Рішення № 30244531, 26.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.13 Справа№ 914/813/13-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна", м. Ходорів, Жидачівського району, Львівської області

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в сумі 14 700, 00 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Довгополов А.О.

Представники:

Від позивача: Янклевич Я.Є. - представник за довіреністю від 14.03.2013р.;

Від відповідача: не з`явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 14 700, 00 грн.

Ухвалою суду від 28.02.2013р. прийнято справу до розгляду та призначено судовий розгляд справи на 18.03.2013р. З підстав викладених в ухвалі суду від 18.03.2013р. судове засідання було відкладено на 26.03.2013 р.

В судовому засідання представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представник не наполягав на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подав клопотання.

Представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задоволити повністю. На виконання вимог ухвали суду від 28.02.2013р. через канцелярію суду подав документи (вх. 8673/13 від 26.03.2013р.).

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, витребовуваних судом документів не подав.

Про належне повідомлення позивача свідчить повідомлення про вручення № 81154 00009849 та реєстр вихідної кореспонденції № 285 від 01.03.2013р.

14.03.2013р. від відповідача надійшов лист-прохання (вх. 7066/13) про відкладення розгляду справи на 25.03.2013р. у зв'язку з проходженням відповідачем медичного обстеження. Суд з врахуванням клопотання відповідача здійснив відкладення розгляду справи.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Крім того, згідно ч.1 ст.64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою; у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі наявних в матеріалах справи даних щодо поштової адреси та адреси місцезнаходження відповідача, даних щодо скерування ухвал господарського суду Відповідачу, суд зазначає, що ухвали суду по даній справі скеровані та вручені Відповідачу належним чином.

В ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору. Жодних доказів подано не було.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 26.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні докази та оглянувши їх оригінали в судовому засіданні судом встановлено таке.

21.11.2011р. між ТзОВ "Дунапак-Україна" (постачальник, позивач у справі) та ФОП ОСОБА_1 (покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 2111/01 (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору постачальник (позивач) зобов`язується поставити і передати у власність покупця гофрокартонну продукцію (далі за текстом - товар), а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, асортимент, кількість, обсяг, термін поставки кожної окремої партії товару погоджується сторонами до початку поставки та вказується у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору і укладених на підставі погоджених заявок покупця.

Згідно п. 3.1. ціни на товар погоджуються сторонами окремо на кожну партію поставки та встановлюються у гривнях у письмово погоджених ними специфікаціях та зазначаються у рахунках-фактурах та накладних постачальника.

Згідно п. 3.2. Договору покупець зобов'язаний здійснити післяоплату за поставлений товар у розмірі 100% вартості даної партії на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач здійснив поставку продукції, а відповідач отримав її на загальну суму 57 218,40 грн. грн., що підтверджується видатковими накладними № W103731 від 22.11.2011р. та № W103887 від 29.12.2011р. (копії в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні), підписані сторонами без жодних застережень.

Однак відповідач повністю свої зобов'язання за Договором не виконав, частково здійснив оплату за поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками (№ 01-26 від 26.12.2011р. на суму 32 947,20 грн., № 74 від 05.01.2012р. на суму 6300,00 грн., № 4 від 30.08.2012р. на суму 3 271,20 грн.), поданими позивачем (копії в матеріалах справи) на суму 42 518,40 грн. У зв'язку з чим на момент звернення до суду у нього виникла основна заборгованість перед позивачем у розмірі 14 700,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Доказів повного чи часткового погашення заборгованості (у сумі 14 700,00) на момент розгляду справи сторонами суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 219 Господарського кодексу України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду основна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становила 14 700,00 грн. (57 218,40-42 518,40).

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, про обґрунтованість заявленої до стягнення основної суми боргу у розмірі 14 700,00 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 219, 265, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 610-612, 626, 629, Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" (81750, Львівська область, Жидачівський район, місто Ходорів, вулиця Стрілецька, будинок 11; ідентифікаційний код юридичної особи 30028622) 14 700,00 грн. боргу та 1720, 50 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.03.2013 року.

Суддя Коссак С.М.