Рішення № 30238079, 27.03.2013, Хрестівський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Кіровський міський суд Донецької області)

Кіровський міський суд Донецької області

Справа за єдиним унікальним номером 232/ 352 / 13-ц

Провадження №2/232/ 87 /13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року Кіровський міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді Волкової Н.Ю.

при секретарі Богдан В.С.

за участю представника позивача Голубович А.А.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Кіровське Донецької області цивільну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі відокремленого підрозділу виробнича одиниця «Жданівкатепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, -

в с т а н о в и в :

ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі відокремленого підрозділу виробнича одиниця «Жданівкатепломережа» 07 лютого 2013 р. звернулося до Кіровського міського суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення з них солідарно заборгованості по сплаті за постачання теплової енергії у квартиру АДРЕСА_1 за період з 1 квітня 1997 р. до 30 листопада 2012 р. у розмірі 6771 грн. 45 коп., які вони, незважаючи на попередження, не сплатили. В позові також поставлене питання про стягнення з відповідачів судового збору у розмірі 229,40 грн. Позивач вказав, що відповідачі проживають в квартирі АДРЕСА_1 та фактично користуються тепловою енергією, а виробнича одиниця «Жданівкатепломережа» постачає теплову енергію в дану квартиру з 01 липня 2006 р. до теперішнього часу внаслідок реорганізації ВО «Кіровськтепломережа», котра постачала теплову енергію в дану квартиру до цих пір та приєдналася до ВО «Жданівкатепломережа» на підставі наказу ОКП «Донецьктеплокомуненерго» №124 від 18 квітня 2006 р., що є правонаступником всіх прав та обов'язків ВО «Кіровськтепломережа».

Ухвалою Кіровського міського суду від 18 березня 2013 р. за клопотанням представника позивача Голубович А.А., якій стало відомо від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про належність даної квартири на праві власності матері ОСОБА_3 - ОСОБА_2, на підставі ст. 33 ЦПК України замінено первісних відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належним відповідачем ОСОБА_2, що є власником квартири АДРЕСА_1, оскільки первинно позов був пред'явлений не до тих осіб, які мають відповідати за даним позовом.

У судовому засіданні 27 березня 2013 р. представник позивача Голубович А.А. змінила свої позовні вимоги, просила стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по сплаті за постачання теплової енергії у квартиру АДРЕСА_1 у розмірі 6771 грн. 45 коп. за період з 1 квітня 1997 р. до 30 листопада 2012 р. При цьому представник позивача просила не застосовувати строк позовної давності , оскільки він неодноразово переривався сплатою заборгованості та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Відповідачка ОСОБА_2 повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи 27 березня 2013 р.; отримала судову повістку, копію позову з доданими копіями документів, проте в судове засідання не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, не надіслала заяву з просьбою перенести розгляд справи.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справі, суд вважає, що остаточні позовні вимоги повинні бути задоволені повністю.

Згідно із ст. ст. 67,68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, каналізація, теплова енергія ) наймачами повинна проводиться щомісячно. Це ж положення міститься в ст. ст. 815, 816, 820 ЦК України 2004 р. та у п.14, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковою територією, затверджених Постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р., відповідно до яких власник житла сплачує всі комунальні послуги за квартиру. Згідно зі ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором , а відповідно до ст. 816 ЦК України саме наймач несе відповідальність перед наймодавцем , а не перед постачальником послуг, за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним.

Відносини з приводу теплопостачання фізичними особами регулюються: ЦК України,

Законами України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-1У від 24 червня 2004 р. з наступними змінами,

"Про теплопостачання" №2633- 1У від 02 червня 2005 р. з наступними змінами,

Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 р. зі змінами, внесеними постановами КМ України №1268 від 31 жовтня 2007 р., №933 від 03 вересня 2009 р., №151 від17 лютого 2010 р.;

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України №1198 від 03 жовтня 2007 р.

Згідно ст. 1, 19, 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач - фізична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору, зобов'язаний щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману (спожиту) теплову енергію.

Таким чином, у відсутності договору на споживання послуг, суд вважає потрібно користуватися доведеністю фактичного споживання послуг, що є єдиною підставою (у відсутності договору) на стягнення заборгованості за фактично спожиті послуги, тобто за фактичну поставлену до квартиру споживачів теплову енергію.

ОСОБА_2, 1940 року народження є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Кіровською державною нотаріальною конторою 02 квітня 1997 р. за реєстром №671, що підтверджено довідкою Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Кіровської міської ради від 21 березня 2013 р., вона фактично користується послугами позивача, оскільки теплова енергія надходить до належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1, а вона користується даною квартирою на свій розсуд, оскільки в даній квартирі з її згоди проживають її дочка ОСОБА_3 з чоловіком ОСОБА_4, а тому ОСОБА_2, як власник квартири, повинна нести відповідальність по виконанню обов'язків по сплаті за спожиту теплову енергію.

Відповідачка фактично користувалася послугами ВО «Кіровськтепломережа" до 01 липня 2006 р., потім послугами ВО "Жданівкатепломережа" з 01 липня 2006 р. до 30 листопада 2012 р., на цей час має заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання, надані до квартири АДРЕСА_1 з 01 квітня 1997 р. до 30 листопада 2012 р., яка складає за вказаний період 6771,45 грн., бо на протязі всього цього часу за постачання теплової енергії за вказану квартиру кошти вносилися лише частково, хоча теплова енергія весь цей час надходила до даної квартири.

На відміну від імперативної норми ст. 75 ЦК УРСР 1963 р., яка передбачала обов'язковість застосування позовної давності (за виключенням випадків переривання строку позовної давності відповідно до ст.79 ЦК України 1963 р.), ч.3 ст. 267 ЦК України 2004 р. передбачає можливість застосування даного правового інституту лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення судом рішення. Оскільки в судовому засіданні під час розгляду справи судом і до моменту винесення рішення по суті заявлених вимог ні однією із сторін не була зроблена заява про застосування строку позовної давності, то у суду нема підстав для його застосування. Дане положення є додатковою гарантією захисту прав кредитора та законодавчо закріпленим підтвердженням того, що навіть в разі спливу строку позовної давності суб'єктивне право продовжує існувати. При цьому суд бере до уваги, що факт необізнаності боржника про закінчення строку позовної давності юридичного значення не має.

Оскільки цей борг визнавався відповідачкою при часткових оплатах нею заборгованості в 1999,2000,2002, 2003,2004, 2005,2007, 2008, 2009, 2010, 2011 роках, трьохрічний строк загальної позовної давності (ст. 257 ЦК України) був перерваний визнанням відповідачем боргу, в зв'язку з чим по даній справі строк позовної давності застосований бути не може навіть при наявності такого клопотання сторін, оскільки він неодноразово переривався сплатою певних сум відповідачем, що свідчило про визнання відповідачем боргу та відповідає положенням ст. 79 ЦК України 1963 р. та ст.264 ЦК України 2004 р.

Проте, до суду не одна із сторін і не звернулася із клопотанням про застосування строку позовної давності. Відповідачка не направила до суду письмової заяви про застосування строку позовної давності, за викликом суду у судове засідання не з'явилася.

Оскільки відповідачка не провадила сплату за спожиті послуги з теплопостачання,

підлягає стягненню з ОСОБА_2, 1940 року народження, на користь позивача підтверджена випискою із особистого рахунку заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання за період з 01 квітня 1997 р. до 30 листопада 2012 р. у сумі 6771 грн. 45 коп.

Відповідачкою не оспорені тарифи на житлово-комунальні послуги, не оспорений розмір жилої площі.

Виробник, тобто позивач по справі , надав послуги з централізованого опалення до вводу у будинок відповідача, що також відповідачкою не оспорюється.

Заборгованість відповідачки підтверджено витягом з особистого рахунку відповідачки, копія якого надана суду позивачем та не спростована в суді іншими доказами.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у сумі 229 грн. 40 грн. (що є мінімальним розміром судового збору у позовах, що мають ціну) підлягає стягненню на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі відокремленого підрозділу виробнича одиниця «Жданівкатепломережа» з ОСОБА_2, що відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 815, 816, 820 , 257 , 267 ЦК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. , Законом України "Про теплопостачання", ст. ст. 88,212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Остаточні позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі відокремленого підрозділу виробнича одиниця «Жданівкатепломережа» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі відокремленого підрозділу виробнича одиниця «Жданівкатепломережа» (одержувач ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ВП ВО «Жданівкатепломережа» п/р № 26006962494214 ПАО «ПУМБ» в м. Донецьк, МФО 334851 ОКПО 26221744 заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання за період з 01 квітня 1997 р. до 30 листопада 2012 р. у квартирі АДРЕСА_1, у сумі 6771 грн. 45 коп. (шість тисяч сімсот сімдесят одна грн. 45 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі відокремленого підрозділу виробнича одиниця «Жданівкатепломережа» понесені ним судові витрати на сплату судового збору в сумі 229 грн. 40 коп. (двісті двадцять дев'ять грн. 40 коп.) в Донецьке РУ ПАО КБ ПриватБанк код ЕДРПОУ 38311234, МФО 335496, п/р 26001051812893.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарга , якщо вона не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя : Н.Ю. Волкова