по 2011 рік відпустки не є заявою про виплату йому грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної відпустки, що визнано позивачем в судовому засіданні апеляційного суду. Наказ про виплату позивачу грошової компенсації відповідачем не видавався, а тому і підстави для розрахунку такої грошової компенсації у відповідача були відсутні. Як пояснив позивач в судовому засіданні апеляційного суду, такий розрахунок він вимагав для того, щоб визначитися що для нього краще: чи виплата грошової компенсації, чи використання щорічної відпустки.

Посилання позивача на норму ст. 49 КЗпП України є необгрунтованим.

Згідно ст. 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Проте заява позивача від 26 травня 2011 року (вх. № 1/328) не містить вимоги видати йому довідку про його роботу на ДП «Шахта ім.. Ю.О. Гагаріна» із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру нарахованої заробітної плати.

Враховуючи зазначене, позивачем не доведено порушення його права на отримання від відповідача - ДП «Шахта ім.. Ю.О. Гагаріна» довідки про роботу та заробітну плату та порушення його права на отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, а відповідно не доведено і факт завдання моральної шкоди.

В заяві за вх. № 1/351а від 22 червня 2011 року на ім'я директора шахти ОСОБА_5 позивач посилався на те, що підприємством до теперішнього часу до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання не направлено повідомлення форми Н-2, де містяться відомості про його заробіток, який повинен враховуватися при нарахуванні йому страхових виплат, та просив доручити головному бухгалтеру прискорити оформлення повідомлення за формою Н-2 (а.с. 12 т. 1).

Відповідно до п. 25 «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1112 та діяв на час нещасного випадку, що стався з позивачем 08 лютого 2011 року, по закінченні періоду тимчасової непрацездатності, роботодавець, який бере на облік нещасний випадок, складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в десятиденний строк надсилає його організаціям і особам, яким надсилався акт форми Н-1.

Згідно додатку 7 до «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1112, повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 містить: діагноз згідно листка непрацездатності; найменування лікувально-профілактичного закладу, що встановив діагноз; наслідки нещасного випадку (потерпілий одужав, переведений на легшу роботу, установлено інвалідність I, II, III групи); тривалість виконання потерпілим легшої роботи в робочих днях; тривалість тимчасової непрацездатності в робочих днях; витрати підприємства, зумовлені нещасним випадком, у тому числі за рахунок коштів Фонду, а саме: сума відшкодування витрат згідно з листком непрацездатності, сума відшкодування витрат потерпілому в разі його переведення на легшу роботу, сума штрафів, що сплачена посадовими особами підприємства за порушення вимог законодавства про охорону праці, пов'язаних з нещасним випадком, вартість зіпсованого у зв'язку з нещасним випадком (аварією) устаткування, інструменту, зруйнованих будівель, споруд; інші витрати.

Тобто, відомості, які містяться в повідомленні форми Н-2 стосуються суто розрахунків між Підприємством та Страхувальником від нещасного випадку на виробництві і будь-яким чином на права потерпілого ОСОБА_1 не впливають.

Згідно ст. 35 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п. 3.1 «Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат», який затверджений постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27.04.2007 року № 24, для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду подаються: заява потерпілого про призначення страхових виплат; акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок); акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 (якщо такий складався); висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності; довідка про середню заробітну плату (доход); копія трудової книжки або витяг з неї, засвідчені страхувальником або підписом працівника робочого органу виконавчої дирекції Фонду при пред'явленні оригіналу; довідка про розмір пенсії по інвалідності (якщо вона призначена) унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі про розмір одержуваних надбавок); протокол засідання комісії з питань охорони праці підприємства, а у разі, якщо вона не створена на підприємстві, комісії з питань вирішення спорів при робочих органах виконавчої дирекції Фонду про відсоток зменшення розміру одноразової допомоги потерпілому на виробництві (у разі встановлення комісією з розслідування нещасного випадку, що ушкодження здоров'я настало не лише з причин, що залежать від роботодавця, а і внаслідок порушення застрахованою особою нормативних актів про охорону праці).

Згідно п. 22, п. 25 «Порядку видання довідки про середню заробітну плату (дохід, грошове забезпечення)», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266, довідка про середню заробітну плату (дохід) видається роботодавцем за вимогою застрахованої особи або робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на підставі платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату (дохід). Довідка про середню заробітну плату (дохід), з якої сплачено страхові внески, для розрахунку страхових виплат складається за формою згідно з додатками 2 - 6.

