Ухвала суду № 30252505, 28.03.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/1880/13 Головуючий у 1 інстанції: Бобрович В.І.

Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Денисенко Т.С.,

Коваленко А.І.,

При секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Концерну „Міські теплові мережі" на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2013 року у справі за заявою Концерну „Міські теплові мережі" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 боргу по оплаті за послуги централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2013 року Концерн „Міські теплові мережі" звернувся до суду з заявою про судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 боргу по оплаті за послуги централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2013 року заява вважається неподаною та повернута заявнику.

Не погоджуючись з ухвалою суду Концерн „Міські теплові мережі" подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2013 року Концерн „Міські теплові мережі" звернувся до суду з заявою про судового наказу про стягнення із ОСОБА_3, яка є споживачем комунальних послуг за договором, боргу по оплаті за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2013 року заява була залишена без руху та заявнику був наданий строк тривалістю 5 днів з дня отримання ухвали для виправлення недоліків заяви, з посиланням на те, що заявник не надав до заяви про видачу судового наказу доказу про місце реєстрації боржника ( довідки з місця його проживання), та не визначено коло осіб, права яких порушується, оскільки комунальні послуги нараховуються на 6 осіб.

Вважаючи заяву Концерну „Міські теплові мережі" неподаною та повернутою заявнику, суд посилався на те, що заявник не усунув зазначені недоліки заяви.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися, оскільки суд дійшов до нього з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як роз'яснено у п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» заява про видачу судового наказу за формою і змістом повинна відповідати вимогам ст. 98 ЦПК України.

Статтею 98 ЦПК України визначено вичерпний перелік, відомостей та даних, які повинна містити заява про видачу судового наказу, а також документи, які до неї додаються.

Між тим, стаття 98 ЦПК України не містить вимог щодо надання заявником до суду довідки про місце реєстрації боржника, а у відповідності до частини 6 статті 100 ЦПК України обов'язок витребування такої інформації покладено на суд.

Тобто, ненадання заявником довідки про місце проживання чи реєстрації боржника не є недоліком заяви.

Не можна погодитися із посиланням суду на те, що заявником не визначено коло осіб, права яких порушуються, оскільки комунальні послуги нараховуються на 6 осіб.

Із заяви Концерну „Міські теплові мережі" вбачається, що заявник просить видати наказ про стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання зі ОСОБА_3, яка у відповідності до договору про надання таких послуг є споживачем цих послуг. Копія такого договору була додана до заяви (а.с. 1-2).

Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. Житлово-комунальні послуги надаються на договірній основі (ст. 3, 16, 19 Закону).

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, та ст. ст. 3. 4, 11 ЦПК України право на обрання способу захисту належить позивачеві.

Таким чином, висновок суду про необхідність зазначення у заяві про видачу судового наказу не тільки споживача, а і інших осіб, які враховуються при визначені вартості спожитих послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються заявником, не ґрунтується на законі.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції необґрунтовано дійшов до висновку про те, що заява містила недоліки, які заявник у наданий судом строк не усунув, а тому вважається неподаною та повернута заявнику.

За таких обставин, оскаржувана ухвала на підставі п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Концерну „Міські теплові мережі" задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2013 року у цій справі скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: