Ухвала суду № 30251045, 05.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р.справа № 2а-0870/7852/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

при секретарі судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергоальянс" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергоальянс" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 19 квітня 2011 року №0000722305/6115 та від 26 липня 2011 року №0001552305/10926. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову про відмову в задоволенні позову позивача в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка TOB «НВП «Енергоальянс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з TOB «Демопроммонтаж» за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. За результатами перевірки складено акт №93/23-5/34535737 від 24.03.2011р.

На підставі акту перевірки були прийнятті податкові повідомлення-рішення №0000722305/6115 та №0000732305/5116 від 19.04.2011р.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями TOB «НВП «Енергоальянс» було подана скарга (вих. №24/7 від 05.05.2011) до ДПА у Запорізькій області.

Листом ДПА у Запорізькій області від 14.06.2011р. №2676/10/25-020 було доручено керівництву ДПІ у Орджонікідзевському районі організувати проведення позапланової перевірки TOB «НВП «Енергоальянс».

На виконання вказаного доручення та керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України фахівцями ДПІ у Орджонікідзевському районі в період з 21.06.2011 по 29.06.2011 проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «НВП «Енергоальянс» з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємодіях з TOB «Демопромонтаж» за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено акт від 29.06.2011р. №220/23-509/34535737.

Рішенням ДПА у Запорізькій області про результати розгляду скарги від 06.07.2011р. №2992/10/25-020 податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011р. №0000722305 залишено без змін. Податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011р. №0000732305 скасовано в частині зайво донарахованого податку на додану вартість в сумі 9833,00 грн. та зайво застосованих штрафних фінансових) санкцій в сумі 2458,25 грн., в іншій частині вказане рішення залишено без змін.

26 липня 2011 року ДПІ у Орджонікідзевському районі на підставі акта перевірки №93/23-5/34535737 від 24.03.2011р. (далі - Акт перевірки) та рішення про результати розгляду скарги №2992/10/25-020 від 06.07.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0001552305/10926, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38 521 грн. 25 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство уклало договір з TOB «Демопроммонтаж» за №15/02-03 від 15.02.2008р. Згідно даного договору TOB «Демопроммонтаж» (підрядник) приймає на себе зобов'язання виконати роботи по капітальному ремонту побутових приміщень корпуса №1 (сантехнічні роботи) на BAT « 3AЛK», а ТОВ «НВП «Енергоальянс» (замовник) прийняти та оплатити виконані роботи на умовах Договору.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Акту перевірки, основною обставиною на підставі якої відповідач робить висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства, є наявність постанови Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02.03.2009р. по кримінальній справі №1-200/09.

В Акті перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі зазначено, що постановою суду в кримінальній справі встановлено, що створені групою осіб у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підприємства, в тому числі ТОВ «Демопроммонтаж» мають ознаки, характерні для фіктивних підприємств, а саме: створено учасниками злочину без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність; невідповідність юридичної адреси з фактичним місцезнаходженням офісу даного підприємства, де зберігалися печатки та стаціонарний комп'ютер із встановленим програмним забезпеченням «Клієнт-Банк» для керування рахунками підприємства; розбіжності між оборотом по рахунку з сумами, зазначеними у фінансовій звітності підприємства за період його діяльності.

Як зазначає суд першої інстанції, з урахуванням вказаної постанови в кримінальній справі, відповідачем встановлено порушення вимог ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.1.7 ст.1, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого неправомірно завищено податковий кредит на суму 40 650 грн.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 - ВР від 28.12.1994, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №334/94-ВР) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Ч. 2 ст. 9 Закону №334/94-ВР передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України N 996-ХІVвід 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України Закону України N 996-ХІVвід 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, суд першої інстанції правильно вказав на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97-ВР), у редакції, чинній на час формування податкового кредиту, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що Законом № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту. Тобто, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано належних доказів щодо неправомірності чи недійсності виданих податкових накладних. Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону № 168/97-ВР акт перевірки не містить, ТОВ «НВП «Енергоальянс» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим послугам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Крім того, варто зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, як було вже відмічено судом першої інстанції, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення. При цьому, колегія суддів зветає увагу на те, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентом, а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

Судом першої інстанції було вірно відмічено, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору та первинних бухгалтерських документів, його позиція про те, що цей договір ймовірно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 19 квітня 2011 року №0000722305/6115 та від 26 липня 2011 року №0001552305/10926 є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо іншої частини позовних вимог позивача, а саме - визнання дій посадових осіб відповідача під час проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Демопроммонтаж» за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 за результатом яких складено акти №93/23-5/34535737 від 24.03.2011 та №220/23-509/34535737 від 29.06.2011 неправомірними, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України (далі ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

П. 75.1 ПК України передбачається, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, як то платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, копія наказу №1762 від 21.06.2011р. про проведення документальної виїзної позаплановової перевірки позивача вручено під розписку директору Макайову A.A. - 21.06.2011р.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові органу податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу податкової служби.

Як встановлено судом першої інстанції, директор TOB «НВП «Енергоальянс» Макайов A.A. був ознайомлений з направленням на перевірку - 21.06.2011р.

Перевірка проводилась у відповідності до повноважень та компетенції податкових органів встановлених Податковим кодексом України. Крім того, перевіряючий виконував наказ керівника про призначення перевірки.

Також, позивач не зазначає які саме дії відповідача щодо проведення перевірки, згідно наказу, він просить визнати протиправними.

Діяльність контролюючого органу із оформлення результатів перевірки, зокрема із складання акту перевірки та формування його змісту не може порушувати права та/або охоронювані законом інтереси особи в публічно-правових відносинах. В зв'язку з цим, відсутні підстави для задоволення позову платника податків, якщо змістом позовних вимог є визнання протиправними актів перевірки та/або дій контролюючого органу зі складання таких актів чи включення до їх змісту певних висновків.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що в даній частині позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко