Ухвала суду № 30245047, 25.03.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/1719/13 Головуючий 1 інстанції

Справа № 2/644/73/13 Клименко А.М.

Категорія: житлові Доповідач: Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 15 січня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Орджонікідзевський РВ у м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку і стягнення грошової суми та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном, вселення і зобов'язання не чинити перешкод у користуванні майном, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Орджонікідзевський РВ у м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку і стягнення грошової суми.

В обґрунтування позову позивачі вказували, що вони з 06 травня 2006 року зареєстровані та постійно проживають в квартирі АДРЕСА_1. З 30 вересня 2008 року у вказаній квартирі зареєстрована ОСОБА_4, проте, жодного дня не проживала за вказаною адресою. Через скрутне матеріальне становище позивачам важко сплачувати квартплату та комунальні послуги.

Тому, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.48 т.1, а.с.22 т.2) просили суд визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України, зобов'язати Орджонікідзевський РВ у м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області зняти з реєстраційного обліку відповідача за вказаною адресою, стягнути з ОСОБА_4 на користь позивачів грошову суму у розмірі 1 957,97 грн., а також всі судові витрати.

У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду також з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном, вселення і зобов'язання не чинити перешкод у користуванні майном.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_4 вказує, що з 2005 року вона проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1, яка належала останньому на праві власності. У липні 2008 року шлюб було зареєстровано, і, з дозволу чоловіка у вересні 2008 року вона зареєструвалась у спірній квартирі, продовжувала там проживати, робила поточний ремонт. У жовтні 2008 року ОСОБА_5 помер. Згідно свідоцтва про право на спадкування за законом вона є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Іншими власниками вказаної квартири є відповідачі за зустрічним позовом. На деякий час вона поїхала до своїх родичем, коли повернулася, у спірній квартирі вже проживали ОСОБА_2, ОСОБА_3, які відмовились впустити її у спірну квартиру при цьому у квартирі були змінені дверні замки. Такими діями відповідачі за зустрічним позовом порушують її права, як співвласника квартири.

Тому, ОСОБА_4 просила суд вселити її в квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 не перешкоджати їй у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном - квартирою АДРЕСА_1.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16 листопада 2012 року об'єднані в одне провадження позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Орджонікідзевський РВ у м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку і стягнення грошової суми та позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном, вселення і зобов'язання не чинити перешкод у користуванні майном (а.с.106 т.1).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 15 січня 2013 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 в порядку регресу сплачену квартирну плату в розмірі 467,61 грн., судові витрати в розмірі 214, 60 грн., а всього стягнуто 682,21 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_4 квартирою АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 53, 65 грн. з кожного. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог заявників про стягнення з ОСОБА_4 на користь заявників суми боргу у розмірі 1 957,87 грн., ухвалити нове рішення, яким стягнути вказану суму з відповідачки.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В іншій частині ОСОБА_2, ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції не оскаржується і апеляційною інстанцією не переглядається.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_6 про день, час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлені належним чином у судове засідання не з'явилися.

Судовою колегією повідомлені у заяві причини неявки представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 не можуть бути визнані поважними, оскільки вони до заяви документів поважності неявки до суду не надала

Неявка ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_6, належно повідомленої про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи судом апеляційної інстанції. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Задовольняючи частково первісні позовні вимоги та зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для втрати права користування квартирою АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 відсутні через поважність причин не проживання останньої у спірній квартирі. Щодо стягнення грошової суми за комунальні послуги в порядку регресу, суд вказував, що ОСОБА_4 фактично у спірній квартирі не жила, комунальними послугами не користувалася, тому стягненню підлягає лише сума квартирної плати.

Такі висновки колегія судді вважає правильними.

Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого май на будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності належала ОСОБА_5 (а.с. 11 т.1). У жовтні 2008 року ОСОБА_5 помер (а.с.12 т.1). Згідно свідоцтва про право на спадкування за законом ОСОБА_4, як дружина померлого (а.с.7 т.2) є власником 1/3 частини спірної квартири (а.с.8,9 т.2).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном відповідно до ст. 391 ЦК України.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 06 травня 2006 року зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.8,9 т. 1). Разом з тим, з 30 вересня 2008 року у вказаній квартирі зареєстрована ОСОБА_4 (а.с.4 т.2).

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку є безпідставними, оскільки ОСОБА_4 не проживає у спірній квартирі понад один рік через те, що позивачі за первісним позовом чинять їй перешкоди в цьому.

Що стосується вимог стосовно стягнення з ОСОБА_4 суми боргу за комунальні послуги, суд першої інстанції також обґрунтовано виходив з того, що вона фактично в спірній квартирі не жила і комунальними послугами не користувалась, тому стягненню підлягає лише сума квартирної плати.

Відповідно до ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Матеріали справи свідчать, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Вони зобов'язані солідарно відповідати за схоронність квартири, солідарно здійснювати оплату комунальних послуг.

Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 15 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: