Постанова № 30240052, 19.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 р. Справа № 804/2838/13-а Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Украгро»

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської

області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування рішення № 2/10/152, скасування

податкових повідомлень - рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Украгро» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення №2/10/152 від 24.01.2013 року про виключення сільськогосподарського підприємства реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування ТОВ «АПК Украгро»; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000142200 від 24.01.2013 року, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем по податку на прибуток підприємств в сумі 386298 грн. 75 коп., ( 320477 грн. - за основним платежем та 65821 грн. 75 коп. - за штрафними санкціями) та № 0000152200 від 24.01.2013 року, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість в сумі 1414117 грн. 50 коп. ( 1131294 грн. - за основним платежем та 282823 грн. 50 коп. - за штрафними санкціями); зобов'язання Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби поновити з дати виключення (01 квітня 2012 року) Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Украгро» в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та видати Товариству з обмеженою відповідальністю «АПК Украгро» свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення № 0000142200, №0000152200 та рішення №2/10/152 від 24.01.2013 року про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування ТОВ «АПК Украгро, винесені Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби є протиправними, оскільки при їх винесенні відповідачем порушено норми Податкового кодексу України, зокрема ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями). Відповідачем в основу розрахунку визначення питомої ваги вартості поставлених сільськогосподарських товарів покладено співвідношення загальної кількості орендованих земельних ділянок до кількості земельних ділянок, договори оренди по яких не пройшли державну реєстрацію, що не передбачено законодавством.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві. Проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надавав клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибуття представника відповідача у судове засідання, при цьому, жодних доказів поважності причин перенесення розгляду справи представником відповідача не надано. У зв'язку з чим, суд визнав неприбуття представника без поважної причини.

У відповідності до ст. 122, ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 21 серпня 2012 року № 335- № 339 та від 03 грудня 2012 року № 454 - № 456, виданих Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, згідно п.п. 78.1.1 та п.п. 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АПК Украгро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.12.2010 року по 31.07.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 16.12.2010 року по 31.07.2012 року, за наслідками якої складений акт від 18.12.2012 за № 467/221/37370550.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті, ТОВ «АПК Украгро», керуючись пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, направило відповідачу свої заперечення до акту від 11.01.2013 року за вих. №4.

Листом за вих. № 549/10/22-114 від 21.01.2013 року відповідач направив відповідь на заперечення, в якому не взяв до уваги заперечення, залишивши власні висновки, викладені в акті, незмінними.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ТОВ «АПК Украгро» перебувало на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість як сільськогосподарське підприємство, основною діяльністю якого є вирощування зернових та технічних культур.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000142200 від 24.01.2013 року, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем по податку на прибуток підприємств в сумі 386298 грн. 75 коп., ( 320477 грн. - за основним платежем та 65821 грн. 75 коп. - за штрафними санкціями);

- № 0000152200 від 24.01.2013 року, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість в сумі 1414117 грн. 50 коп. ( 1131294 грн. - за основним платежем та 282823 грн. 50 коп. - за штрафними санкціями).

Також на підставі зазначеного акту перевірки, 24 січня 2013 року Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби прийнято рішення №2/10/152 про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ та анулювання виданого йому свідоцтва.

При цьому, причиною зняття з реєстрації послугував висновок відповідача, що ТОВ «АПК Украгро» не відповідає критеріям п. 209.6 ст. 209 ПК України. Крім того, починаючи з 01.04.2012 року вироблена продукція рослинництва не є сільськогосподарською.

При прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідачем зроблено висновок, що ТОВ «АПК Украгро» у своїй господарській діяльності використало земельні ділянки, з приводу оренди яких договори не пройшли державної реєстрації, через що втратило право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість в частині незареєстрованих договорів. За цих обставин, суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по скороченій декларації мають визначатися позивачем, ТОВ «АПК Украгро», виходячи з реалізації продукції, вирощеної на земельних ділянках, з приводу яких належним чином оформлені договори оренди, що зареєстровані в установленому порядку. Відповідачем зроблено висновок, що продукція, вирощена на земельних ділянках, договори оренди по яких не пройшли державної реєстрації, не є продукцією власного виробництва, відтак позивачем безпідставно отримано податкову пільгу та не сплачено до бюджету податок на додану вартість в сумі 1131294 грн. та податку на прибуток 320477 грн.

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно п. 209.2 ст. 209 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Для визначення об'єкта оподаткування під сільськогосподарськими товарами положення п. 209.7 ст. 209 ПК України розуміють товари, зазначені у групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку-їх виробником. До сільськогосподарської продукції (товарів) для цілей визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку за правилами глави 2 розділу XIV ПК України відповідно пп. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу віднесені продукти обробки та переробки зазначених вище товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що спірна сільськогосподарська продукція є продукцією власного виробництва позивача, і відсутні факти придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб. При цьому, за визначенням ч. 6 ст. 139 Господарського кодексу України товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Таким чином, сільськогосподарська продукція, у складі майна позивача є продукцією його власного виробництва, а твердження відповідача, що вироблена позивачем з 01.04.2012 року продукція рослинництва не відноситься до сільськогосподарської, є такою, що не відповідає доказам наявним у матеріалах справи.

