Рішення № 30239211, 26.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.13 Справа №914/635/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», м. Львів

до відповідача: Приватної агрофірми «Дністер», с. Верин Миколаївського району Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 120' 260,38 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Романів В.Я.

Представники:

від позивача: Сесюк Ю. П. - представник (дов.№б/н від 03.01.2013р., діє до 31.12.2013р.);

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» подано позов до Приватної агрофірми «Дністер» про стягнення заборгованості у сумі 120' 260,38 грн.

Ухвалою суду від 14.02.2013 р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 26.02.2013 р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача у судовому засіданні 26.03.2013 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та в уточненнях до позовних вимог, просить суд задоволити їх, стягнути з відповідача 86' 442,69 грн. - основної суми заборгованості, 4' 960,25 грн. - пені, 21' 735,68 грн. - штрафу, 6' 282,88 грн. - процентів річних від простроченої суми.

В судове засідання 26.03.2013р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 14.02.2013 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та за відсутності відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

30.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (продавець, позивач у справі) та Приватною аргофірмою «Дністер» (покупець, відповідач у справі) було укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів №10112нп (надалі по тексту-договір).

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця нафтопродукти у кількості та асортименті, що передбачені в додатках до даного договору, в подальшому товар, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.

Ціна за одиницю виміру кількості товару погоджується сторонами в додатках до даного договору. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України (п. 3.1 договору). Згідно з п. 4.2 договору розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах 100% попередньої оплати, якщо інше не передбачено в додатках до даного договору.

На виконання своїх зобов'язань за договором, позивач передав, а відповідач прийняв продукцію на суму 1' 533' 544,59 грн., що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: № 4214 від 13.01.2012 р. на поставку товару вартістю 44' 919,60 грн.; №4662 від 17.02.2012 р. на поставку товару вартістю 46' 248,00 грн.; №4809 від 28.02.2012 р. на поставку товару вартістю 46' 543,20 грн.; №5190 від 27.03.2012 р. на поставку товару вартістю 47' 724,00 грн.; №5223 від 29.03.2012 р. на поставку товару вартістю 47' 773,20 грн.; №5275 від 03.04.2012 р. на поставку товару вартістю 47' 871,60 грн.; №5317 від 05.04.2012 р. на поставку товару вартістю 47' 871,60 грн.; №5338 від 09.04.2012 р. на поставку товару вартістю 48' 117,60 грн.; №5420 від 12.04.2012 р. на поставку товару вартістю 47' 970,00 грн.; №5496 від 19.04.2012 р. на поставку товару вартістю 47' 478,00 грн.; №5611 від 26.04.2012 р. на поставку товару вартістю 47' 232,00 грн.; №5377 від 28.04.2012 р. на поставку товару вартістю 51' 079,84 грн.; №5689 від 03.05.2012 р. на поставку товару вартістю 46' 936,80 грн.; №5780 від 08.05.2012 р. на поставку товару вартістю 46' 641,60 грн.; №5833 від 14.05.2012 р. на поставку товару вартістю 46' 346,40 грн.; №5950 від 21.05.2012 р. на поставку товару вартістю 46'198,80 грн.; від 30.05.2012 р. на поставку товару вартістю 45' 559,20 грн.; №5924 від 12.06.2012 р. на поставку товару вартістю 44' 533,20 грн.; від 22.06.2012 р. на поставку товару вартістю 42' 772,00 грн.; №6548 від 04.07.2012 р. на поставку товару вартістю 41' 574,00 грн.; №6692 від 13.07.2012 р. на поставку товару вартістю 41' 721,60 грн.; №6497 від 21.07.2012 р. на поставку товару вартістю 42' 408,00 грн.; №6590 від 27.07.2012 р. на поставку товару вартістю 50' 968,75 грн.; №7074 від 06.08.2012 р. на поставку товару вартістю 43' 640,40 грн.; №7221 від 15.08.2012 р. на поставку товару вартістю 45' 018,00 грн.; №7400 від 27.08.2012 р. на поставку товару вартістю 45' 018,00 грн.; №7500 від 04.09.2012 р. на поставку товару вартістю 45' 756,00 грн.; №7598 від 11.09.2012 р. на поставку товару вартістю 46' 986,00 грн.; №7712 від 19.09.2012 р. на поставку товару вартістю 47' 970,00 грн.; №7914 від 01.10.2012 р. на поставку товару вартістю 47' 871,60 грн.; №8014 від 08.10.2012 р. на поставку товару вартістю 47'576,40 грн.; №8077 від 11.10.2012 р. на поставку товару вартістю 48' 117,60 грн.; №8138 від 16.10.2012 р. на поставку товару вартістю 49' 101,60 грн.

Вартість усіх вищевказаних партій товару погоджено сторонами в додатках №1-33 до договору. Товар був отриманий відповідачем на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (наявні в матеріалах справи), проте оплачений в повному обсязі не був.

Між сторонами було проведено звірку розрахунків, якою встановлено, що станом на 30.11.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 91'942,69 грн. Про проведення звірки розрахунків складено акт, який підписано сторонами та скріплено їх печатками без жодних застережень.

12.12.2012р. відповідач оплатив заборгованість у сумі 5'000,00 грн., що підтверджується поданим позивачем платіжним дорученням №336.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем становила 86'942,69 грн.

Відповідно до п.6.2.1 договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, окрім того п.6.2.2 договору передбачено, що у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги продавця. 26.12.2012р. позивач направляв на адресу відповідача вимогу про сплату штрафу згідно умов генерального договору №10112 нп від 30 грудня 2011р. в розмірі 21' 735,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків поштового відділення зв'язку, однак оплата останнім не була здійснена. Тому, відповідно до п.6.2.1 договору та ст.ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» позивачем було нараховано пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 4' 960,25 грн. Крім того, згідно з п.6.2.2 позивачем нараховано штраф у розмірі 21'735,68 грн.

Згідно з п.6.2.3 договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору продавець має право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості товару. Проценти підлягають сплаті за весь період прострочення покупцем зобов'язання.

Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті товару, тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, нарахував відповідачу 19% річних за користування чужими коштами у розмірі 6'282,88 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Після звернення позивачем з позовною заявою у суд відповідач здійснив часткове погашення заборгованості у розмірі 500,00 грн., що підтверджується поданим позивачем платіжним дорученням №59 від 06.03.2013р. В матеріалах справи наявна довідка №1/26 за підписом директора та головного бухгалтера позивача, в якій зазначено, що станом на 26.03.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем по генеральному договорі поставки нафтопродуктів №10112 від 30.12.2011р. становить 86'442,69 грн.

Доказів погашення наявної заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем товару, що, зокрема, вбачається з видаткових накладних, підписаних сторонами без жодних застережень, проте факт проведення відповідачем повної оплати вартості поставлених позивачем товарів підтверджений не був.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сторонами у договорі встановлено інший розмір процентів, ніж три проценти річних від простроченої суми, а тому розрахунок позивача щодо стягнення 19% річних від простроченої суми є вірним.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2.2 договору у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги продавця. Судом встановлено, що термін прострочення відповідачем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 днів, а тому нарахування штрафу є вірним.

В Інформаційному листі Вищого господарського України від 13.07.2012р. № 01-06/908/2012 зазначено про наступне. У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова від 27.04.2012 №06/5026/1052/2011). Таким чином, одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить законодавству.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відповідач, після звернення позивача до суду з позовною заявою, частково погасив заборгованість у розмірі 500,00 грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

26.03.2013р. представник позивача подав через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог.

З даного приводу суд зазначає наступне.

У п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 26.12.2011р. №18 зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог. Таким чином, подану представником позивача заяву суд розцінює як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі у частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 500,00 грн. та часткове задоволення решти позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» однією із підстав повернення сплаченого судового збору є зменшення розміру позовних вимог.

У п.5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 зазначено наступне. Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються. Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч.2 ст.49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на зазначене, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір за частину позовних вимог щодо яких було припинено провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України також покладається на відповідача. Крім того, частина судового збору підлягає поверненню позивачу у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 193,218 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 549, 610, 625, 712 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 500,00 грн.

2. Позов задоволити частково.

3. Стягнути з Приватної агрофірми «Дністер» (81635, Львівська область, Миколаївський район, с.Верин, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03762064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (79052, м.Львів, вул. Рудненська, 8, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37537559) 86'442,69 грн. - основної суми заборгованості, 4' 960,25 грн.- пені, 21' 735,68 грн. - штрафу, 6' 282,88 грн. - процентів річних від простроченої суми та 2'398,43 грн. - судового збору.

4. Повернути позивачу 6,78 грн. сплаченого судового збору .

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 26.03.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 28.03.2013р.

Суддя Яворський Б.І.