Постанова № 30238530, 21.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 р. Справа №2а/0570/16707/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:00

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДІСЛАВ+» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача - Литвиненко В.І. - за довіреністю

від відповідача - Пікалов Д.В. - за довіреністю

Меншикова І.В. - за довіреністю

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІСЛАВ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.

Під час судового розгляду справи позивач в порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України декілька разів уточнював позовні вимоги, остаточно виклав позовні вимоги в клопотанні від 21.03.2013, в якому просив:

1. зобов'язати відповідача надати до суду та позивачу оригінал або належним чином засвідчену копію Договору про визнання електронних документів № 88, укладеного між ДПІ у м. Краматорськ та ТОВ «ДІСЛАВ»;

2. визнати дії відповідача у частині ненадання відповіді на звернення ТОВ «ДІСЛАВ» і в частині неправомірної відмови в прийнятті до Єдиного реєстру податкових накладних електронних податкових накладних за період з 10.09.2012 по 04.03.2013 протиправними;

3. зобов'язати відповідача забезпечити прийняття електронних документів (податкових накладних та інших звітних податкових документів) позивача в електронному вигляді в строки, встановлені Податковим кодексом України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2013 позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІСЛАВ» замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДІСЛАВ+» у зв'язку зі зміною назви.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив, що відповідач не надав відповіді на звернення позивача від 19.09.2012, 21.09.2012, 27.09.2012, 03.10.2012, 17.10.2012, 02.11.2012, 27.11.2012, 08.01.2013, а також не прийняв та не вніс до реєстру податкові накладні № 9 від 05.09.2012, № 14 від 13.09.2012, № 10 від 06.09.2012, № 11 від 06.09.2012, № 17 від 19.09.2012, № 4 від 09.10.2012, № 8 від 16.10.2012, № 18 від 23.11.2012, № 4 від 09.11.2012, № 7 від 14.11.2012, № 2 від 10.12.2012, № 9 від 20.12.2012, № 11 від 26.12.2012, № 18 від 29.12.2012. Також вказав, що копія договору про визнання електронних документів № 88, укладеного між ДПІ у м. Краматорськ та ТОВ «ДІСЛАВ», була отримана ним у судовому засіданні. Просив позов задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували. Пояснили, що податкова інспекція не контролює механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до Єдиного реєстру податкових накладних. Разом із тим, з 05.03.2013 податковою інспекцією приймаються податкові накладні позивача та вносяться до Реєстру. Просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДІСЛАВ+» мотивує тим, що до 04.09.2012 позивач знаходився за адресою: вул. Дворцова, 57-158 у м. Краматорську Донецької області. З 04.09.2012 позивач змінив юридичну адресу на вул. Горького, 18 у м. Краматорську Донецької області, про що повідомив податкову інспекцію. Позивач зареєстрований платником ПДВ.

На виконання вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» позивач реєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були надані відповідачу, але не прийняті останнім з підстави невідповідності інформації щодо місцезнаходження юридичної особи-продавця у податкових накладних інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. З питання з'ясування причини не прийняття та не реєстрації податкових накладних позивач звернувся до ДПС України, якою йому було запропоновано звернутись до відповідача. Позивач декілька разів звертався до відповідача із письмовими зверненнями, однак відповіді на них не отримав до теперішнього часу. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1394, передбачено обов'язок відповідача перевіряти реєстраційні дані платника податку та їх відповідність даним Єдиного державного реєстру.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 04.09.2012 ТОВ «ДІСЛАВ» здійснив реєстрацію нової юридичної адреси. 05.09.2012 ці зміни були внесені до ЄДРПОУ. Цього ж дня позивач звернувся до відповідача для отримання довідки про взяття на облік платника податків і видачі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, та отримав таку довідку з новою юридичною адресою. Таким чином, з 05.09.2012 в ДПІ у м. Краматорську були відомості про зміну юридичної адреси.

19.09.2012 відповідач видав ТОВ «ДІСЛАВ» Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, в якому також було зазначено нову юридичну адресу. Отже, з 19.09.2012 відповідач повинен був внести зміни до юридичної адреси позивача до Реєстру платників ПДВ та Єдиного реєстру податкових накладних, однак цього не зробив. На письмові звернення відповідач не реагує, чим перешкоджає веденню господарської діяльності, своєчасному, достовірному веденню податкового обліку підприємством. Просив позов задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що відповідно до п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14, п. 192.1 ст. 192, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, якщо надіслані податкові накладні сформовано з порушенням встановлених вимог, то продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді із зазначенням причин неприйняття. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» причиною відмови у прийнятті податкової накладної є наявність помилок, відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується, факт реєстрації податкової накладної та розрахунку коригування з такими ж реквізитами. Оскільки податкова інспекція на районному рівні не контролює механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до Єдиного реєстру податкових накладних, ДПІ у м. Краматорську не є відповідачем у даній справі. Просили у задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДІСЛАВ+» зареєстровано як юридична особа 05.11.1999 Виконавчим комітетом Краматорської міської ради, включено до ЄДРПОУ за кодом 30644687, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.02.2013 (бланк Серії АБ № 482808). Відповідно до вказаної виписки, місцезнаходженням юридичної особи є вулиця Горького, будинок 18 у м. Краматорську Донецької області, 84307. Як вбачається зі Статуту позивача в новій редакції від 25.12.2012, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДІСЛАВ+» є правонаступником всього майна, усіх прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСЛАВ» (пункт 1.4).

Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідно довідкою про взяття на облік платника податку та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

08.09.2008 між Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби та позивачем підписано Договір № 88 про визнання електронних документів, на підставі якого позивач надсилає до органу ДПС податкові документи в електронному вигляді.

Відповідно до умов цього договору позивач надсилав у електронному вигляді відповідачу податкові накладні № 9 від 05.09.2012, № 14 від 13.09.2012, № 10 від 06.09.2012, № 11 від 06.09.2012, № 17 від 19.09.2012, № 4 від 09.10.2012, № 8 від 16.10.2012, № 18 від 23.11.2012, № 4 від 09.11.2012, № 7 від 14.11.2012, № 2 від 10.12.2012, № 9 від 20.12.2012, № 11 від 26.12.2012, № 18 від 29.12.2012 для їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, податкові накладні не були прийняті податковим органом, про що позивачу були надіслані квитанції із відміткою про виявлені помилки, а саме: місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вимоги до оформлення податкових накладних, їх видачі та внесення до Єдиного реєстру податкових накладних встановлені статтею 201 Податкового кодексу України та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Пунктом 201.10 цієї ж статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином, вказаними положеннями Кодексу на платника податку-продавця товарів/послуг покладено обов'язок надати покупцеві податкову накладну за наслідками господарської операції з поставки таких товарів/послуг, а також зареєструвати таку податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних шляхом надсилання її податковому органу. Підтвердженням реєстрації податкової накладної у вказаному Реєстрі є квитанція. При цьому, у випадку неприйняття податкової накладної у разі порушення вимог, встановлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, податковий орган також надсилає квитанцію продавцю із зазначенням причини неприйняття. У такому разі покупець товарів/послуг не буде мати права на віднесення сум ПДВ по такій податковій накладній до податкового кредиту, в той час як продавець не звільняється від обов'язку включення суми ПДВ по цій податковій накладній до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі, встановлено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку, внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

За змістом пункту 8 Порядку № 1246, для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Пунктом 9 Порядку № 1246 передбачено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Крім того, відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за № 320/15011 (далі - Інструкція № 233), при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися встановленого цим пунктом порядку. Зокрема, підпунктом 7.6 цього пункту передбачено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Як вбачається з квитанцій, наданих податковим органом позивачу про неприйняття податкових накладних, у них зазначено причину неприйняття як «місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», що не передбачено пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, а також пунктом 9 Порядку № 1246 та підпунктом 7.6 пункту 7 розділу ІІІ Інструкції № 233. Також будь-якими іншими нормативно-правовими актами не передбачено обов'язку платника податку-продавця товарів/послуг перевіряти відповідність інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації про своє місцезнаходження, що міститься в Єдиному реєстрі податкових накладних. До того ж, як встановлено у судовому засіданні, дійсно, позивач змінював свою юридичну адресу, однак повідомив про це відповідача у відповідний спосіб.

Так, з матеріалів справи вбачається, що до 04.09.2012 місцезнаходженням (юридичною адресою) позивача, який на той час мав назву Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІСЛАВ», було: вул. Двірцева, 57-158 у м. Краматорську Донецької області. З 04.09.2012 підприємство змінило місцезнаходження на: вулиця Горького, будинок 18 у м. Краматорську Донецької області, 84307, про що повідомило орган реєстрації та відповідача. Зазначені обставини підтверджуються Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.02.2012 (арк. справи 7), довідкою Управління статистики у місті Краматорську від 18.09.2012, Статутом позивача в редакції від 31.08.2012 (арк. справи 9-10), довідкою про взяття на облік платника податків від 05.09.2012 та Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 19.09.2012 (арк. справи 21).

Оскільки відповідачем були видані позивачу нові довідка про взяття на облік платника податків від 05.09.2012 та Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 19.09.2012 суд приходить до висновку, що відповідач з 05.09.2012 був належним чином повідомлений про зміну місцезнаходження (юридичної адреси) позивача. Спірні податкові накладні біли видані покупцям позивача та надіслані позивачем до Єдиного реєстру податкових накладних у строк з 05.09.2012 по 29.12.2012, тобто після того, як відповідач був повідомлений про зміну місцезнаходження (юридичної адреси) позивача та видачі нової довідки про взяття про облік платника податків. Проте, відповідач при неприйнятті податкових накладних від позивача зазначені зміни до уваги не взяв.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що відповідно до умов п.п. 3.1 п. 3 договору про визнання електронних документів № 88 від 08.09.2008, орган ДПС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку. Отже, саме на відповідача як на орган ДПС покладено обов'язок із забезпечення приймання від платника податків податкових документів в електронному вигляді. У межах спірних правовідносин цей обов'язок був відповідачем порушений, що призвело до необґрунтованого неприйняття податкових накладних від позивача та невнесення їх до Єдиного реєстру податкових накладних.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ту обставину у запереченнях проти позову, що інспекція на районному рівні не контролює механізм внесення відомостей, що містяться у податкові накладній, до Єдиного реєстру податкових накладних, оскільки у даному випадку спір між сторонами виник не з приводу порушень механізму внесення цих відомостей до Єдиного реєстру податкових накладних, а з приводу неприйняття відправлених позивачем податкових накладних та не внесення їх до цього Реєстру з підстави, яка не передбачена законодавством. Суд також зауважує, що відповідач як орган ДПС на районному рівні, в якому позивач перебуває на податковому обліку, відповідно до підпунктів 19-1.1.6, 19-1.1.26 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України виконує функції з ведення обліку платників податків та організації інформаційно-аналітичного забезпечення процесів адміністрування та їх автоматизацію, та зобов'язаний відповідно до підпунктів 21.1.2, 21.1.3 та 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій, забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Відповідно до вимог Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за N 1562/20300, та Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1394, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 р. за № 1369/20107, саме податковий орган на районному рівні зобов'язаний вести облік платників податків, вносити до нього зміни, вносити відповідні відомості до електронних баз даних (у т.ч. щодо зміни місцезнаходження платника податків).

Крім того, на переконання суду, механізм взаємодії між податковими органами на різних рівнях врегульований відповідними нормативними актами з питань діяльності податкових органів. Будь-які недоліки або неврегульованість такого механізму не повинні впливати на можливість виконання платником податків-продавцем товарів/послуг обов'язку надавати покупцеві та надсилати для реєстрації у Реєстрі податкових накладних за наслідками вчинюваних ним господарських операцій. В межах спірних відносин, позивач дотримався свого обов'язку та надіслав до податкового органу податкові накладні, видані покупцям у період з 05.09.2012 по 29.12.2012. Натомість, податковий орган свого обов'язку з прийняття та реєстрації вказаних податкових накладних у Реєстрі не виконав, що потягло негативні наслідки як для позивача як продавця товарів/послуг, так і для його контрагентів-покупців.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби щодо відмови позивачу у прийнятті та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних електронних податкових накладних № 9 від 05.09.2012, № 14 від 13.09.2012, № 10 від 06.09.2012, № 11 від 06.09.2012, № 17 від 19.09.2012, № 4 від 09.10.2012, № 8 від 16.10.2012, № 18 від 23.11.2012, № 4 від 09.11.2012, № 7 від 14.11.2012, № 2 від 10.12.2012, № 9 від 20.12.2012, № 11 від 26.12.2012, № 18 від 29.12.2012, з огляду на що позовні вимоги ТОВ «ВКФ «ДИСЛАВ+» у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що позивачем некоректно обрано спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов'язання забезпечити податковий орган прийняття електронних документів (податкових накладних і інших податкових документів) позивача в електронному вигляді у строки, встановлені Податковим кодексом України, оскільки такий обов'язок вже покладено на відповідача нормами законодавства та додатково закріплено у договорі про визнання електронних документів, укладеному між сторонами. Суд, з урахуванням вимог частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що необхідним та достатнім способом поновлення порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних електронні податкові накладні позивача, з приводу яких виник спір, а саме - від 05.09.2012, № 14 від 13.09.2012, № 10 від 06.09.2012, № 11 від 06.09.2012, № 17 від 19.09.2012, № 4 від 09.10.2012, № 8 від 16.10.2012, № 18 від 23.11.2012, № 4 від 09.11.2012, № 7 від 14.11.2012, № 2 від 10.12.2012, № 9 від 20.12.2012, № 11 від 26.12.2012, № 18 від 29.12.2012.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що позивач направив відповідачу письмові звернення від 19.09.2012 № 1/1909, від 21.09.2012 № 3/2109, від 27.09.2012 № 1/2709, від 03.10.2012 № 1/031012, від 17.10.2012 № 3/1710-12, від 02.11.2012 № 1/0211-12, від 27.11.2012 № 1/2711-12, від 08.01.2013 № 1/0801-13, в яких просив з'ясувати та роз'яснити ситуацію з приводу відмови у прийнятті податкових накладних. Копії зазначених звернень наявні у матеріалах справи.

Разом із тим, відповідач відповіді на вказані звернення позивача не надав. У судовому засіданні представники відповідача також не пояснили причин ненадання відповіді на письмові звернення позивача.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюється Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною четвертою статті 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач, реалізуючи своє право на звернення, встановлене вищевказаними вимогами законодавства, звернувся до відповідача з листами стосовно порушень, допущених відповідачем, під час прийняття податкових накладних та внесенні їх до Єдиного реєстру податкових накладних, зокрема, з питання з'ясування причин неприйняття податкових накладних та надання відповідних роз'яснень з цього приводу. Отже, у даному випадку мало місце звернення позивача до відповідача саме із скаргами у розумінні статті 3 Закону України «Про звернення громадян», оскільки у цих зверненнях ставилось питання, пов'язане із поновленням порушених прав позивача, спричинених допущеними відповідачем порушеннями під час прийняття від позивача податкових накладних та внесенні їх до Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Приписами статті 19 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема, зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.

Статтею 20 цього Закону передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Судом встановлено, що 8 (вісім) звернень (скарг) позивача у встановлені Законом терміни відповідачем не були розглянуті, а письмові відповіді на них не були надані, чим з боку відповідача допущено протиправну бездіяльність, а не дії, як вказує позивач у своїх позовних вимогах. За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ВКФ «ДІСЛА+» в цій частині підлягають задоволенню саме шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби у вигляді ненадання відповіді на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДІСЛАВ+» від 19.09.2012, 21.09.2012, 27.09.2012, 03.10.2012, 17.10.2012, 02.11.2012, 27.11.2012, 08.01.2013.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача надати оригінал або засвідчену належним чином копію договору про визнання електронних документів № 88, то ці позовні вимоги суд знаходить такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено підпунктом 5.5 пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 233, латник податків після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

Підпунктом 6.1 пункту 6 розділу ІІІ цієї ж Інструкції передбачено, що орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит видає два примірники договору.

Дійсно, як встановлено у судовому засіданні, відповідачем не було своєчасно надано позивачу примірник договору від 08.09.2008 № 88 про визнання електронних документів. Разом із тим, цей договір був наданий відповідачем у судове засідання із наданням примірника позивачеві. Тобто, на даний час відсутні в цій частині порушення прав та законних інтересів позивача, які б підлягали захисту судом шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії (надати примірник договору).

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДІСЛАВ+» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби, внаслідок чого:

визнає протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби у вигляді ненадання відповіді на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДІСЛАВ+» від 19.09.2012, 21.09.2012, 27.09.2012, 03.10.2012, 17.10.2012, 02.11.2012, 27.11.2012, 08.01.2013;

визнає протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДІСЛАВ+» у прийнятті та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних електронних податкових накладних № 9 від 05.09.2012, № 14 від 13.09.2012, № 10 від 06.09.2012, № 11 від 06.09.2012, № 17 від 19.09.2012, № 4 від 09.10.2012, № 8 від 16.10.2012, № 18 від 23.11.2012, № 4 від 09.11.2012, № 7 від 14.11.2012, № 2 від 10.12.2012, № 9 від 20.12.2012, № 11 від 26.12.2012, № 18 від 29.12.2012;

зобов'язує Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних електронні податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДІСЛАВ+» № 9 від 05.09.2012, № 14 від 13.09.2012, № 10 від 06.09.2012, № 11 від 06.09.2012, № 17 від 19.09.2012, № 4 від 09.10.2012, № 8 від 16.10.2012, № 18 від 23.11.2012, № 4 від 09.11.2012, № 7 від 14.11.2012.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 16,10 гривень.

З урахуванням встановлених під час розгляду справи чисельних порушень вимог законодавства з боку відповідача, суд вбачає підстави для прийняття окремої ухвали відповідно до частини першої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДІСЛАВ+» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби у вигляді ненадання відповіді на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДІСЛАВ+» від 19.09.2012, 21.09.2012, 27.09.2012, 03.10.2012, 17.10.2012, 02.11.2012, 27.11.2012, 08.01.2013.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДІСЛАВ+» у прийнятті та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних електронних податкових накладних № 9 від 05.09.2012, № 14 від 13.09.2012, № 10 від 06.09.2012, № 11 від 06.09.2012, № 17 від 19.09.2012, № 4 від 09.10.2012, № 8 від 16.10.2012, № 18 від 23.11.2012, № 4 від 09.11.2012, № 7 від 14.11.2012, № 2 від 10.12.2012, № 9 від 20.12.2012, № 11 від 26.12.2012, № 18 від 29.12.2012.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних електронні податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДІСЛАВ+» № 9 від 05.09.2012, № 14 від 13.09.2012, № 10 від 06.09.2012, № 11 від 06.09.2012, № 17 від 19.09.2012, № 4 від 09.10.2012, № 8 від 16.10.2012, № 18 від 23.11.2012, № 4 від 09.11.2012, № 7 від 14.11.2012, № 2 від 10.12.2012, № 9 від 20.12.2012, № 11 від 26.12.2012, № 18 від 29.12.2012.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДІСЛАВ+» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 16 (шістнадцять) гривень 10 копійок.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 21 березня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено 26 березня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.