Згідно п. 307.2 ст. 307 ПК України, податок на додану вартість підлягає сплаті за загальними правилами цього Кодексу, через що різниця в об'єкті оподаткування податком на додану вартість за ст. 185 ПК України та фіксованого сільськогосподарського податку за ст. 302 ПК України полягає в тому, що площа сільськогосподарських угідь, належних платнику податку на відповідній правовій підставі, юридичного значення для застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та сільськогосподарського податку не має.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 ПК України, сільськогосподарським товаровиробником вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Водночас для визнання платником фіксованого сільськогосподарського податку за пп. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 і п. 301.1 ст. 301 ПК України належить встановити таку ж частку у 75 відсотків від сільськогосподарського товаровиробництва, що визначається з доходу, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу суб'єкта господарювання.

До основних фондів виробничого і невиробничого призначення у сфері господарювання сільськогосподарського товаровиробника згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 139 ГК України в залежності від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, відносяться: будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів. Форми господарської діяльності, що здійснюється сільськогосподарським товаровиробником як платником податків, наведені у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, серед яких: виробництво; розведення, вирощування та вилов риби у внутрішніх водоймах; переробка на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах; постачання.

Оскільки об'єктом податку на додану вартість визнається здійснення конкретної господарської операції, то для зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі сільськогосподарського підприємства має значення господарська діяльність з використанням основних фондів для культивації, посіву, обробки, вирощування, збирання та зберігання врожаю та продуктів його переробки, що допускає фактичне користування позивачем земельними ділянками, які можуть не відноситися до його власних основних фондів і можуть не відображатися на собівартості сільськогосподарських товарів.

Зібраний позивачем врожай визнається згідно зі ст. 189 ЦК України продукцією та плодами, які виробляються і добуваються з земельної ділянки та приносяться посівами (насадженнями). З огляду на дозвіл власників земельних ділянок на їх обробку позивачем власними основними фондами позивач набуває у власність врожай після його збирання відповідно до правил ч. 2 ст. 189 і ст.ст. 331, 333 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Позивач відповідним чином відобразив зміни в структурі своїх активів у зв'язку з вирощеним ним врожаєм з посівів на цих ділянках та поставками товарів з такого врожаю іншим особам, обліковуючи вартість (собівартість) такої сільськогосподарської продукції, що вбачається з акту перевірки.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що вартість та обсяги поставки позивачем сільськогосподарських товарів власного виробництва перевищували 75 %, на підставі чого позивач мав право сплачувати податок на додану вартість за спеціальним режимом оподаткування. У зв'язку з чим, в перевіряємому періоді за результатами господарської діяльності позивач правомірно подавав до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області щомісячно дві податкові декларації з податку на додану вартість.

При цьому, доводи відповідача щодо порушень у податковому обліку позивача з визначення його податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд не бере до уваги через відсутність доказів та посилань в акті перевірки на первинні документи бухгалтерського обліку, що давали б підстави для застосування п. 209.11 ст. 209 ПК України.

Відповідно до п. 209.11 ст. 209 ПК України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25% вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Таким чином, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податку на додану вартість не з фактом укладання договорів оренди землі (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції щодо вироблення та постачання сільськогосподарських товарів.

Для здійснення донарахування податкових зобов'язань в зв'язку з порушенням питомої ваги відповідач мав би під час перевірки встановити, що позивач поставляв несільськогосподарські товари або сільськогосподарські товари не власного виробництва, питома вага вартості яких перевищувала б 25%, тоді як акт обмежується посиланнями на площу сільськогосподарських угідь, які використовуються позивачем на відповідній правовій підставі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосував штрафні (фінансові) санкції без врахування всіх обставин, що мають істотне значення, внаслідок чого таке оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Щодо вимоги про визнання протиправним рішення відповідача № 2/10/152 від 24.01.2013 року «Про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ», суд зазначає наступне.

Анулювання свідоцтва вмотивоване тим, що вироблена позивачем продукція рослинництва не визнається сільськогосподарською, а тому питома вага несільськогосподарських товарів за попередні 12 податкових періодів перевищує 25%.

Відповідно до п.6.2.4 Наказу Міністерства Фінансів України від 07.11.2011 № 1394 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників ПДВ» орган державної податкової служби за результатами розгляду заяви про реєстрацію податковий орган протягом 5 робочих днів видає (надсилає поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість або письмову відмову у видачі такого Спеціального свідоцтва у разі подання недостовірних даних або у випадках, визначених пунктом 6.3 Положення про реєстрацію платників ПДВ.

