Рішення № 30236198, 27.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2013 р.Справа № 922/939/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720; до публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область, 62371, код ЄДРПОУ 05471230; про стягнення 7178, 90 грн. за участю представників:

позивача - Мельник В.В., довіреність №14-327 від 16.03.2012р.;

відповідача - Сивак А.Ю., довіреність №28 від 19.12.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" про стягнення пені в сумі 5982,42грн. та трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 1196,48грн.; судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує несвоєчасними розрахункуми відповідача за договором купівлі-продажу природного газу №347-ПР від 02.07.2012р.

Ухвалою суду від 07.03.2013р. за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.03.2013р.

В судовому засіданні 25.03.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Позивач 25.03.2013р. надав до суду пояснення (вх.№10873) та документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідач 25.03.2013р. надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№10894), в якому проти позовних вимог заперечує частково, а саме в частині заявлених до стягнення 5982,42грн. пені, посилаючись при цьому на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 р. було порушено провадження у справі № Б-23/75-02 про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і відповідно заборонено нараховувати штрафні санкції, тому є підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми пені, заявленої позивачем до стягнення. Разом з відзивом були надані документи на підтвердження обставин, викладених у відзиві, для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 25.03.2013р. оголошено перерву до 27.03.2013р., для надання можливості представникам сторін ознайомитись з наданими документами та подати свої заперечення і пояснення по суті позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, правових підстав на підтвердження своїх позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені у розмірі 5982,42грн., в контексті заперечень відповідача про те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 р. було порушено провадження у справі № Б-23/75-02 про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, - позивач не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.03.2013р. підтримав відзив, наданий відповідачем 25.03.2013р. до суду, та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині суми пені, заявленої до стягнення.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" (покупець) 02.07.2012р. був укладений договір № 347-ПР на купівлю-продаж природного газу (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а , далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

Згідно з пунктом 2.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцеві з 01.08.2012р. по 31.12.2012р. газ обсягом до 220000,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

Відповідно до пункту 2.1.1. договору обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами в п.2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п 2.1.2).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передачі газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

За умовами п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1. договору передбачено порядок розрахунків, які здійснюються відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 30-ти відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки; - оплата в розмірі 35-ти відсотків від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5-го числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 11.1. договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 12432849,91грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 31.10.2012р. (а.с.16) і відповідач повністю розрахувався за отриманий газ, але порушив строк оплати, визначений умовами договору: 10000000,00грн. сплачено відповідачем 30.10.2012р., а 2432849,91грн. - 20.11.2012р., в той час як кінцевий термін сплати вартості отриманого природного газу 15.11.2012р., тобто кількість днів прострочення становить 6 днів, що не заперечується відповідачем.

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача із позовом про стягнення 1196,48грн. 3% річних, на підставі ст. 625 ЦК України, та 5982,42грн. пені, посилаючись на те, що такий вид відповідальності встановлено сторонами у п.7.2. Договору та на приписи п.6 ст. 231 ГК України та ст.ст. 258, 549-551 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, оцінивши докази, надані сторонами, в їх сукупності, з урахуванням правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких, є самостійним способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача або підтверджували сплату вартості отриманого природного газу відповідачем у строк, встановлений п.6.1. Договору.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно заявлено до стягнення суму трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних у розмірі 1196,48грн., суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Натомість позовні вимоги в частині суми пені, заявленої позивачем до стягнення з відповідача, задоволенню не підлягають, оскільки судом встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 р. було порушено провадження у справі № Б-23/75-02 про банкрутство ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Провадження у справі про банкрутство № Б-23/75-02 перебуває на стадії підготовчого засідання, постанову про визнання боржника банкрутом не прийнято, розгляд справи відкладено на 09.04.2013р. (а.с. 59-66), а відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію пеня та штраф не підлягають нарахуванню.

Частина четверта статті 12 вказаного Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.

За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.

Таким чином, враховуючи наведені вище положення законодавства, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені в сумі 5982,42грн.

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду України у справі № 5/34-09 від 18 грудня 2012 року та постанові Вищого господарського суду України у справі №5023/2765/12 від 03.01.2013р.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", ст. ст. 1, 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230, р/р 26005010050879 у АТ "Банк Золоті Ворота, МФО 351931) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р 260053012609 ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) три відсотки річних у розмірі 1196,48 грн. та 286,75 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 29.03.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.