Постанова № 30244375, 27.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2011 року № 2а-3716/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря - Васильків О.С.,

за участю представника позивача Петролюка А.М., представника відповідача Задорожного І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Соломія плюс Олівія» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000012200/361/22-0 від 10.01.2011р., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Соломія плюс Олівія» (далі-Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова (далі-ДПІ), в якому просить визнати нечинним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000012200/361/22-0 від 10.01.2011р. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що за наслідком проведеної позапланової перевірки ДПІ безпідставно прийшла до висновку про проведення Підприємством розрахунків між нерезидентом в межах торговельного обороту 16.05.2007р. без участі уповноваженого банку, що є порушенням вимог ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 ?Про систему валютного регулювання і валютного контролю? із змінами та доповненнями (далі-Декрет). Спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято з порушенням, оскільки застосовані штрафні санкцій, які є видом адміністративно-господарських санкцій в розумінні ст.ст. 238, 241 Господарського кодексу України (далі-ГК України) повинні застосовуватись в межах строків, передбачених ст. 250 ГК України, що ДПІ не було враховано. Окрім того зазначає, що Підприємство не провело оплати за товар контрагенту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги уточнив та просив визнати протиправним, неправомірним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000012200/361/22-0 від 10.01.2011р.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву та зазначив, що перевіркою встановлення порушення позивачем порядку розрахунку між резидентом та нерезидентом в межах торговельного обороту, які повинні здійснюватися лише через уповноважені банки. В ході проведеної перевірки ДПІ використано відповідь на спеціальний запит від компетентних органів Республіки Польща, згідно яких оплата за товар одержаний Підприємством від польського контрагента здійснена 16.05.2007р. за готівку, а відтак ДПІ правомірно прийнято рішення про застосування штрафних санкцій. Просив відмовити у позові.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Соломія плюс Олівія» зареєстроване Реєстраційною палатою Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 02.06.2005р. та взято на податковий облік в органах ДПІ 07.06.2005р.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова згідно Наказу №615 від 16.12.2010р. проведено виїзну позапланову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог валютного законодавства, за результатами якої складено Акт від 27.12.2010р. №680/22-0/33562948 в якому встановлено, що Підприємство розрахунки за отриманий товар з нерезидентом-фірмою «Z.P.U.H. «DASTAL» Spolka Jawna 42-242 Redziny, ul. Orypnicka 23 (Польща) здійснювало готівкою 16.05.2007р. без залучення банку, що є порушенням вимог ст. 7 Декрету в результаті чого відповідно до ст. 16 Декрету нараховано штраф в сумі 65 019,57 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000012200/361/22-0 від 10.01.2011р., яким відповідно до ст.16 Декрету та п.п. 20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 65 019,57 грн.

Не погоджуючись з прийнятим ДПІ рішенням Підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

Згідно ст.7 Декрету порядок організації розрахунків у іноземній валюті у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Статтею 16 Декрету передбачено, що за порушення валютного законодавства за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, останні несуть відповідальність - штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.

Згідно ст.3 Указу Президента України ?Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства? від 27.06.1999 року № 734/99 (далі-Указ) санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та п.2 ст. 16 Декрету застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України. Оскарження рішень про застосування фінансових санкцій здійснюється в судовому порядку. Санкції - штрафи, зазначені у частині першій цієї статті, сплачуються не пізніше п'яти днів з дня вручення резиденту, нерезиденту рішення про накладення штрафу. У разі несплати штрафу у зазначений строк сума штрафу списується з рахунків резидента, нерезидента відповідно до законодавства.

В Акті перевірки зазначено, що згідно відповіді на спеціальний запит від компетентних органів Республіки Польща доведену листом від 15.11.2010р. № 26496/7/22-222/528 ДПА у Львівській області з копіями підтверджую документів відповідно до якої встановлено, що згідно контракту №20/07 від 16.05.2007р. Підприємство придбало у фірми-нерезидента «Z.P.U.H. «DASTAL» Spolka Jawna 42-242 Redziny, ul. Orypnicka 23 (Польща) декоративні вироби з металу на суму 35 980,64 польських злотих (рахунок фактура №FW/0107/2007 від 16.05.2007р. на суму 35 980,64 польських злотих). Розрахунок за товар був здійснений готівкою 16.05.2007р. без залучення банку. Прийняття оплати за вищезгадані товари було підтверджено документом №КР003185/07 від 16.05.2007р.

З долученої до матеріалів справи вантажної митної декларації вбачається, що 17.05.2007р. Підприємством ввезено на митну територію України декоративні вироби з металу: підсвічники, квітники, підставки, які придбавались у фірми-нерезидента «Z.P.U.H. «DASTAL» Spolka Jawna 42-242 Redziny, ul. Orypnicka 23 (Польща).

В судовому засіданні представник позивача заперечив факт оплати за товар, що був придбаний у фірми-нерезидента «Z.P.U.H. «DASTAL» 16.05.2007р. та посилався на вимоги ст.102.1 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції за порушення валютного законодавства є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 ГК України.

Стаття 238 ГК України визначає, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

В силу ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ст.250 ГК України).

Пункт 21.1.1. статті 21 Податкового Кодексу України встановлює, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

З досліджених в судовому засіданні контракту №20/2007р., рахунку-фактури, який датований 16.05.2007р., квитанція готівкового платежу на суму 35 980,64 польських злотих, що долучені ДПІ вбачається, що правопорушення у сфері валютного законодавства: порушення правил здійснення розрахунків з нерезидентом, на які ДПІ посилається як на підставу правомірності прийняття оспорюваного рішення мали місце 16.05.2007р., а відтак штрафні санкції застосовано більш ніж через рік з дня встановлення ДПІ порушень - 10.01.2011р. (дата прийняття рішення контролюючим органом), тобто після спливу річного терміну з дня вчинення правопорушення.

Суд приходить до переконання, що штрафні (фінансові) санкції, з приводу правомірності яких виник спір і які за своєю правовою сутністю є адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими ст. 238 ГК України, застосовані до позивача поза межами граничних строків для застосування таких, встановлених ст. 250 цього Кодексу, а тому у ДПІ не було підстав, для прийняття оспорюваного рішення.

У відповідності до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ст. 162 КАС України, суд може прийняти постанову якою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасувати) індивідуального акта не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованих у різних словесних формах.

З урахуванням вищевикладеного, способом захисту при оскарженні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є його скасування судом.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підставні, обгруновані матеріалами справи, доведені в судовому засіданні та підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Соломія плюс Олівія» 3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000012200/361/22-0 від 10.01.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Соломія плюс Олівія» 3,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст.254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 02.05.2011 року.

Суддя Шинкар Т.І.