Пунктом 6.3 Положення про реєстрацію платників ПДВ передбачено, що орган державної податкової служби відмовляє сільськогосподарському підприємству у реєстрації його як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, якщо такий платник податків:

- вказує у заяві про реєстрацію види діяльності, які не підпадають під дію спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, та не визначені статтею 209 розділу V ПКУ на основі КВЕД-2010, або до 31.12.2012 на основі КВЕД-2005;

- перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку за ставкою у розмірі 5 або 10 відсотків;

- був виключений із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у зв'язку з перевищенням питомої ваги несільськогосподарських товарів (послуг) та від дати такого виключення до дати подання заяви про повторну реєстрацію суб'єктом спеціального режиму оподаткування не спливло 12 послідовних звітних податкових періодів;

- поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг), або не відповідає іншим критеріям, встановленим пунктом 209.6 статті 209 розділу V ПКУ (підпункт 6.1.1 пункту 6.1 цього розділу);

- не підпадає під визначення сільськогосподарського підприємства, є особою, яка не може бути зареєстрована як суб'єкт спеціального режиму оподаткування чи на яку не поширюються норми статті 209 розділу V ПКУ;

- не підпадає під визначення платника ПДВ згідно з пунктом 1.5 розділу I цього Положення або за наявності підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ, визначених пунктом 5.1 розділу V цього Положення, або за яких підлягає анулюванню Спеціальне свідоцтво, згідно з пунктами 209.11, 209.12 статті 209 розділу V ПКУ (пункти 6.4, 6.9 цього розділу);

- подав заяву з порушенням строків, визначених пунктом 183.3 статті 183 розділу V ПКУ (підпункт 6.2.1 пункту 6.2 цього розділу).

Відповідачем було прийнято рішення про видачу ТОВ «АПК Украгро» свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість і як зазначено у п. п.6.2.4 вищезазначеного Положення це могло бути зроблено лише за результатами розгляду заяви позивача.

Таким чином, рішення № 2/10/152 від 24.01.2013 «Про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ» є також протиправним і підлягає скасуванню, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача поновити з дати виключення (з 01 квітня 2012 року) позивача в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та видання позивачу свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, відповідач невірно застосував норми земельного законодавства та помилково вважав, що ТОВ «АПК Украгро» при використанні у господарській діяльності земельних ділянок у 2011 році, договори оренди по яких не пройшли державної реєстрації, втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з фіксованого сільськогосподарського податку в частині незареєстрованих договорів. Тобто, при визначенні суми податкового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку, ТОВ "АПК Украгро" до складу такого зобов'язання має відносити лише вирощені на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках, питома вага власної продукції повинна дорівнювати або перевищувати 75 % від загального виробленого обсягу товару за попередній (звітний) рік. На цій підставі Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державною податковою службою зроблено висновок, що продукція, вирощена на земельних ділянках, договори оренди по яких не пройшли державної реєстрації, не є продукцією власного виробництва в розумінні п. 301.1 ст. 301 ПК України.

Позивач у 2011 році був платником податку на прибуток на загальних підставах, про що свідчить подана до податкового органу податкова декларація з податку на прибуток.

У акті перевірки відповідач зазначив, що відхилення за І кв. 2011 року між даними декларації та даними перевірки валового доходу відсутні, відсутні відхилення за І кв. 2011 року між даними перевірки загальної суми валових витрат та загальної суми валових витрат Декларації та відсутні відхилення між задекларованою сумою сум податку на прибуток Позивачем та даними перевірки сум податку на прибуток відповідача. Усі первинні документи, стосовно формування валових витрат, які оформлені належним чином, були надані до перевірки. Тому правових підстав для нарахування податку на прибуток підприємств у І кв. 2011 року у сумі 57194 грн. відповідач не мав.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова особа чи службова особа).

Як підтверджується матеріалами справи, судові витрати позивача складають 2328 грн. 41 коп.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність присудження з Державного бюджету України позивачу документально підтверджених судових витрат в сумі 2328 грн. 41 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Украгро» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24 січня 2012 року № 0000152200, яке було винесене Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Украгро» щодо визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем - 1131294 грн. (один мільйон сто тридцять одна тисяча двісті дев'яносто чотири гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 282823 грн. 50 коп. (двісті вісімдесят дві тисячі вісімсот двадцять три гривні п'ятдесят копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24 січня 2012 року № 0000142200, яке було винесене Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Украгро» щодо визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем - 320477 грн. (триста двадцять тисяч чотириста сімдесят сім гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 65821 грн. 75 коп. (шістдесят п'ять тисяч вісімсот двадцять одна гривня сімдесят п'ять копійок).

Визнати протиправним та скасувати рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 24 січня 2012 року № 2/10/152 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування

Зобов'язати Новомосковську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби поновити з дати виключення (з 01 квітня 2012 року) Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Украгро» в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та видати Товариству з обмеженою відповідальністю «АПК Украгро» свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Судові витрати в розмірі 2328 грн. 41 коп. (дві тисячі триста двадцять вісім гривень сорок одна копійка) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Украгро» з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Суддя М.В. Дєєв