Постанова № 30236408, 20.03.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р. Справа № 19/72/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -Нагорняк М.М.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "МНАГОР" на рішення господарського суду Вінницької області від 11.12.12 р. у справі № 19/72/2012/5003

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології", м.Київ

до Приватного підприємства "МНАГОР", м.Вінниця

про стягнення 195741,97 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.12.2012 р. у справі №19/72/2012/5003 (суддя Яремчук Ю.О.) задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" до Приватного підприємства "Мнагор" про стягнення 195741,97 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Мнагор», звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 11.12.2012р. повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що під час розгляду справи, суд не з'ясував та не взяв до уваги тих обставин, на які посилався відповідач в своїх запереченнях та які мають значення для справи. Зокрема судом першої інстанції не звято до уваги, що продукція поставлена позивачем не по договору купівлі-продажу №КП2903/2012 від 29.03.2012 року, а на інших підставах: частина по дистриб'юторському договору №Д-02 від 24.09.2010 року та частина без укладення конкретного договору згідно рахунків-фактур.

Скаржник просить апеляційний суд взяти до уваги, що оплата за поставлену продукцію згідно даних накладних проводилась на підставі рахунків - фактур, виписаних позивачем ТОВ "Високі аграрні технології" до початку дії договору купівлі-продажу №КП2903/2012 від 29.03.2012 р. Натомість, на цей період часу діяв інший договір, а саме договір дистрибюції №Д-02 від 24.09.2010 року, що діяв до 31.12.2011 р. Частина продукції, за твердженням відповідача, поставлялась без укладення конкретного договору, тобто відбувалась позадоговірна поставка.

Таким чином, скаржник стверджує, що долучені до матеріалів справи видаткові накладні, не мають відношення до договору купівлі-продажу №КП2903/2012 від 29.03.2012 року, що є підставою позову, тобто дані видаткові накладні не мають значення для даної справи та не можуть бути доказами по ній.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2013р. р. у даній справі апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мнагор" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

28.01.2013р. представник позивача надав Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити рішення господарського суду Вінницької області від 11.12.2012р. по справі №19/72/2012/5003 без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мнагор" без задоволення.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2013 року внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуюча суддя Філіпова Т.Л., суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П.

Директор ПП "МНАГОР" Нагорняк М.М. в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 11.12.12 р. у справі №19/72/2012/5003 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і винести нове рішення.

На адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" надійшло клопотання, в якому він просить суд розглянути спір без участі його уповноваженого представника, у зв'язку з тим що при зверненні з позовом до господарського суду Вінницької області надав належні документи, що підтверджують позовні вимоги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Мнагор" про стягнення 195 741,97 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу, з яких 138 883,93 грн. сума основного боргу; 9 676,34 грн. пеня; 19 405,70 грн. 30 % річних; 27 776,00 грн. штраф.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.12.2012 р. у справі №19/72/2012/5003 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" до Приватного підприємства "Мнагор" про стягнення 195741,97 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу задоволено у повному обсязі.

Обґрунтовуючи рішення, господарський суд Вінницької області зазначив, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу в квітні - травні 2012 року товару на загальну суму 367 458,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товару, які наявні в матеріалах справи. Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від відповідача на адресу позивача не надходило.

Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, сплатив за поставлену продукцію 228 574,07 грн., що підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідач здійснив часткове повернення товару, що підтверджується наступним: повернення постачальнику № 9 від 11.05.2012 року; повернення постачальнику № 7 від 11.05.2012 року; повернення постачальнику № 8 від 11.05.2012 року; повернення постачальнику № 10 від 11.05.2012 року; повернення постачальнику № 12 від 15.05.2012 року; повернення постачальнику № 13 від 15.05.2012 року; повернення постачальнику № 11 від 15.05.2012 року; повернення постачальнику № 15 від 15.05.2012 року; повернення постачальнику № 14 від 15.05.2012 року.

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача перед позивачем становить 138 883,93 грн.

Крім стягнення основної суми заборгованості відповідачу нараховано штрафні санкції, а саме 9 676,34 грн. пені; 27 776,00 грн. штрафу; 19 405,70 грн. 30 % річних, розрахунок яких здійснено відповідно до вимог чинного законодавства та п.п. 8.2., 8.6 договору.

Однак з досліджених у судовому засіданні матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

29 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" та Приватним підприємством "МНАГОР" було укладено договір купівлі-продажу № КП 2903/2012.

Відповідно до п. 1.1 договору - даний договір визначає умови купівлі продажу ( засобів захисту , та /або мікродобрив, та /або міндобрив , та /або насіння) на умовах відстрочення платежу.

У відповідності до п.2.2 договору, всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії договору є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.4. договору, передбачено, що ціна товару, що є предметом даного договору, вказується у додатках доданого договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у доларах США.

Згідно п.3.1. договору товар може передаватися покупцю партіями.

Відповідно до п.3.2. договору товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів ( накладних ), що свідчать про прийом покупцем товару.

Згідно п.5.1. договору покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною додатках та/або накладних документах на відпуск товару ( видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору із врахуванням положень п.2.4. та розділу 5 даного договору.

У відповідності до п.5.5. договору сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином: 100% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 15 травня 2012 року.

У матеріалах справи, містяться копії видаткових накладних, а саме: № РН-0000094 від 05 квітня 2012р. на суму 36000,00грн., замовлення - рахунок-фактури №СФ-0000310 від 12.12.2011р., № РН-0000095 від 05 квітня 2012р. на суму 21280,00 грн. замовлення - рахунок-фактури №СФ-0000311 від 12.12.2011р., № РН-0000096 від 05 квітня 2012р. на суму 16000,00грн. замовлення - рахунок-фактури №СФ-0000036 від 16.03.2012р., № РН-0000097 від 05 квітня 2012р. на суму 64000,00грн. замовлення - рахунок-фактури №СФ-0000040 від 19.03.2012р., № РН-0000098 від 05 квітня 2012р. на суму 48000,00грн. замовлення - рахунок-фактури №СФ-0000045 від 22.03.2012, № РН-0000099 від 05 квітня 2012р. на суму 6400,00грн. замовлення - рахунок-фактури №СФ-0000003 від 20.01.2012р., № РН-0000123 від 12 квітня 2012р. на суму 48000,00 грн. замовлення - рахунок-фактури №СФ-0000309 від 12.12.2011р., № РН-0000124 від 12 квітня 2012р. на суму 9000,00 грн. замовлення - рахунок-фактури №СФ-0000040 від 19.03.2012р., № РН-0000125 від 12 квітня 2012р. на суму 9360,00 грн. замовлення - рахунок-фактури №СФ-0000062 від 30.03.2012р., № РН-0000126 від 12 квітня 2012р. на суму 78440,00 грн. замовлення - рахунок-фактури №СФ-0000045 від 22.03.2012р., № РН-0000127 від 12 квітня 2012р. на суму 9728,00 грн. замовлення - рахунок-фактури №СФ-0000035 від 14.03.2012р., № РН-0000176 від 07 травня 2012р. на суму 21250,00 грн. замовлення - рахунок-фактури №СФ-0000090 від 07.05.2012р. Вище наведені накладні свідчать про поставку позивачем відповідачу товару на суму 367 458,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, сплатив за поставлену продукцію 228 574,07 грн., що підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідач здійснив часткове повернення товару, що підтверджується наступним: повернення постачальнику № 9 від 11.05.2012 року; повернення постачальнику № 7 від 11.05.2012 року; повернення постачальнику № 8 від 11.05.2012 року; повернення постачальнику № 10 від 11.05.2012 року; повернення постачальнику № 12 від 15.05.2012 року; повернення постачальнику № 13 від 15.05.2012 року; повернення постачальнику № 11 від 15.05.2012 року; повернення постачальнику № 15 від 15.05.2012 року; повернення постачальнику № 14 від 15.05.2012 року.

Крім того, до укладення договору купівлі-продажу № КП 2903/2012 від 29.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (продавець) та Приватним підприємством "Мнагор" (дистриб'ютор) існували господарські відносини на підставі договору дистриб'юції №Д-02 від 24.10.2009р.

Відповідно до п. 1.2 договору дистриб'юції продавець на умовах даного договору поставляє товар дистриб'ютору в асортименті і за цінами, які вказані в Додатку №1 до даного договору, а дистриб'ютор приймає товар і оплачує його ціну.

Пунктом 2.1. договору дистриб'юції визначено, що під товаром в даному договорі розуміється насіння соняшника, кукурудзи та інший товар, який зазначений у Додатку до даного договору.

Згідно п. 3.3. договору дистриб'юції, оплата кожної заказаної партії товару виконується згідно виставленого рахунку-фактури.

У відповідності до п.8.4. договору дистриб'юції договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року.

Між сторонами виникли спірні відносини, які стосуються господарської діяльності з поставки продукції. Правове регулювання відносин постачання продукції (товару) регулюється положеннями ГК України, щодо поставки (ст.ст. 264-271) та положеннями ЦК України щодо купівлі-продажу, також іншими положеннями Кодексів.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, встановлено що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як випливає з договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 господарського суду України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази у відповідності до приписів статті 43 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду господарського суду Вінницької області стосовно того, що заборгованість Приватного підприємства "Мнагор" за договором купівлі-продажу №КП2903/2012 від 29.03.2012 року в сумі 138 883, 93 грн. підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Як підставу заявленого позову позивачем зазначено договір купівлі - продажу від 29.03.2012р. В якості доказів на підтвердження постачання продукції надано видаткові накладні №РН-0000094 від 05.04.2012 р., №РН-0000095 від 05.04.2012 р., №РН-0000096 від 05.04.2012 р., №РН-0000097 від 05.04.2012 р., №РН-0000098 від 05.04.2012 р., №РН-0000099 від 05.04.2012 р., №РН-0000123 від 12.04.2012 р., №РН-0000124 від 12.04.2012 р., №РН-0000126 від 12.04.20212 р., №РН-0000127 від 12.04.2012 р. Підставою для передачі товарів (продукції) у видаткових накладних рахунки - фактур №СФ-0000310 від 12.12.11 р., №СФ-0000311 від 12.12.11 р., №СФ-000036 від 16.03.12 р., №СФ-0000040 від 19.03.12 р., №СФ-0000045 від 22.03.2012 р., №СФ-0000003 від 20.01.12 р., №СФ-0000309 від 12.12.11 р., №СФ-0000040 від 19.03.12 р., №СФ-0000045 від 22.03.2012 р., №СФ-0000035 від 14.03.12 р., які видавались позивачем ТОВ "Високі аграрні технології". Оплата отриманої відповідачем продукції здійснювалась шляхом перерахування коштів з банківського рахунку відповідача на підставі рахунків-фактур без посилання на будь-який договір.

Договір купівлі-продажу від 29.03.2012р. не зазначений у якості підстави здійснення господарської операції в жодному з первинних облікових документів. Враховуючи зміст п.2.2. Договору, документами обліку, на підставі яких здійснювалась діяльність суб'єктів господарювання за договором від 29.03.2012р. можуть вважатися видаткові накладні та рахунки-фактури виписані під час дії договору, тобто після 29.03.2012р. Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 213, 637 ЦК України, сторони договору домовились про включення у договір в якості невід'ємної частини видаткових накладних та рахунків-фактур, виписаних в період його дії. Доказами, які відповідають цій умові договору, з наданих суду відповідають лише видаткові накладні №РН0000125 від 12.04.2012р. на суму 9360,00 грн. та №РН0000176 від 07.05.2012р. на суму 21250,00 грн., яким в свою чергу відповідають рахунки-фактури №СФ-0000062 від 30.03.2012р. та №СФ- 0000090 від 07.05.2012р., а також довіреності, виписані ПП "Мнагор" на отримання матеріальних цінностей (типова форма N М-2) №45 від 12.04.2012р. та №55 від 07.05.2012р.

Щодо інших видаткових накладних, які засвідчують передачу продукції позивачем відповідачу, одержання якої він не заперечує, апеляційний суд вважає, що ці господарські операції проведені за межами дії договору від 29.03.2012м р. Крім того, відсутність посилання у видаткових накладних та рахунках-фактурах на будь-який договір дає підстави для висновку про позадоговірні відносини сторін.

Відтак, відповідно до рахунків-фактур від 30.03.2012р. та 07.05.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" здійснило поставку товару Приватному підприємству "Мнагор" на суму 30 610, 00 грн. на підставі договору від 29.03.2012р.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що Приватним підприємством "Мнагор" було частково сплачено 5760,00 грн. за поставку насіння соняшника на підставі рахунка-фактури №СФ-0000062 від 30.03.2012р., що підтверджується платіжним дорученням №1064 від 30.03.2012р., заборгованість Приватного підприємства "Мнагор" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" становить 24 850 грн.

Приватне підприємство "Мнагор" неналежно виконало покладені на нього зобов'язання за договором купівлі-продажу №КП2903/2012 від 29.03.2012 року, а відтак, штрафні санкції, а саме: 1741, 74 грн. пені, 3493,63 грн. 30% річних, 4999,68 грн. штрафу підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що слід частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технололії" щодо стягнення з Приватного підприємства "Мнагор" заборгованості за договором купівлі-продажу №КП2903/2012 від 29.03.2012 року, з яких 24 850 грн. основного боргу, 1741, 74 грн. пені, 3493,03 грн. 30% річних, 4999,68 грн. штрафу, в іншому - відмовити.

За таких обставин, враховуючи положення статті 104 ГПК України, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мнагор" на рішення господарського суду Вінницької області від 11.12.2012р. у справі №19/72/2012/5003 слід задовольнити частково, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині стягнення 160 657,52 грн. та виклавши резолютивну частину в новій редакції.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,104,105,109,110 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мнагор" на рішення господарського суду Вінницької області від 11.12.2012р. у справі №19/72/2012/5003 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 11.12.2012р. скасувати в частині задоволення позову в частині стягнення 160 657, 52 грн.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Приватного підприємства "Мнагор" (21029, Вінницька обл., м.Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, код ЄДРПОУ 343254941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (03038, м.Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 36376609) 24850,00 грн. основного боргу, 1741, 74 грн. пені, 3493,03 грн. 30% річних, 4999,68 грн. штрафу та 704, 67 грн. витрат на оплату судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (03038, м.Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 36376609) на користь Приватного підприємства "Мнагор" (21029, Вінницька обл., м.Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, код ЄДРПОУ 343254941) 352,34 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Вінницької області.

Справу №19/72/2012/5003 повернути до господарського суду Вінницької області

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.