Рішення № 30252346, 22.03.2013, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/1550/13 Головуючий 1 інст. - Журавель В.А.

Справа № 2035/9240/2012 Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: надання послуг

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Шаповал Н.М.,

Кіся П.В.,

при секретарі - Шабас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 11 січня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства „Харківміськгаз" про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

встановила:

12.10.2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства « Харківміськгаз» з позовом в якому просила визнати заборгованість перед ПАТ «Харківгаз» в ромізірі 3 709,80 грн. за період з 1996 р. по 06.10.200 р. такою, що перевищує трирічний строк позовної давності; визнати дії ПАТ „Харківміськгаз" щодо припинення газопостачання у домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 незаконними; зобов'язати ПАТ „Харківміськгаз" укласти з нею договір про надання послуг з газопостачання та відновити газопостачання за адресою АДРЕСА_1.

Також просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду 5 000 грн., та судові витрати, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

Вона є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.За вказаною адресою вона проживає з 2000 року. До 1992 року в зазначеному домоволодінні проживали її батьки і особовий рахунок на оплату послуг з газопостачання відкрито на ім'я ОСОБА_3 - її матері.

Після смерті батьків в 1992 році до 2000 року в домоволодінні ніхто не проживав, про що вона неодноразово вказувала відповідачу в своїх зверненнях.

В жовтні 2000 року вона встановила побутовий лічильник газу і стала мешкати в будинку АДРЕСА_1 та сплачувати за газопостачання згідно з показаннями цього лічильника та заборгованості з газопостачання з 2000 року по теперішній час вона не має.

26 серпня 2001 року вона уклала типовий договір з ПАТ «Харківгаз» про надання послуг з газопостачання, підписавши його та вказавши дані свого паспорту, але ПАТ «Харкігаз» в наданому договорі вказало призвіще її матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

На час встановлення лічильника та укладання договору з газопостачання ніяких претензій щодо заборгованості за отримані послуги з газопостачання вона не отримувала.

В зв'язку з її зверненнями до відповідача про укладення договору про надання послуг з газопостачання та відкриття на її ім'я особового рахунку їй письмово повідомили, що особовий рахунок на оплату послуг з газопостачання відкрито на іншу особу, а договір між нею та ПАТ «Харківгаз» не укладений, а за даним особовим рахунком існує заборгованість, яка виникла в сумі 3 709, 80 грн. до 06.10.2000 р.

Не погоджуючись з вказаною заборгованістю вона звернулася до ПАТ «Харківгаз» з зверненням в якому просила укласти з нею договір з газопостачання та оспорювала наявність існуючи заборгованості, оскільки до 2 000 року не користувалася послугами з газопостачання і не мешкала в вказаному будинку.

Але з 12.06.2012 року, без попередження, ПАТ «Харківгаз» припинило газопостачання в її домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, в порушення договору та діючого законодавства,незважаючи на відсутність заборгованості та спливу строку позовної давності.

Незаконними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, оскільки вона не має можливості з вини відповідача, користуватися газом, що призвело погіршення умов проживання, звичайного образу життя. Внаслідок цих дій вона вимушена купувати та користуватися електрообігрівачем.

В судовому засіданні позивачка повністю підтримала заявлені нею позовні вимоги, надала судові аналогічні пояснення.

Представник відповідача ПАТ «Харківміськгаз» Бірюкова Ю.В. проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі, посилаючись на те, що домоволодіння позивача обладнано газовими приладами та пристроями, особовий рахунок НОМЕР_1 відкритий на ім'я ОСОБА_3 Заборгованість за надані послуги з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 на момент припинення газопостачання складала 3 709 грн. 49 коп. Газопостачання до вказаного будинку було припинено у відповідності до п. 6 Постанови КМУ «Про затвердження правил надання населенню послуг з газопостачання» від 09.12.1999 р. № 2246 у зв'язку з порушенням споживачем строків сплати за надані послуги з газопостачання. Також представник відповідача пояснила, що на теперішній час заборгованість за послуги з газопостачання позивачем по справі не сплачена.

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 11 січня 2013 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Так суд не узяв до уваги, що між нею і відповідачем існують договірні правовідносини про надання послуг з газопостачання з 2001 року. Вона підписала договір, про надання послуг з газопостачання, та всі необхідні документи при встановленні газового лічильника, попереджала відповідача про смерть попереднього власника і надала про це документи, сплачувала послуги за користування газом і не має заборгованості. Відповідач не попереджував про відключення від газопостачання, оскільки відключення відбулося 12.06.2012 року, а з наданих відповідачем Актів (а.с. 81, 85) вбачається що попередження направлене 23.06.12 р. та їй не вручене, тобто оформлене після відключення газу.

Крім того, як би в неї була заборгованість відповідач звернувся би до суду за її стягненням.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову суд першої інстанції, виходив з того, що звернення споживача з позовом щодо недосягнення між сторонами згоди про надання послуг з газопостачання, розміру їх оплати не передбачено діючим законодавством і що газопостачання було припинено на законних підставах.

Але з цим висновком погодитися в повному обсязі не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 309 ЦПК України Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Статями 10, 11, 57, 58, 59, 60, 179, 212, 213 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст.ст. 3, 5, 16, 23, 206, 626, 627, 638, 641 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору;справедливість, добросовісність та розумність.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

П.п.6, 10, 17, 19,28 30, 32, 36, 39 Правил надання населенню послуг з газопостачання затверджених постановою КМУ від 9.12.1999 року №2246 гГазопостачання припиняється у разіпорушення споживачем строків сплати за надані послуги з газопостачання, встановлених в абзаці п'ятнадцятому пункту 10 та у пункті 17 цих Правил;

Розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 1 січня 2007 р. за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу.

Розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць.

Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк.

Зняття показань лічильників газу проводиться споживачем щомісяця станом на 1 число місяця, що настає за розрахунковим. Газопостачальне підприємство має право контролювати правильність зняття показань та оформлення споживачем платіжних документів.

Якщо споживач не оплатив надані послуги з газопостачання протягом 10 днів після строку, зазначеного в договорі чи платіжному документі, а газопостачальне підприємство протягом наступних п'яти днів не отримала повідомлення про оплату, споживачеві надсилається письмове попередження про припинення газопостачання.

У разі неоплати наданих послуг з газопостачання протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження (з позначкою про його вручення) газопостачальне підприємство має право відключити споживача від газопостачання.

Припинення газопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість за фактично отримані послуги з газопостачання.

Забороняється відключати споживачів від газопостачання в останній робочий день перед вихідними та святковими днями, крім випадків аварійних ситуацій в системах газопостачання.

Споживач має право набезперервне отримання газу з відповідними якісними показниками в порядку, передбаченому договором; якісне і своєчасне технічне обслуговування та усунення пошкоджень внутрішньобудинкових систем газопостачання і дворових газопроводів;отримання послуг з монтажу, технічного обслуговування та ремонту газових приладів і пристроїв, лічильників газу за своєю заявкою;перевірку якісних показників газу та якості надання послуг; зменшення розміру плати у разі погіршення якісних показників газу та зниження тиску газу;

Газопостачальне підприємство має право припиняти постачання газу споживачеві у разі порушення строків оплати послуг з газопостачання та самовільного використання газу споживачем.

Газопостачальне підприємство зобов'язане надавати споживачам інформацію щодо тарифів на постачання газу, ціни газу, порядку плати за спожитий газ, переліку послуг з газопостачання і виконавців послуг, розміру плати за виконання додаткових робіт, правил підключення до газових мереж та методики розрахунку плати за підключення до газових мереж, нормативних та фактичних параметрів якісних показників газу та його тиску в газовій мережі тощо; видавати споживачеві безоплатно бланки договорів, розрахункові книжки з бланками квитанцій та платіжні документи встановленого зразка; самостійно протягом місяця з моменту виявлення факту невідповідності фактичних якісних показників газу нормативним величинам або з моменту перерви у наданні послуг з газопостачання здійснити споживачеві перерахунок розміру плати за неякісні або ненадані послуги з газопостачання, повідомивши його про це протягом 10 календарних днів; припиняти (відновлювати) газопостачання для опалення житла у разі закінчення (настання) опалювального періоду. У разі письмової заяви споживача газопостачання в міжопалювальний період не припиняється.

Газопостачальне та газорозподільне підприємство несуть відповідальність згідно із законодавством за порушення вимог цих Правил; безпідставне припинення газопостачання.

У разі коли між споживачем і газопостачальним (газорозподільним) підприємством не досягнуто згоди про надання послуг з газопостачання, розміру їх оплати, відшкодування збитків, спірні питання вирішуються в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.За вказаною адресою вона проживає з 2000 року. До 1992 року в зазначеному домоволодінні проживали її батьки і особовий рахунок на оплату послуг з газопостачання відкрито на ім'я ОСОБА_3 - її матері. Після смерті батьків в 1992 році до 2000 року. До 1992 року в домоволодінні ніхто не проживав, про що вона неодноразово вказувала відповідачу в своїх зверненнях.

В жовтні 2000 року вона встановила побутовий лічильник газу і стала мешкати в будинку АДРЕСА_1 та сплачувати за газопостачання згідно з показаннями цього лічильника та заборгованості з газопостачання з 2000 року по теперішній час вона не має

26 серпня 2001 року вона уклала типовий договір з ПАТ «Харківгаз» про надання послуг з газопостачання, підписавши його та вказавши дані свого паспорту, але ПАТ «Харкігаз» в наданому договорі вказало призвіще її матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

На час встановлення лічильника та укладання договору з газопостачання ніяких претензій щодо заборгованості за отримані послуги з газопостачання вона не отримувала.

В зв'язку з її зверненнями до відповідача про укладення договору про надання послуг з газопостачання та відкриття на її ім'я особового рахунку їй письмово повідомили, що особовий рахунок на оплату послуг з газопостачання відкрито на іншу особу, а договір між нею та ПАТ «Харківгаз» не укладений, а за даним особовим рахунком існує заборгованість, яка виникла в сумі 3 709, 80 грн. до 06.10.2000 р.

Не погоджуючись з вказаною заборгованістю вона звернулася до ПАТ «Харківгаз» з зверненням в якому просила укласти з нею договір з газопостачання та оспорювала наявність існуючи заборгованості, оскільки до 2 000 року не користувалася послугами з газопостачання і не мешкала в вказаному будинку.

Але з 12.06.2012 року, без попередження, ПАТ «Харківгаз» припинило газопостачання в її домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, в порушення договору та діючого законодавства,незважаючи на недосягнення між сторонами згоди про надання послуг з газопостачання та розміру їх оплати.

Незаконними діями відповідача ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, розмір грошового відшкодування якої визначається з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, вимог розумності і справедливості в сумі 2 000 грн.

Вирішуючи питання щодо способу захисту цивільних прав шляхом зобов'язання укласти договір судова колегія виходить з наступного.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875 - IV від 24 червня 2004 року) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим ст. 4 Закону № 1875-ІV від 24 червня 2004 року передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Водночас ч. 1 ст. 19 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5.07.2006 року №938.

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року, постанови № 938 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання послуг з газопостачання є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова сторін послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Разом з тим виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, ст. ст. 3-5 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання стороною права на укладення договору про надання послуг з газопостачання, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов помилкового висновку щодо відмови в позові в цій частині.

Висновки суду щодо законності дій ПАТ «Харківгаз» щодо припинення газопостачання споживачу ОСОБА_2, суперечать вимогами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникло спірне питання про заборгованість в розмірі 3 709 грн. 80 коп. за період до 6.10.2000 року яке мало вирішуватися згідно з п. 39 Постанови КМК від 9.12.1999 року №2246 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання» за позовом виконавця - підприємства яке надає послуги з газопостачання, тобто ПАТ «Харківгаз» яке відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України своїм правом на звернення до суду з відповідним позовом на звернення до суду з відповідним не скористалося, тобто не довело, у спосіб вказаний законом, про наявність вказаної заборгованості і позбавило можливості споживача у вказаний спосіб доводити відсутність заборгованості.

Суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про те, що ОСОБА_2 не є споживачем послуг з газопостачання, оскільки не звернув уваги на те, що позивач користується послугами з газопостачання, та сплачує кошти за надані послуги, з 2000 року що свідчить про наявність фактичних договірних відносин між сторонами.

26.08.2001 року вона уклала договір з відповідачем на підставі Типового договору про надання послуг з газопостачання, який підписала, та указала в ньому свої паспортні дані, але відповідач помилково, в порушення ч.ч.2, 4 ст.5 ЦК вказав в договорі призи ще попереднього власником - ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і могла укладати вказаний договір (а.с. 4, 9, 32).

Поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що попередження про припинення газопостачання і акт про її вручення від 23.08.2012 року (а.с.81, 85) складені 23.06.2012 року, а відключення відбулося 12.06.2012 року, тобто попередження направлене після відключення газу та на ім'я не споживача ОСОБА_2 яка її не отримала, а іншої особи - ОСОБА_3

Крім того, це попередження і начислення (а.с.11, 12) та претензії ОСОБА_3 (а.с.15, 16) мають розбіжності стосовно розміру та періоду виникнення заборгованості, як і відповіді на звернення ОСОБА_2 (.а.с. 17.18).

Таким чином, судова колегія вважає, що відключення споживача ОСОБА_2 від газопостачання відбулося з грубим порушенням діючого законодавства і ці дії призвели до спричинення останній моральної шкоди.

В іншій частині ухвалене по справі рішення відповідає обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313, 316, 317, 39, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 11 січня 2013 року змінити.

Визнати дії публічного акціонерного товариства „Харківміськгаз" щодо припинення газопостачання у домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 незаконними.

Визнати договір про надання послуг з газопостачання між публічним акціонерним товариством „Харківміськгаз" та ОСОБА_2 від 26.08.2001 року укладеним на умовах передбачених типовим договором .

Зобов'язати публічне акціонерне товариство „Харківміськгаз" відновити газопостачання за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „Харківміськгаз" на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди - 2 000 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „Харківміськгаз" на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 164 грн. 66 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - Судді: