Постанова № 30255234, 26.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р. Справа № 804/1905/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільков В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська до ОСОБА_2 про стягнення коштів у сумі 5176,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Лівобережний районний центр зайнятості м.Дніпропетровська звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у сумі 5176,78 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимогам Законів України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року за № 803-XII, «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року за № 1533-III, Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20 листопада 2000 року за № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136, відповідачка, перебуваючи на обліку в Лівобережному районному центру зайнятості м.Дніпропетровська як безробітний з 16.12.2011р., проте, фактично у період з 01.02.2011р. по 31.12.2011р. відповідач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Тамар» та отримувала дохід, не інформувавши про це позивача, та незаконно отримувала допомогу по безробіттю. На вимогу позивача відповідачкою не було повернено незаконно отримані кошти у сумі 5176,78 гривень.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову тим, що фактично не перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Тамар», а виконувала роботи по договору підряду, при цьому оплату по договору нею не отримано.

Сторони у судовому засіданні не заперечували проти здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

За даних обставин суд, керуючись положеннями ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року за № 803-XII безробітними визнаються, зокрема, працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року за № 1533-III передбачено, що видом виплат за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Пунктом 6.6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20 листопада 2000 року за № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136, встановлено, що допомога по безробіттю нараховується до дня останнього відвідування центру зайнятості включно.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.12.2011 року до Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська звернулася ОСОБА_2 із заявою про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю у відповідності до Законів України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року за № 803-XII, «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року за № 1533-III.

Як вбачається з акту № 178 від 30.11.2012р. з 16.12.2011 року відповідачу було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу відповідно до п.п.1,3,4 статті 22, п.1 статті 23 Закону України за № 1533-III та п. 2.1 Порядку за № 307.

30.11.2012 року у відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009р. за № 60/62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 березня 2009 р. за № 232/16248 та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року за № 1533-III уповноваженими особами Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська було проведено перевірку факту перебування у трудових відносинах громадянки ОСОБА_2 та ТОВ «Тамар».

За результатами перевірки був складений акт № 178 від 30.11.2012 року про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що громадянка ОСОБА_2 у 1 кварталі 2012 року перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Тамар» згідно із цивільно-правовим договором від 01.02.2011р. у період з 01.02.2011р. по 31.12.2011р.; їй була нарахована і виплачена винагорода за виконані послуги за вказаний період.

У процесі судового розгляду справи відповідач зазначала, що не перебувала у трудових відносинах із ТОВ «Тамар», адже, між ними був укладений не трудовий договір, а договір підряду. Проте, безробітні зареєстровані - це громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів, і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи (наказ Державного комітету статистики України «Про затвердження Методологічних положень щодо класифікації та аналізу економічної активності населення» (Методологічні положення, розд. Визначення термінів) від 19.01.2011р. за № 12).

Таким чином, статус безробітного передбачає те, що особа через відсутність роботи не має заробітку або інших, передбачених законодавством доходів.

Укладаючи договір підряду з ТОВ «Тамар», громадянка ОСОБА_2 дійсно не перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Тамар», як то визначено у КЗПП України, проте, її діяльність передбачала отримання доходу за виконані роботи, що є однією із умов зазначеного договору.

Тобто, відповідачем було приховано факт того, що вона у період з 01.02.2011р. по 31.12.2011р. отримувала дохід по договору підряду від 01.02.2011р., укладеного з ТОВ «Тамар», як зазначено у акты за № 178 выд 30.11.2012 року.

Таким чином, у період з 01.02.2011р. по 31.12.2011р. відповідач не підпадала під категорію безробітних осіб.

Довідкою Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська підтверджується, що з 16.12.2011р. по 30.09.2012р. гр. ОСОБА_2 було отримано дохід у розмірі 5176 грн. 78 коп. у вигляді допомоги по безробіттю. При цьому про те, що у період з 01.02.2011р. по 31.12.2011р. отримувала дохід відповідачка Лівобережний районний центр зайнятості м.Дніпропетровська не повідомляла.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що за період з 01.02.2011р. по 31.12.2011р. відповідачем була безпідставно отримана за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття допомога по безробіттю у сумі 5176 грн. 78 копійок.

У відповідності до частини 3 статті 36 Закону України за № 1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 № 60/62 постанова Управління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009р. за № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 березня 2009р. за № 232/16248 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку, а саме рішення про повернення коштів особою оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

У порядку виконання зазначеної вимоги Лівобережним районним центром зайнятості м.Дніпропетровська було видано наказ № 588 від 03.12.2012 року про повернення безпідставно виплачених відповідачу коштів.

Претензія про необхідність повернення коштів була вручена відповідаці 05.12.2012 року.

Станом на дату розгляду справи у судовому засіданні відповідач не надав суду доказів про відшкодування безпідставно виплаченої йому допомоги по безробіттю у сумі 5176 грн. 78 копійок.

Відповідно до п. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. за № 1533-III строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем - суб'єктом владних повноважень була доведена правомірність та обґрунтованість підстав стягнення з відповідача суми безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю, натомість відповідачем не було надано суду доказів щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати означеної суми боргу на момент розгляду справи.

Згідно ч.4 ст. 94 КАС України в справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська до ОСОБА_2 про стягнення коштів у сумі 5176,78 грн. - задовольнити.

Стягнути громадянки ОСОБА_2 на користь Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська (розрахунковий рахунок 37173001012050 в ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, ЄДРПОУ 37274485) кошти в загальній сумі 5176,78 грн. (пять тисяч сто сімдесят шість грн. 78 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили СуддяВ.В Ільков 26.03.2013р. В.В. Ільков