Рішення № 30236231, 26.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р.Справа № 922/714/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", 01042, м. Київ, Ново-Печерський провулок, 19/3, код ЄДРПОУ 25965081; до публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 63, код ЄДРПОУ 21186813; про стягнення 24990, 00грн. за участю представників:

позивача - Мар'єнков О.М., довіреність №38-1-4/31-Ю від 20.12.2012р.;

відповідача - Костенко О.О., довіреність від 01.09.2012р.

В розпочатому 11.03.2013р. судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - публічне акціонерне товариство Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 24990,00грн. та судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 1720,50грн.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що позивач, згідно умов договору майнового страхування №19G-0336598, укладеного між позивачем та Каліткою В.В., оплатив страхувальнику (Калітка В.М.) страхове відшкодування за страховим випадком - дорожньо-транспортна пригода, що сталася 17.03.2010р., і учасником якої була особа (Анюхін В.В.), цивільно-правова відповідальність якої застрахована ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія», посилаючись на норми ст.ст. 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України.

Ухвалою суду від 27.02.2013р. розгляд справи відкладено на 11.03.2013р.

Відповідач 11.03.2013р. надав до суду заперечення проти позову (вих.№112 від 06.03.2013р.), в яких просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки відповідно до оригіналу полісу №ВС/9010118 від 17.03.2010р. вказаний поліс почав діяти з 18:00 години 17.03.2010р., а відтак - не був чинний на момент ДТП, яке сталося о 13:30 того ж дня, та відповідач зазначає, що витяг централізованої бази МТСБУ, який надано позивачем в обгрунтування позову, не може бути доказом чинності полісу №ВС/9010118 від 17.03.2010р., тому що дана база не фіксує момент часу, з якого починає діяти поліс страхування. Разом з цим відповідачем було надано докази на підтвердження заперечень, для долучення до матеріалів справи, та оригінал полісу №ВС/9010118 від 17.03.2010р. - для огляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 11.03.2013р., за усним клопотанням позивача, оголошено перерву до 26.03.2013р. для надання можливості надати позивачу свої пояснення щодо заперечень відповідача.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 26.03.2013р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, пояснень щодо заперечень відповідача проти позову, наданих до суду 11.03.2013р., та доказів на спростування обставин, викладених у запереченнях, позивач до суду не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.03.2013р. проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову, з підстав викладених у запереченнях від 11.03.2013р.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Між Каліткою Валентиною Миколаївною (страхувальник) та Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (страховик, черговими загальними зборами акціонерів ВАТ "УСК "Дженералі Гарант", що відбулися 20.04.2011 року, було прийнято рішення про зміну найменування, а саме: "Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"(скорочене найменування ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО"), що підтверджується матеріалами справи, а саме копіями статуту, свідоцтва, довідки - а.с. 51-81) укладено договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений полісом №19G-0336598 від 03.12.2009р. (а.с.11) зі строком дії з 04.12.2009р. до 03.12.2013р., згідно умов якого застраховано автомобіль VW GOLF, номер кузова WVWZZZ1KZ9W454387, реєстраційний номерний знак АХ9400ВА. Страхування проводилося згідно з Правилами добровільного страхування наземного транспортного засобу (крім залізничного) №119, в редакції чинній на дату укладання цього поліса.

Як свідчать матеріали справи, 17.03.2010р. о 13 годині 30 хвилин в м. Харків на перехресті вул. Жилярді та вул. Сидора Ковпака, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля VW GOLF, реєстраційний номерний знак АХ9400ВА, під керуванням водія Калітка В.Л., та автобусом «Рута 20», реєстраційний номерний знак АХ0230АА, під керуванням водія Анюхіна Валерія Володимировича (а.с. 21, 22, 23), і зазначена ДТП сталася з вини Анохіна Валерія Володимировича (постанова Київського районного суду м. Харкова від 20.05.2010р. у справі №3-1942/10/06, а.с.25).

17.03.2010р. страхувальник звернувся до позивача (страховик) з заявою про страховий випадок (а.с.24) і для визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля VW GOLF, реєстраційний номерний знак АХ9400ВА ,позивач, замовив у суб'єкта оціночної діяльності Фоменко Сергія Станіславовича (Свідоцтво серії В00 №958777, в.с. 41, сертифікат №9277/10 від 26.01.2010р., а.с.43) проведення автотоварознавчого дослідження, за яким, згідно Висновку №000019 від 30.03.2010р. (копія Висновку з додатками міститься в матеріалах справи, а.с. 31-44), - вартість відновлювального ремонту автомобіля VW GOLF, реєстраційний номерний знак АХ9400ВА, внаслідок ДТП, склала 39447,04грн., сплативши при цьому вартість послуг суб'єкта оціночної діяльності в сумі 335,06грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме платіжним дорученням №2585 від 20.04.2010р. (а.с.47).

Позивач, на виконання своїх страхових зобов'язань перед страхувальником, перерахував страхове відшкодування в сумі 38062,76грн. (із розрахунку: вартість матеріального збитку згідно рахунку-фактури №АД-3650 від 23.03.2010р. (39885,65грн.) - франшиза (1822,89грн.) = 38062,76грн.) на розрахунковий рахунок ТОВ СП «Соллі Плюс» для відновлювального ремонту автомобіля (платіжне доручення №2584 від 20.04.2010р., а.с. 46).

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Рута 20», реєстраційний номерний знак АХ0230АА, застрахована в ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» по договору страхування, оформленого полісом №ВС/9010118 (а.с.50), із визначеним лімітом за шкоду майну у розмірі 25500,00грн., франшиза - 510,00грн.

Таким чином, на думку позивача, сума витрат ЦФ ВАТ „УСК "Дженералі Гарант" на виплату страхового відшкодування складає: 24990,00 грн. (за розрахунком: 25500,00грн. (ліміт відповідальності по полісу №ВС/9010118) - 510,00грн. (франшиза по полісу №ВС/9010118) і має бути сплачена відповідачем на користь позивача, в зв'язку з чим позивач звертався до відповідача з претензією для досудового врегулювання спору (а.с.48), але на даний час відповіді на вказану претензію до позивача не надходило, і вказані обставини стали підставою для звернення позивача із позовом до суду. Як на правову підставу своїх позовних вимог позивач вказує на норми ст.ст. 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно ст. 35 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Якщо винна особа у ДТП має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, а отже, відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди, несе Страховик (Відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності та в порядку ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, що кореспондується з приписами ст. 27 Закону України "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

На підтвердження того, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Рута 20" н.з. АХ0230АА застрахована відповідачем - ПАТ "Харківська муніціпальна Страхова Компанія", позивачем разом з позовною заявою надано витяг з централізованої бази МТСБУ (а.с. 50), з якого вбачається, що поліс №ВС/9010118 діючий станом на 17.03.2010р.

Разом з цим в матеріалах справи міститься копія страхового полісу №ВС/9010118 (а.с.101), оригінал якого досліджено судом у судовому засіданні 11.03.2013р. за участю представників позивача та відповідача, яка свідчить про те, що вказаний поліс почав діяти з 18:00 години 17.03.2010р., в той час як ДТП за участю транспортного засобу "Рута 20", н.з. АХ0230АА, сталася о 13:30, що підтверджується матеріалами справи, а саме довідкою Відділу Державтоінспекції з обслуговування міста Харкова (а.с.21), що є свідченням того, що на час коли сталася ДТП страховий поліс №ВС/9010118 не діяв.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія квитанції №2754822П від 17.03.2010р. про оплату приватним підприємством "Джерела" страхового полісу (а.с. 102), з якої вбачається, що сплату проведено 17.03.2010р. о 14:31, тобто після ДТП, яка сталася о 13:30.

В контексті наведеного вбачається, що підставними є заперечення відповідача відносно того, що у нього не виникло зобов'язання відшкодовувати позивачу матеріальну шкоду у розмірі 24990,00грн.

Слід також зазначити, що витяг централізованої бази МТСБУ, який надано позивачем в обгрунтування позову, не може бути доказом чинності полісу №ВС/9010118 від 17.03.2010р., тому що дана база не фіксує момент часу, з якого починає діяти поліс страхування

Виходячи із цього, відповідач не є у даному випадку відповідальною особою, в розумінні ст. 27 ЗУ "Про страхування" та ст. 993 Цивільного Кодексу України.

Позивачем не надано до суду доказів, які б спростували обставини, викладені у запереченнях відповідача щодо відсутності страхових відносин між відповідачем та ПП "Джерела", якими забезпечено транспортний засіб "Рута 20", н.з. АХ0230АА, на момент ДТП, яка трапилася о 13:30, в той час як поліс почав діяти о 18:00, наданих до суду 11.03.2013р., хоча в судовому засіданні 11.03.2013р. оголошувалась перерва до 26.03.2013р. саме за усним клопотанням позивача з цією метою.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Судом встановлено, що дійсно 17.03.2013р. о 13 годині 30 хвилин відбулася ДТП і позивач, на виконання умов договору майнового страхування №19G-0336598, укладеного між позивачем та Каліткою В.В., оплатив страхувальнику (Калітка В.М.) страхове відшкодування, але позивачем не доведено, що саме відповідач є у даному випадку відповідальною особою, в розумінні ст. 27 ЗУ "Про страхування" та ст. 993 Цивільного Кодексу України. Натомість фактичні обставини справи свідчать про те, що страхові відносини між відповідачем та ПП "Джерела", якими забезпечено транспортний засіб "Рута 20", н.з. АХ0230АА, на момент ДТП, яка трапилася о 13:30, відсутні, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд керується приписами ст. 49 ГПК України, тому судові витрати у даній справі покладаються на позивача, у зв'язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 28.03.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.