Така довідка позивачу була видана ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» 05 серпня 2011 року (а.с. 167), тобто того ж місяця, в якому згідно пояснень позивача він пройшов огляд у МСЕК.

Тобто, ненадання підприємством до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання повідомлення форми Н-2 будь-яким чином права позивача, як працівника підприємства, не порушує.

19 грудня 2011 року позивач звернувся до директора шахти із заявою вх. № 1/776 про продовження йому на 6 днів відпустки у зв'язку із його перебування на підприємстві з 12 грудня 2011 року по 19 грудня 2011 року для дооформлення для бухгалтерії документів про надання відпустки (а.с. 22 т. 1).

На зазначену заяву позивачу була надана відповідь ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» за № 1/39 від 10 січня 2012 року, згідно якої підстави для продовження відпустки, які зазначені в заяві, не передбачені ст. 80 КЗпП України (а.с. 23 т. 1).

Відповідно до частини 2 ст. 80 КЗпП України щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі: 1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку; 2) виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати; 3) настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами; 4) збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.

Як обгрунтовано зазначив відповідач - ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» в своїй відповіді на заяву позивача щодо продовження відпустки на 6 днів, зазначені ним підстави не є такими, що передбачені ст. 80 КЗпП України. Крім того, такі дії ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» позивач в установленому законом порядку не оскаржував, а тому порушення його прав щодо продовження відпустки є недоведеним і підстави для відшкодування моральної шкоди за ці дії підприємства відсутні.

Посилання позивача на порушення директором шахти ОСОБА_5 Закону України «Про звернення громадян», а саме, ненадання позивачу письмових відповідей на його заяви за вх. № 1/329 від 26 травня 2011 року про надання копії колективного договору, за вх. № 1/328 від 26 травня 2011 року про доручення бухгалтерії здійснити розрахунок компенсації за невикористані відпустки та видачу йому довідку з відповідними розрахунками, за вх. № 1/351б від 22 червня 2011 року про службову перевірку щодо неотримання ним відповіді на заяву вх. № 1/328 від 26 травня 2011 року, за вх. № 1/351а від 22 червня 2011 року про неналежне виконання своїх трудових обов'язків працівниками бухгалтерії, є необгрунтованими.

Всі зазначені позивачем заяви стосувалися його трудових відносин з ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», а згідно ст. 12 Закону України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України".

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування позивачу моральної шкоди.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу незаконним звільненням, апеляційний суд враховує характер спірних правовідносин, а саме, що моральна шкода, заподіяна позивачу, випливає з порушення його трудових прав, їх тривалості, ту обставину, що сам факт поновлення порушеного права вже є певною більш важливою сатисфакцією, вимоги розумності, виваженості та справедливості, та оцінює моральні страждання позивача в 1 000 грн. При цьому апеляційний суд також враховує, що відповідач - ДП «Шахта ім.. Ю.О. Гагаріна» перебуває у стадії ліквідації, виробничу діяльність не здійснює.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивач судовий збір не сплачував. Від його сплати він звільнений на підставі п. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», як позивач - за подання позовів, що випливают з трудових правовідносин.

Відповідно до частини 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до частини 3 ст. 6 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до ст. 2, п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, позовної заяви немайнового характеру - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

При ухваленні судового рішення суд першої інстанції стягнув з ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» на користь держави судовий збір в розмірі 214,60 грн. з задоволених позовних вимог майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з відповідача - ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 114,70 грн. - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, яка згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI станом на 01 січня 2013 року складала 1 147 грн.

Тобто всього з ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 329,30 грн. (214,60 + 114,70), в зв'язку з чим рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 27 грудня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до державного підприємства «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» (ідентифікаційний код 32782087, юридична адреса: 84614 Донецька область, м. Горлівка, Микитівський район, вулиця Плеханова, будинок 43) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Горлівки Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на відшкодування моральної шкоди 1 000 (одну тисячу) гривень.

Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 27 грудня 2012 року в частині розподілу судових витрат - стягнення з комісії по ліквідації державного підприємства «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» судового збору в розмірі 214 гривень 60 коп. змінити.

Стягнути з державного підприємства «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» (ідентифікаційний код 32782087, юридична адреса: 84614 Донецька область, м. Горлівка, Микитівський район, вулиця Плеханова, будинок 43) на користь держави судовий збір в розмірі 329 (триста двадцять дев'ять) гривень 30 коп. за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050"(ознака 80)), код ЕДРПОУ апеляційного суду Донецької області 02891428, пункт 1.8; розрахунковий рахунок 31212206780004; одержувач - державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район; ЄДРПОУ - 38033949, МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області).

В решті рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 27 грудня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна