Рішення № 30247171, 27.03.2013, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1082/2013-ц

2/219/914/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2013 року

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Чудовського Д.О.

при секретарі судового засідання - Томаровій А.П.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача - не з'явився,

представник третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в приміщені суду в м. Артемівську за позовною заявою ОСОБА_1 до Артемівської міської ради Донецької області, третя особа: Комунальне підприємство «Артемівське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на самочинне збудоване майно та визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ :

08.02.2013 року позивач звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою про визнання права власності на самочинне збудоване майно та визнання права власності в порядку спадкування.

У позовній заяві, позивач зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу від 27.03.1961 року, її чоловік - ОСОБА_3 недобудований будинок будівельною готовністю у 33%. У 1961 році був добудований житловий будинок, а також льох, прибудову, тамбур, а у 1962 році було також побудовано два сараї, пізніше у 1984 році був збудований туалет. Однак, після спорудження споруд, чоловік в експлуатацію житловий будинок не вводили.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача, після якого відкрилась спадщина, до якої входять самовільні побудований житловий будинок та господарські споруди, у зв'язку з тим, що позивач є спадкоємцем першої черги, вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак, нотаріус відмовив у оформлені документів на будинок, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документі на будинок та господарські споруди. Крім того, позивач звертався до Артемівської міської ради з приводу введення в експлуатацію житлового будинку та отримала відмову. У зв'язку з цим, позивач вимушена звертатися до суду із позовом про визнання права власності за померлим чоловіком ОСОБА_3 на самочинне збудовані споруди - будинок зазначений літ. А-1 в генеральному плані домоволодіння, сарай зазначений під літ. «Б» та «В» генерального плану на домоволодіння, туалет зазначений літ. «Г» у генеральному плані домоволодіння, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та з вимогами про визнання права власності на ці об'єкти за нею у порядку спадкування за законом.

У судовому засіданні позивач пояснила, що права земельну ділянку під будівництво та експлуатацію житлового будинку та господарських споруд не оформлювала, до органів Державного архітектурно-будівельного контролю України з приводу введення житлового будинку в експлуатацію не зверталась.

У судовому засіданні, що відбулося 06.03.2013 року, представник відповідача заперечував проти задоволення позову, у зв'язку з тим, що позивач не надав суду доказів, того, що позивачу або її чоловіку відводилися належним чином земельна ділянка для будівництва та експлуатації житлового будинку та господарських споруд, також представник відповідача звернув увагу, що відповідно до договору купівлі - продажу незавершеного будівництва від 27.03.1961 року, об'єкт, що був предметом договору, знаходився за адресою: АДРЕСА_1, а позивач просить визнати право власності на будинок АДРЕСА_1, доказів того, що це один і той же об'єкт нерухомості до суду не подано.

Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання третя особа до суду не з'явилась.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 27.03.1961 року, ОСОБА_3 придбав недобудований одноповерховий будинок на одну кімнату будівельною готовністю у 33%, за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 8).

14.07.1961 року управлінням головного архітектора м. Артемівська був погоджений проект будівництва. (а.с. 46-47).

Відповідно до даних технічного паспорту на будинок по АДРЕСА_1, житловий будинок було побудовано у 1961 році, сараї - у 1962 році, убиральня у 1984 році. (а.с. 24-28).

Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів, що ОСОБА_3 придбавши недобудований житловий будинок отримав відповідний дозвіл на будівництво, а також належним чином оформив у користування земельну ділянку для будівництва будинку чи його експлуатації.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або

будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що житловий будинок та господарські споруди, що будувалися за адресою АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, так як позивачем не надано суду доказів, що на ім'я ОСОБА_3 оформлювались дозвільні документи на будівництво та останнім оформлювалася земельна ділянка для будівництва та експлуатації житлового будинку та господарських споруд.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Пунктом 6 Постанови Пленуму ВССУ за № 6 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва), передбачено, що право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.

У зв'яжу з тим, що представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, суд приходить до того, що споруджений житловий будинок та господарські споруди можуть порушувати права третіх осіб.

Крім того, суд не може визнати право власності на нерухоме майно за ОСОБА_3, який відповідно до свідоцтва про смерть помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9), так як він, станом на день прийняття судового рішення, не є суб'єктом цивільних правовідносин, не володіє правоздатністю та дієздатністю, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Окремою підставою для відмови у задоволені позову є те, що позивачем та його представником не надано суду належних доказів, того, що житловий будинок та господарські споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на які просить визнати позивач, є нерухомістю, що була добудована на місці недобудови готовністю 33%, що знаходилась по АДРЕСА_1.

Що стосується позовних вимог в частині визнання права власності за позивачем на житловий будинок та господарські споруди у порядку спадкування за законом, то суд, відмовляючи у їх задоволенні, виходив з таких обставин.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Позивач за життя ОСОБА_3, перебувала у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с. 7).

Враховуючи, положення ст. 1261 ЦК України, позивач є спадкоємицею першої черги.

Разом з тим, оскільки ОСОБА_3 за життя не належало право власності на самочинно збудований житловий будинок та господарські споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, то до позивача і не може перейти таке право власності.

Пунктом 7 Постанови Пленуму ВСУ за № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 8, 10, 15, 60, 88, 208-209, 212, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 376, 1216-1218, 1261 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_3 на самочинне збудовані споруди - будинок зазначений літ. А-1 в генеральному плані домоволодіння, сарай зазначений під літ. «Б» та «В» генерального плану на домоволодіння, туалет зазначений літ. «Г» у генеральному плані домоволодіння, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відмовити.

2. У задоволені позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом на будинок зазначений літ. А-1 в генеральному плані домоволодіння, сарай зазначений під літ. «Б» та «В» генерального плану на домоволодіння, туалет зазначений літ. «Г» у генеральному плані домоволодіння, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відмовити.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 669,04 грн. зарахувати в дохід держави до Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст виготовлено 27.03.2013 р.

Головуючий суддя Д. О.Чудовський