Ухвала суду № 30248410, 25.03.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"25" березня 2013 р. Справа № 5004/165/12 Суддя господарського суду Волинської області Сур'як О.Г., розглянувши скаргу Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

по справі №5004/165/12

за позовом Прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі філії Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

про стягнення 22 691 686грн. 67коп.

за участю представників сторін:

від скаржника (боржника): Наумчук В.А., довіреність №846/08 від 11.02.2013р., Петрук В.В., довіреність №7194/01 від 27.12.2012р.

від стягувача: н/з

від ДВС України: Куляша О.О., довіреність №2.7-4.4/4.4/1780 від 17.12.2012р.

В засіданні суду взяв участь прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури міста Луцька Пігулко Т.В., довіреність №96-6962вих12 від 06.12.2012р.

встановив: 05.03.2013р. ДКП «Луцьктепло» звернулося до суду із скаргою від 05.03.2013 року №1308/08, в якій просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І. по винесенню Постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 19.02.2013р. в розмірі 2 124 484, 46грн. та Постанови про арешт коштів боржника від 19.02.2013р., а також скасувати Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 19.02.2013р. та Постанову про арешт коштів боржника від 19.02.2013р.

Скаржник вважає дії державного виконавця щодо винесення зазначених постанов безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству, виходячи з наступного.

15.06.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 5004/165/12-1 від 27.03.2012 р. про стягнення з боржника - ДКП «Луцьктепло» на користь стягувача - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в особі Волинської філії ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 21 244 844 грн. 64 коп.

Боржнику, у відповідності до ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», було запропоновано виконати наказ суду самостійно в 7-денний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

У зв'язку з тим, що ДКП «Луцьктепло», відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики «Про затвердження переліку підприємств» № 368 від 10.11.2005 року включено до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь в процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», 20.06.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І. була винесена Постанова про зупинення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Волинської області № 5004/165/12-1 від 27.03.2012 р.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження Постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 15.06.2012р., Постанова про зупинення виконавчого провадження була винесена 20.06.2012 р., отже, з дня відкриття виконавчого провадження до дня зупинення виконавчого провадження пройшло лише 5 днів, і отже, строк на добровільне виконання Постанови про відкриття виконавчого провадження не сплив.

Згідно ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

ДКП «Луцьктепло», в період зупинення виконавчого провадження, самостійно була погашена заборгованість перед стягувачем на суму 18 571 334,20 грн., про що листом було повідомлено відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України. Інформація про це була викладена старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І. у Постанові про арешт коштів боржника від 19.02.2013 року.

До винесення постанови про зупинення виконавчого провадження Постанова про стягнення виконавчого збору не виносилася, оскільки на момент зупинення виконавчого провадження не сплив строк для самостійного виконання боржником рішення суду.

Таким чином, скаржник вважає, що дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І. по винесенню Постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 19.02.2013 року в розмірі 2 124 484,46 грн., Постанови про арешт коштів боржника від 19.02.2013 року неправомірними, а Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 19.02.2013 року в розмірі 2 124 484,46 грн. та Постанову про арешт коштів боржника від 19.02.2013 року такими, що підлягають скасуванню.

Також представник ДКП «Луцьктепло» зазначив, що обидві згадані вище постанови в даний час знаходяться на виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України і державним виконавцем здійснюються заходи по їх примусовому виконанню (накладено арешт на кошти боржника). Примусове виконання даних постанов може призвести до безпідставного стягнення з ДКП «Луцьктепло», майно якого є власністю територіальної громади м.Луцька, зайвих грошових коштів, непередбачених чинним законодавством, що в свою чергу поставить під загрозу безперебійне надання послуг по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню населенню та бюджетним організаціям.

Згідно вимог ст.121-2 ГПК України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається з супровідного листа відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України «про стягнення виконавчого збору» постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 19.02.2013 року на адресу ДКП «Луцьктепло» була направлена лише 26.02.2013 р.

Як вбачається з супровідного листа відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України «щодо арешту коштів боржника» постанова про арешт коштів боржника від 19.02.2013 року на адресу ДКП «Луцьктепло» була направлена також лише 26.02.2013 р.

Отже, строки на оскарження вищезазначених постанов скаржником не пропущені.

Представники скаржника в судовому засіданні скаргу підтримали.

Ухвалою суду від 07.03.2013р. розгляд скарги призначено на 25.03.2013р. Зобов'язано скаржника направити копію скарги з додатками прокурору міста Луцька та надати суду докази направлення, відділ примусого виконання рішень Державної виконавчої служби України - надати суду пояснення з приводу зазначеного у скарзі.

На виконання вимог ухвали суду від 07.03.2013р. ДКП «Луцьктепло» надало докази надіслання на адресу прокуратури міста Луцька копії скарги та доданих до неї документів, а саме фіскальний чек №7955 від 18.03.2013р. та опис вкладення в цінний лист від 18.03.2013р.

25.03.2013р. на адресу суду від стягувача - Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшла телеграма від 25.03.2013р., в якій останній просить перенести розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю прибуття повноважного представника в судове засідання. Водночас, 25.03.2013р. по факсимільному зв'язку до суду надійшло заперечення від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (№31/10-1317 від 22.03.2013р.) на скаргу на дії старшого державного виконавця, в якому зазначено наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу.

Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження", в разі якщо строк пред'явлення виконавчого документу до виконання не закінчився і за умови відповідності документу вимогам даного Закону, - державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документу виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення.

Державним виконавцем 15.06.2012р. відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк на добровільне виконання рішення суду. Постанова про арешт була винесена 19.02.2013р., тобто у Боржника був строк на добровільне виконання рішення суду, але він їм не скористався.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 52 вищезазначеного Закону України стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У відповідності до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах, що в даному випадку було здійснено державним виконавцем.

ДК «Газ України» повідомляє, що рішення суду по виконанню наказу в повному обсязі не виконано.

Державним виконавцем в межах повноважень, наданих йому законодавством, правомірно накладено арешт на кошти боржника.

Крім того, у відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території, а ст. 8 передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Зі ст.ст. 4-5, 115 ПІК України, в яких закріплено принцип обов'язковості судового рішення, вбачається, що судовими органами повинні створюватись всі умови, які позбавляють можливості для ухилення особи, яка порушила свої зобов'язання, від відповідальності за такі порушення.

Виконання судового рішення, в порядку та в межах повноважень, закріплених законом, є одним з основних конституційних принципів, які характеризують державу як правову.

Тому, дії державного виконавця по виконанню виконавчого провадження № 33061785, щодо виконання наказу суду № 5004/165/12-1 є правомірними та ґрунтуються на законі.

У відповідності до ч.2 ст.121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягував, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Оскільки стягувачем надано суду письмові заперечення на скаргу, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду скарги у з'язку із неявкою стягувача в судове засідання.

Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України вимог ухвали суду від 07.03.2013р. не виконав, письмових пояснень з приводу зазначеного у скарзі не надав.

В судовому засіданні представник ДВС України подав суду клопотання № 1 (вих. №04-32/3188) та №2 (вих. №04-32/3187) від 25.03.2013р., відповідно до яких просить суд, керуючись ст.ст. 24, 65, 77 ГПК України, замінити неналежного відповідача належним відповідачем (відділ примусового виконання рішень, що входить до складу ДВС України), а також відкласти розгляд справи у зв'язку із відсутністю у представника ДВС України матеріалів виконавчого провадження, що унеможливлює подання до суду обґрунтованих письмових заперечень щодо спростування викладеного у скарзі ДКП «Луцьктепло».

Клопотання представника ДВС України про заміну неналежного відповідача та відкладення розгляду справи відхилені судом з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Подання скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов, господарських судів не є позовним провадженням, а тому, в даному випадку, орган державної виконавчої служби не є відповідачем в розумінні ст.21 ГПК України.

Статтею 1212 ГПК України, передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ч.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно п.13 Постанови пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" передбачено, що у справах за скаргами на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).

Відповідно до абз.2 п.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 1212 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Водночас, ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Відповідно до ч.1ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

ДВС України належним чином була повідомлена про розгляд справи у суді, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 14.03.2013р., водночас не скористалася своїми процесуальними правами щодо надання суду письмових заперечень.

Суд визнає представлені документи достатніми для розгляду скарги і не вбачає підстав для відкладення її розгляду, а тому приходить до висновку щодо можливості розгляду справи в даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами і за відсутності представника стягувача.

Прокурор вважає дії виконавчої служби правомірними, проте не надав суду обгрунтованих заперечень на скаргу.

Дослідивши додані до скарги докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників скаржника, ДВС України та прокурора, суд встановив наступне.

Згідно рішення господарського суду Волинської області від 15.03.2012р. по справі №5004/165/12 постановлено стягнути з Державного комунального підприємства "Луцьктепло"(м.Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Волинської філії ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України" (м.Луцьк, вул.Ковельська, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 21244844грн. 64коп. (в тому числі 20696724,06грн. основного боргу, 130850,46грн. пені, 308746,08грн. - 3% річних та 108524,04грн. інфляційних втрат).

На виконання даного рішення судом видано наказ №5004/165/12- 1 від 27.03.2012р.

15.06.2012р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Волинської області №5004/165/12-1 від 27.03.2012р., зобов'язано боржника самостійно виконати рішення суду в 7-денний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження та попереджено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, виконання здійснюється в примусовому порядку зі стягненням виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Оскільки, ДКП «Луцьктепло» відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики «Про затвердження переліку підприємств» № 368 від 10.11.2005 року включено до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь в процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», то відповідно до п.15 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" на строк участі такого підприємства у процедурі погашення заборгованості, підлягають зупиненню усі виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішення щодо цього підприємства.

20.06.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І. була винесена Постанова про зупинення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Волинської області № 5004/165/12-1 від 27.03.2012 р.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.06.2012 р. та постанови про зупинення виконавчого провадження від 20.06.2012 р., з дня відкриття виконавчого провадження до дня зупинення виконавчого провадження пройшло лише п'ять днів, і отже, строк на добровільне виконання постанови про відкриття виконавчого провадження не сплив.

Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

19.02.2013р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 19.02.2013р. №33061785 та постанову про арешт коштів боржника від 19.02.2013р. №33061785.

Як вбачається з постанови про арешт коштів боржника від 19.02.2013р., в період зупинення виконавчого провадження ДКП «Луцьктепло» самостійно була погашена заборгованість перед стягувачем на суму 18 571 334,20 грн. Тобто листом від 16.01.2013р. №259/08 ДКП «Луцьктепло» повідомило відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про часткове погашення боргу.

Пунктами 3.7.1 та 3.7.2 «Інструкції з організації примусового виконання рішень" від 02.04.2012р. №489/20802 встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

До винесення постанови про зупинення виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору не виносилася, оскільки на момент зупинення виконавчого провадження не сплив строк для самостійного виконання боржником рішення суду.

Як вбачається з постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 19.02.2013р. ВП № 33061785, виконавчий збір стягується з усієї суми, що була пред'явлена до стягнення, а не із суми, яка не була сплачена.

Крім того, в постанові про арешт коштів боржника від 19.02.2013р. ВП № 33061785, зазначено, що заборгованість за виконавчим документом складає 2673510,44 грн., сума виконавчого збору, яка підлягає стягненню складає 2124484,46 грн., загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню за виконавчим провадженням складає 4797994,90грн. Арешт накладено на кошти, що містяться на рахунках боржника у банківських установах, проте не зазначено, в якому розмірі.

Також слід відмітити , що на момент розгляду скарги, ухвалою господарського суду Волинської області від 11.03.2013р. відстрочено виконання рішення господарського суду Волинської області від 15.03.2012р. у справі № 5004/165/12 терміном на 6 місяців, до 10.09.2013р. Проте виконавчою службою не надано суду доказів щодо скасування постанови про арешт коштів боржника від 19.02.2013р. ВП № 33061785.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ГПК України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Згідно з п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012р. №9 (із наступними змінами) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що доводи ДКП "Луцьктепло" є правомірними, а дії державного виконавця Унгуряну С.І. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 19.02.2013р. в розмірі 2 124 484,46грн. та постанови про арешт коштів боржника від 19.02.2013р. є незаконними, такими, що здійснені з порушенням вимог Закону.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, ст.1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

у х в а л и в:

1. Визнати незаконними дії старшого державного виконавця Унгуряну С.І. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 19.02.2013р. №33061785 та постанови про арешт коштів боржника від 19.02.2013р. №33061785.

2. Визнати недійсною та скасувати постанову старшого державного виконавця Унгуряну С.І. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору від 19.02.2013р. №33061785.

3. Визнати недійсною та скасувати постанову старшого державного виконавця Унгуряну С.І. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт коштів боржника від 19.02.2013р. №33061785.

Суддя О. Г. Сур'як