Ухвала суду № 30251316, 14.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р. справа № 2а-0470/563/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

за участю представників:

позивача: - не з'явився,

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року

у справі № 2а-0470/563/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІОС»

до державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «БІОС» звернулось у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 грудня 2011 року № 0002762301.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 грудня 2011 року № 0002762301 (а.с. 145-150).

Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, не погодившись з постановою суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю «БІОС».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби зазначає, що товариством з обмеженою відповідальністю «БІОС», в порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ та абзацу «б» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не надавались до органів податкової служби податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Згідно пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України до підприємства застосовано штрафна санкція за кожне таке неподання, а саме за І - ІV квартал 2010 року та за І квартал 2011 року.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що проведеною позаплановою документальною виїзною перевіркою товариства з обмеженою відповідальністю «БІОС» з питань правильності нарахування плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року, відповідачем встановлено порушення статей 28, 30 Кодексу України про надра, пункту 2.1 статті 2, пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1 статті 5, пункту 6.1 статті 6 Інструкції «Про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами та видобування корисних копалин», статей 2, 4 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №264 «Про заходи щодо справляння надрами для видобування корисних копалин», у зв'язку з чим занижено та не сплачено плату за користування надрами для видобування корисних копалин на загальну суму 2513,72 грн.

За результатами позапланової документальної виїзної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську складено акт №6131/349/23-206/32815845 від 02 грудня 2011 року.

На підставі акту №6131/349/23-206/32815845 державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську винесено податкове повідомлення-рішення №0002762301 від 15 грудня 2011 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «БІОС» визначено суму грошового зобов'язання за платежем - плата за використання надр місцевого значення на загальну суму 3992,15 грн., за основним платежем - 2513,72 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1478,43 грн.

Відповідно до відомостей, що містяться у акті перевірки державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську зазначено, що за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року позивачем реалізовано видобутого річного піску третім особам на загальну суму 89638,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 14939,65 грн.

Однак, відповідачем не надано будь-яких документів, які б підтверджували факт продажу товариством з обмеженою відповідальністю «БІОС» третім особам видобутого річного піску.

Відповідно до статті 6 Кодексу України про надра встановлено, що корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до загальнодержавного та місцевого значення, здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Відповідно до Переліку корисних копалин України місцевого значення, затвердженого Наказом Державного комітету України по геології і використанню надр від 09 червня 1994 року №67, до корисних копалин місцевого значення відноситься пісок (крім формувального, скляного, для фарфоро-фаянсової, вогнетривкої та цементної промисловості).

Статтею 13 Кодексу про надра встановлено, що користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

Відповідно до статті 28 Кодексу України про надра, користування надрами є платним.

Відповідно до базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затверджених постановою постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №1014 плата за один кубічний метр піщано-гравійної сировини становить 0,11 грн.

Згідно пункту 12 Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, якщо піщано-гравійна сировина видобувається в акваторіях морів, водосховищ, у річках та їх заплавах, до встановлених нормативів плати застосовується коефіцієнт 2 (крім видобування, пов'язаного з очищенням фарватерів річок).

Кодекс України про надра передбачає, що плата за користування надрами може вноситися як у вигляді грошових платежів, так і у натуральному вигляді. Під платою у натуральному вигляді розуміється частина видобутої мінеральної сировини або іншої виробленої користувачем надр продукції, виконання робіт чи надання послуг, крім матеріалів, продуктів та послуг, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між Департаментом забезпечення життєдіяльності в місті та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОС» укладено договір на виконання робіт від 21 серпня 2007 року. Відповідно до умов договору Замовником є Департамент забезпечення життєдіяльності в місті, а Виконавцем - товариство з обмеженою відповідальністю «БІОС». Розділом 5 зазначеного договору визначено, що «Виконавець виконує роботи за власний рахунок. Грунт, який залишається в результаті днопоглиблюваних робіт Виконавець використовує з метою благоустрою прибережної смуги. Залишки грунту Виконавець вивозить за свій рахунок та використовує в своїх цілях та згідно діючого законодавства».

Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 Розділу 6 договору від 21 серпня 2007 року встановлено, що Виконавець має право використовувати намитий грунт для своїх цілей та на свій розсуд.

Отже, з аналізу умов договору вбачається, що договором від 21 серпня 2007 року встановлено плату за користування надрами у натуральному вигляді за здійснення днопоглиблювальних робіт.

Дніпропетровським обласним виробничим управління водного господарства видано товариству з обмеженою відповідальністю «БІОС» дозвіл №0022 від 03 лютого 2010 року, на виконання умов договору від 21 серпня 2007 року, на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду - на розчистку затону та днопоглиблювальні роботи в верхньому б'єфі Дніпродзержинського водосховища в районі лівобережного пляжу та водноспортивного комплексу на площі 5,6 га.

Пунктом 3.2 Розділу 3 договору від 21 серпня 2007 року встановлено, що Виконавець приступає до виконання робіт після належного оформлення робочого проекту та одержання відповідного дозволу на виконання таких робіт.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №557 у разі проведення днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій (крім будівельних робіт та робіт на землях прибережних захисних смуг морів і на землях, зайнятих морями) дозволи видаються територіальними органами Держводгоспу з територіальними органами Мінприроди.

Підставою для виконання днопоглиблювальних робіт є саме дозвіл, наданий територіальним органом Держводгоспу.

Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради №362 від 14 травня 2008 року «Про заходи щодо відновлення проточності, благоустрою прибережної смуги та поліпшення екологічного стану акваторії річки Дніпро м межах м. Дніпродзержинська з метою відновлення проточності, благоустрою прибережної смуги та поліпшення екологічного стану акваторії р. Дніпро запропоновано товариству з обмеженою відповідальністю «БІОС» здійснити зазначені заходи. Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 Рішення погоджено вивозити залишки піску за власний рахунок та використовувати їх у своїх цілях.

Враховуючи вищевикладене, позивачу встановлено плату за користування надрами у натуральному вигляді, а саме шляхом здійснення заходів щодо відновлення проточності та поліпшення екологічного стану акваторії р. Дніпро в межах м. Дніпродзержинська.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції у розгляді цієї справи дійшов обґрунтованих висновків, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БІОС» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби не надано доказів того, що дії щодо купівлі-продажу саме річного піску мали місце за перевіряємий період, враховуючи здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «БІОС» плати за користування надрами у натуральному вигляді (що підтверджується Договором від 21 серпня 2007 року), а отже податкове повідомлення-рішення №0002762301 від 15 грудня 2011 року, винесене Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську є таким, що підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим